Рішення № 11786384, 11.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2010Справа №2-32/3679.1-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом – Прокурора м. Ялта (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

До відповідача – Ялтинської міської ради (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Советська, 1)

За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Державного підприємства “Гурзуф”, (98640, АР Крим, смт Гурзуф, вул. Приветна, 4)

2. Коммунального підприємства “Комбінат благоустрою” (98609, АР Крим, м. Ялта, провулок Дарсанівський, 5).

3. Ради міністрів АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13).

4. Міністерства аграрної політики України (м. Київ, вул.. Хрещатик, 24).

про визнання недійсним рішення

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Матвієць О.П., довіреність № 02.9-2/1416 від 23.12.2008р. у справі.

Від третьої особи Державного підприємства “Гурзуф” – Гущак С.І., довіреність № 59 від 28.05.2010р. у справі.

Від третьої особи Коммунального підприємства “Комбінат благоустрою” – Комаров А.В., довіреність № 7 від 12.01.2010р. у справі.

Від третьої особи Ради міністрів АР Крим – Шишмарьов А.Д., довіреність № 01-01/1720 від 02.06.2010р. у справі.

Від третьої особи. Міністерства аграрної політики України – не з’явився.

Від прокуратури – Яковлєв О.О. посвідчення 09242

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Прокурор м. Ялта в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Ялтинської міської ради, про визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради № 97 від 18.12.2008 року.

Рішенням Господарського суду від 25.11.2009р. позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним рішення Ялтинської міської ради № 97 від 18.12.2008 року «Про припинення Державному підприємству «Гурзуф» права постійного користування земельною ділянкою площею 14,8500 га за адресою: м. Ялта, в районі Південного порталу, на підставі добровільної відмови ДП «Гурзуф» та переведення її до земель запасу Ялтинської міської ради». Стягнуто з Ялтинської міської ради до державного бюджету м. Сімферополя 85,00 грн. державного мита.           Стягнуто з Ялтинської міської ради до державного бюджету м. Сімферополя 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Ялтинська міська рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 р. по справі № 2-22/3848-2009 апеляційну скаргу задоволено, Рішення Господарського суду АР Крим скасоване, в позові відмовлено.

Не погодившись із зазначеною Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду Державне підприємство “Гурзуф” звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2010р. касаційна скарга задоволена частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.03.2010р. скасовано. Рішення Господарського суду АР Крим від 25.11.2009р. скасовано. Справа передана на новий розгляд.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. справа передана на розгляду судді Господарського суду АР Крим Барсуковій А.М..

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26.07.2010р. справа прийнята до провадження суддею Господарського суду АР Крим Барсуковою А.М., розгляд справи призначений на 17.08.2010р. на 11 год. 40 хв., про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 17.08.2010р., від 02.09.2010р., від 16.09.2010р., від 27.09.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.09.2010р. до у часті у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Раду міністрів АР Крим, Міністерство аграрної політики України.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю у відповідача повноважень при прийнятті рішення, на розпорядження землями державної власності, до яких віднесена вилучена оскаржувальним рішенням земельна ділянка, окрім того, відсутні належно затверджені межі населеного пункту м. Ялта.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав зазначених у відзиві на позов, а саме посилався на те, що землі саме ним передані в постійне користування радгосп-заводам «Лівадія» та «Гурзуф», отже є комунальною власністю та посилання прокурора на те, що спірна ділянка є державною власністю, безпідставне. Вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і, таким чином, повинна бути припинена.

Третя особа – Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» у судовому засіданні та поясненнях, підтримало позицію відповідача.

04.10.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим, від третьої особи – Міністерства аграрної політики України, надійшли письмові пояснення у справі, якими Мінагрополітики повністю підтримало правову позицію прокуратури.

Третя особа – Рада міністрів АР Крим, також надала пояснення у справі, з яких вбачається погодження з правовою позицією прокуратури.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залучення до матеріалів справи копій рішень з аналогічних спорів.

Проте суд не вбачає доцільності залучення зазначених рішень, оскільки в них мали місце спори між іншими сторонами, отже в даному випадку застосування приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України неможливе.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В:

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Рішенням двадцять другої сесії п’ятого скликання Ялтинської міської ради № 97 від 18.12.2008р., затверджено технічну документацію з переводу земель сільськогосподарського призначення площею 14,8500 га., які знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства «Гурзуф», розташованих за адресою: м. Ялта в районі Південного порталу, в землі запасу Ялтинської міської ради, припинено право постійного користування Державному підприємству «Гурзуф» земельною ділянкою площею 14,8500га., в тому числі за угіддями: 1.0000га. – «господарські дороги та прогони на сільськогосподарських землях», 12,4000га. – «землі тимчасової консервації», 1,4500га. – «кам’янисті місця», розташовані за адресою: м. Ялта в районі Южного порталу, на землях Ялтинської міської Ради, на підставі добровільної відмови ДП «Гурзуф»; прийнято рішення внести зміни в державний акт ДП «Гурзуф» на право постійного користування землею І-КМ №003193 від 17.12.2002р. реєстраційний №176, в частині земельної ділянки загальною площею 14,8500га., розташованій за адресою: м. Ялта в районі Южного порталу; внести відповідні зміни до державної статистичної звітності за кількісним обліком земель (форма 6-зем); перевести земельну ділянку площею 14,8500 га в землі запасу ялтинської міської ради, встановив категорію – «землі житлової та суспільної забудови».

