Рішення № 11786423, 30.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2010Справа №2-23/4100-2010 За позовом Приватного підприємства «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр» (79026, Львівська область, Франківський район, м. Львів, вул. Володимира Великого, б. 33)

До відповідача Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1)

про стягнення 18121,63 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – Дрібний Ю.В., представ. за довір. №11/4 від 02.08.2010 р.

          Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 496 від 15.06.2009 р. у розмірі 18121,63 грн., а саме: 17556,47 грн. основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 40,42 грн. пені, 524,74 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

          15.09.2010 р. до канцелярії суду представником позивача надана заява про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої ПП «НВПП «Спаринг-Віст Центр» просить суд стягнути з відповідача 17229,12 грн. основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 1679,56 грн. пені, 523,41 грн. 3% річних; просить покласти на відповідача судові витрати.

          Представник позивача у судове засідання не з’явився, направив клопотання, яким просить розглянути справу без своєї участі.

          Представник відповідача у судове засідання з’явився, надав відзив на позов, в якому просить застосувати позовну давність до вимоги позивача про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, суд

Встановив :

          15 червня 2009 року між Приватним підприємством «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр» (постачальник) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (Покупець) був укладений договір поставки №496, відповідно п.1.1 якого позивач зобов’язався передати (поставити) у визначений строк у власність відповідача товар згідно специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

          Пунктом 2.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 3 днів після отримання письмової заявки від Покупця.

          Згідно акту прийому-передачі продукції від 25 червня 2009 року вищевказаний товар в повному обсязі був доставлений та прийнятий на базі відповідача.

          Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 7 банківських днів з моменту отримання товару і підписання Акту прийому-передачі.

          Таким чином відповідач повинен був оплатити поставлений товар 07 липня 2009 року.

          Відповідно до заявки Покупця від 19.06.2009 р. № 04/2-393, позивач відправив товар - індивідуальні дозиметри-радіометри МКС-05 «ТЕРРА» в кількості 10 шт., на загальну суму 16122,00 грн. на адресу ДАТ «Чорноморнафтогаз», про що свідчить видаткова накладна №СЦ-0000415 від 25 червня 2009 року, однак відповідач поставлений товар не оплатив.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач оплату за поставлений не здійснив, сума основного боргу відповідача станом на 10.08.2010р. складає 16122,00грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, штраф є неустойка, який стягується одноразово від суми невиконаного зобов’язання, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

          Згідно п.7.4 договору у випадку несвоєчасного проведення розрахунку за поставлений товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу від простроченої суми.

Позивач просить стягнути пеню згідно розрахунку (а.с.29) у сумі 1679,56грн., у тому числі: за період з 07.07.2009р. по 11.08.2009р. у розмірі 330,39грн. та за період з 12.08.2009р. по 07.06.2010р. у розмірі 1349,17грн.

Однак, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 статті 258 ЦК позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Оскільки позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом 13.08.2010р., то ним був пропущений встановлений законом річний строк для стягнення пені за період з 07.07.2009р. по 12.08.2009р. у зв’язку із чим, суд у стягненні 339,45 грн. пені у позові відмовляє.

          Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 13.08.2009р. по 07.01.2010р. у розмірі 1340,11грн. згідно контр-розрахунку, наданому відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем згідно уточненому розрахунку 3% річних у розмірі 523,41грн. та інфляційні витрати у розмірі 1107,12грн. є обґрунтованим та також підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 30.09.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 05.10.2010р.

          З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, п/р 26000000131709 в АКБ «Чорноморський банк розвитку і реконструкції», МФО 384577, ЄДРПОУ 00153117) на користь Приватного підприємства «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр» (79026, Львівська область, Франківський район, м. Львів, вул. Володимира Великого, б. 33, р/р 260052138 в ПАТ АКБ «Львів» у м.Львові, МФО 325268, код ЄДРПОУ 22362867) 16122,00 грн. основного боргу, 1340,11 грн. пені, 523,41 грн. 3% річних, 1107,12грн. інфляційних витрат, 190,93грн. державного мита та 231,88 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог про стягнення 339,45грн. пені у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.