Рішення № 11786460, 12.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2010Справа №2-32/3812-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання Технохімкомплект» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Козлова, 45, ідентифікаційний код 19183061)

До відповідача Управління міського господарства Сімферопольської міської ради ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Толстого, 15 ідентифікаційний код 22258727)

Про стягнення 4980, 00 грн.

За участю представників:

Від позивача – Зубковський В.П. – юрист, дов. № 13-Д від 19.03.2010р., Філін О.Ф. – представник, дов. № 15-Д від 14.04.2010р.

Від відповідача – Шахматова Н.В., довіреність № 06/03 від 11.01.2010р. у справі.

Представникам роз’яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Об’єднання Технохімкомплект» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Управління міського господарства Сімферопольської міської ради про стягнення 4980, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 17.08.2010р. розгляд справи відкладено на 30.08.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

У судових засіданнях оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 011008 ТГР від 03.12.2008р. з розробки технічної документації в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

У судовому засіданні 17.08.2010р. представник позивача надав заяву, відповідно до якої просив суд вважати номером договору № 011008 УГ у зв’язку із технічною помилкою в тексті позовної заяви.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити.

Крім того, позивач просив суд до судових витрат також віднести 39, 22 грн. – за отримання довідки на відповідача з управління статистики, до судових витрат та стягнути їх з відповідача.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача відзиву на позов не надав.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і ненадання відзиву не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2008р. між Управлінням міського господарства Сімферопольської міської ради (Замовник) (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Технохімкомплект» (Виконавець) (позивач) було укладено договір на виконання робіт № 011008 УГ ( а.с. 17 -19).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до пункту 1.1. предметом Договору є виконання робіт розробки Технічної документації з встановлення кордонів лісопаркової зони для створення лісопарку «Ювілейний», що розташований на землях по вул.. Ялтинській 22 в м. Сімферополі.

Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість робіт складає 4980, 00 грн.

Роботи здаються Замовникові за актом приймання-передачі матеріалів з підписанням акту виконаних робіт до 31.12.2008р.

Відповідно до пункту 2.3 Договору Замовник оплачує роботи протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання-передачі матеріалів та акту виконаних робіт.

Пункт 10.1 передбачає, що Договір набирає чинності з моменту підписання та дієдо повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань.

Так на виконання умов договору сторонами був підписаний акт приймання-передачі матеріалів від 15.12.2008р. ( а.с. 33).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Листом № 338 від 05.06.2009р. позивачем був направлений акт виконаних робіт для підписання відповідачем. ( а.с. 22).

Проте відповідач ухилився від підписання акту.

Але матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем обов’язків за договором, оскільки з переписки сторін вбачається той факт, що відповідачем визнане зобов’язання оплатити отримані послуги.

Так листом 1743/03 від 31.07.2009р. відповідач повідомив позивача про те, що після розгляду на черговій сесії питання по розробці технічної документації у управління міського господарства : «з’явиться можливість оплатити виконані роботи відповідно до договору на виконання робіт № 011008 від 03.12.2008р.». ( а.с. 25).

Із вказаного листа вбачається, що факт виконання робіт визнаний відповідачем.

Листом № 1743/03 від 28.01.2010р. відповідач зобов’язався оплатити отримані послуги в першочерговому порядку після затвердження сесією міської ради міського бюджету. ( а.с. 27).

Неприйняття рішення сесією не звільняє відповідача від обов’язку оплатити отримані послуги.

Пунктом 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 39, 22 грн. витрат на отримання довідки Головного управління статистики на відповідача.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Оскільки довідка Головного управління статистики на відповідача була отримана позивачем на вимогу суду та саме у зв’язку із розглядом в суді господарської справи, суд вважає за можливе віднести витрати на отримання витягу до судових витрат та стягнути їх на користь позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити .

2.          Стягнути з Управління міського господарства Сімферопольської міської ради ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Толстого, 15 ідентифікаційний код 22258727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання Технохімкомплект» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Козлова, 45, ідентифікаційний код 19183061) 4980, 00 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 39, 22 грн. витрат на отримання довідки з ЄДРПОУ на відповідача.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 12.10.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 13.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.