Згідно частини 1 статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності.

Частиною 3 статті 84 Земельного кодексу України, чітко визначено перелік земель, які не можуть передаватися до комунальної власності, зокрема, це стосується і земельних ділянок, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, прийнятого 25.10.2001р., який набрав чинності з 01.01.2002р., до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить зокрема:

-розпорядження землями територіальних громад;

- передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

- надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як стверджує відповідач – Ялтинська міська рада, спірна земельна ділянка була передана в постійне користування радгоспу-заводу «Гурзуф» (нині Державне підприємство «Гурзуф») Рішенням 20 сесії п’ятого скликання Ялтинської міської ради №39 від 09.12.1999р., із земель комунальної власності, у в зв’язку із чим, вона не має жодного відношення до земель державної власності, що є підставою, на його думку, для відмови в задоволенні позовних вимог.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме з технічного звіту з інвентаризації земель, виготовленого Кримською філією Інституту землевпорядкування на замовлення Радгоспу–заводу «Гурзуф» у 1998 році, робота за цим звітом була виконана з використанням матеріалів відводу земель (проекти відводів і технічні звіти з перенесення в натуру меж сторонніх землекористувачів), та матеріали горизонтальної зйомки земель радгоспу-заводу, проведеної у 1982 році. (а.с. 121-157 т.2)

Як вбачається з Акту узгодження окружної межі радгоспу – заводу «Гурзуф» від 06.10.1998р., складеного спільно з начальником Ялтинського міського управління земельних ресурсів, та заступником міського Голови м. Ялта, окружна межа господарства не змінювалася з останнього землевпорядкування. Польові роботи з встановлення в натурі окружної межі не проводились, на протязі кожного суміжества фактична межа відповідає юридичній (а.с. 131-132 т.2).

Те саме стосується окружної межі радгосп-заводу «Гурзуф» із Масандрівською та Гурзуфською сільськими радами (а.с. 132-134 т.2).

Відповідно до Наказу Міністерства Аграрної політики України від 3 грудня 2005 року №677 «Про перейменування Державного підприємства радгосп-завод «Гурзуф», воно перейменоване у Державне підприємство «Гурзуф».

Відповідно до преамбули Статуту Державного підприємство «Гурзуф», - воно є правонаступником майнових прав і обов’язків Державного підприємства радгосп-завод «Гурзуф» (а.с.26 том 1).

Окрім того, як вбачається з листа Управління Держкомзему м.Ялта №548-2/10-25-4 від 27.09.2010р., земельна ділянка, розташована на території Ялтинської міської ради, площею 311,26га., до надання радгоспу-заводу «Гурзуф» в постійне користування (державний акт на право постійного користування І-КМ 003193 від 17.12.2002р.) знаходилася у фактичному користуванні радгоспу-заводу «Гурзуф» (а.с164).

Таким чином, земельна ділянка площею 14,8500 га., яка була предметом оспорюванного рішення, знаходилася в числі іншої площі у постійному користуванні Радгоспу – заводу «Гурзуф», правонаступником якого є ДП «Гурзуф», та не вибувала з його постійного користування. Протилежних доказів, про передачу цієї ділянки з державної до комунальної власності, учасниками процесу суду не подано. Додатково, в підтвердження вищезазначеного висновку суду, слугує оскаржуване Рішення Ялтинської міської ради, з якого не вбачається з яких саме земель Ялтинська міська рада виділяла земельну ділянку.

Відповідно до частини З статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваного рішення, до розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з вимогами частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Отже, детально проаналізував обставини справи, вищенаведені норми закону, беручи до уваги, що ДП «Гурзуф» є державним підприємством, суд приходить до висновку, що Ялтинська міська рада на момент винесення оскаржуваного рішення, про вилучення земельної ділянки, яка віднесена до земель державної власності, здійснила розпорядження землями державної власності поза межами своїх повноважень, в той час як припинення права постійного землекористування повинно було бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом самоврядування, до того ж за наявністю відмови від попередньої згоди самого землекористувача.

Відповідно до частини 2 статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних міських рад відповідно до їх повноважень; у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, доводи відповідача про наявність згоди землекористувача на вилучення спірної земельної ділянки є неспроможними з огляду на те, що за змістом частин 3,4 статті 142 Земельного кодексу України, добровільна відмова землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою у вигляді заяви повинна бути адресована саме до власника, тобто як встановлено судом до Ради міністрів АР Крим, а тому листи, адресовані відповідачу, не породжують юридично-значимих наслідків у вигляді передбачених частиною 3 статті 142 Земельного кодексу України передумов, для припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідачем.

