Рішення № 11786398, 11.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2010Справа №2-15/4619-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримсоюздрук» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Горького, 5, ідентифікаційний код 03347388)

До відповідача Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

Про стягнення 337,34грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Костюков І.Н., представник, дов.№385 від 26.02.2010 р., Стельмашова О.П., представник, дов.№16 від 11.01.2010 р.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Кримсоюздрук» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 337,34 грн., у тому числі 226,50 грн. заборгованості, 16,62 грн. 3% річних, 94,22 грн. інфляційних витрат за договором про доставку печатної продукції № 002 с/п від 11.01.2007 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору про доставку печатної продукції №002 с/п від 11.01.2007 р. відповідач взяв на себе зобовязання по оплаті витрат на експедирування та доставку періодичних видань до торгівельної мережі позивача відповідно до тарифів, зазначених у договорі. Позивач надав послуги з доставки товару відповідача, відповідач свої зобовязання по сплаті робіт позивача починаючі з листопада 2007 року виконував частково, а з грудня 2007 року перестав виконувати взагалі, що привело до утворення заборгованості у розмірі 226,50 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 94,22 грн.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

У судовому засіданні 11.10.2010 р. представником позивача надане клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач зменшив свої позовні вимоги й просить суд стягнути з відповідача інфляційних витрат за період 2009 року й 7 місяців 2010 року у сумі 35,74 грн., від стягнення інфляційних витрат за 2008 рік позивач відмовився.

Так, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне подальший розгляду справи здійснювати з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, що задовлена судом.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кримсоюздрук» (Виконавець) (позивач) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Замовник) (відповідач) був укладений Договір про доставку печатної продукції №002 с/п. (а.с. 8-10).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Замовник поручає, а Виконавець здійснює доставку та експедирування печатної продукції Замовника.

У відповідності з пунктом 4.1 Договору вартість послуг Виконавця по дійсному Договору встановлюється кількістю доставлених печатних видань й становлює: тираж 2400, формат А-3, полосность 28, ціна за 1 екз. 3 копійки.

Оплата послуг виконавця проводиться Замовником на підставі виставленого акту виконаних робіт протягом трьох банківських днів з моменту отримання акта, шляхом перерахування коштів Замовником на поточний рахунок Виконавця.

Позивач у період з 01.01. 2007 р. по 31.12.2007 р. надавав послуги з доставки товару відповідача та надіслав акти виконаних робіт та рахунки на оплату вищевказаних послуг. (а.с. 11-12, 30-32 ).

Проте, відповідач не виконав свої обовязки за договором щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт позивачем, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 226,50 грн., що і послужило підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства «Кримсоюздрук» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобовязання за договором по оплаті наданих позивачем послуг не виконав належним чином у повному обсязі, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 226,50 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16,62 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 3 % річних в розмірі 16,62 грн. за період з 01 січня 2008 р. по 10 вересня 2010 р. підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період 2009 р. та 7 місяців 2010 р. у сумі 35,74 грн., в частині стягнення індексу інфляції у сумі 58,48 грн., судом від позивача прийнята відмова.

За приписами пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 58,48 грн. індексу інфляції підлягає припиненню в звязку з відмовою позивача від заявлених вимог.

Державне мито витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 4 частини 1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримсоюздрук» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Горького, 5, ідентифікаційний код 03347388, р/р 26009001314624 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) 226,50 грн. основного боргу, 35,74 грн. індексу інфляції, 16,62 грн. 3 % річних, 83,64 грн. державного мита та 193,52 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 58,48 грн. провадження у справі припинити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.