Аналогічної позиції щодо земель державної власності дотримується Вищій господарський суд України (Постанова ВГСУ від 28.01.2010р. у справі №2-31/1182-2009 за позовом заступника прокурора Автономної республіки Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим до Ялтинської міської ради про визнання недійсним рішення про вилучення земельної ділянки, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства «Лівадія», ТОВ «Дубрава ЮБК»; Постанова Вищого господарського суду України у справі №2-8/5143-2008 від 24.02.2009р. за позовом Прокурора м.Ялти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим до Ялтинської міської ради про визнання недійсним рішення).

Відповідно до статті 111-12 Господарського-процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається із Постанови вищого господарського суду України у дійсній справі від 10.06.2010р., підставою для скасування попередніх рішень у даній справі стало неналежним чином з’ясоване та невирішене питання щодо підвідомчості спору господарським судам України, з огляду на суб’єктний склад сторін (позивача та відповідача) у справі, та невстановлення чи є предметом доказування у справі порушення будь-яких майнових (цивільних) прав у господарських правовідносинах, на захист саме яких має пред’являтись позов до суду господарської юрисдикції, з метою їх відновлення.

З огляду на викладене, суд виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, встановив наступне:

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до положення «Про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2010 р. N 477, Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель (Держземінспекція) є урядовим органом, який діє у системі Держкомзему і йому підпорядковується, основними завданнями якої є зокрема: участь у межах своїх повноважень у реалізації державної політики у сфері земельних відносин та організація і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Згідно пункту 4 вищезазначеного Положення, Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань, в числі інших організовує і здійснює державний контроль за:

-дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, зокрема іноземними, та фізичними особами вимог земельного законодавства;

-дотриманням встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, в тому числі на землі водного і лісового фонду;

-дотримання вимог земельного законодавства під час набуття права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами, а також під час їх успадкування, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

- дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

- проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, дотриманням вимог законодавства під час розроблення документації із землеустрою;

Згідно підпункту 2 пункту 4 Положення, вживає в межах своїх повноважень заходів до усунення порушень земельного законодавства.

Держземінспекція та державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель мають інші права, передбачені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та іншими закону.

Відповідно до п. 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Судом встановлено,що земельна ділянка, яка стала предметом оскаржувального рішення Ялтинської міської ради, відноситься до земель державної власності, порушене право позивача, на якого державою покладено здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, підлягає захисту відповідно до пункту 3 „г” статті 152 Земельного кодексу України, шляхом визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради від 18.12.2008р. № 97 «Про припинення Державному підприємству «Гурзуф» права постійного користування земельною ділянкою площею 14. 8500 га, за адресою : м. Ялта, в районі Південного порталу на підставі добровільної відмови ДП «Гурзуф» та переведення його в землі запасу Ялтинської міської ради».

Окрім того, згідно з частинам 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Беручи до уваги вищенаведене, суд встановив, що предметом спору є відновлення порушеного майнового права шляхом визнання недійсним рішення Ялтинської міської ради, яке виразилося в незаконному вилученні земельної ділянки від Державного підприємства «Гурзуф», тобто оскаржується здійснення розпорядження органом місцевого самоврядування земельною ділянкою, що в свою чергу відноситься до компетенції господарського суду.

Зазначеної позиції дотримується Верховний суд України (постанова Верховного суду України від 27.04.2010р. у справі за позовом ТОВ «Агрофірма «Рубежівська» до Бучанської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та скасування рішення Бучанської міської ради Київської області), а також Вищій господарський суд України, який розглядає аналогічні справи в порядку господарського провадження (Постанова ВГС України від 28.01.2010р. у справі 2-31/1182-2009, за позовом заступника прокурора Автономної республіки Крим в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим до Ялтинської міської ради про визнання недійсним рішення про вилучення земельної ділянки, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства «Лівадія», ТОВ «Дубрава ЮБК»), Постанова Вищого господарського суду України у справі №2-5/15024-2007 від 19.11.2008р. за позовом Прокурора м.Ялти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в АР Крим до Ялтинської міської ради про визнання недійсним рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства «Лівадія»;

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним рішення Ялтинської міської ради № 97 від 18.12.2008 року «Про припинення Державному підприємству «Гурзуф» права постійного користування земельною ділянкою площею 14,8500 га за адресою: м. Ялта, в районі Південного порталу, на підставі добровільної відмови ДП «Гурзуф» та переведення її до земель запасу Ялтинської міської ради».

3.          Стягнути з Ялтинської міської ради (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Советська, 1, ЄДРПОУ 25149223) до державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 85,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Ялтинської міської ради (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Советська, 1, ЄДРПОУ 25149223) до державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050003, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31214264700002 ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь ЗКПО 34740405, МФО 824026) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 11.10.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 12.10.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.