Рішення № 11786370, 01.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2010Справа №2-7/2515-2009

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (97400, м. АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідачів:

1.Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний хрест" (97400, м. Євпаторія, вул. Некрасова, буд. 43, кв. 102, ідентифікаційний код 24505584);

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Димок" (97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, буд. 126, ідентифікаційний код 30122203);

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Диамант-К» (97400, м. Євпаторія, проспект Перемоги, буд. 54, кв. 30, ідентифікаційний код НОМЕР_3)

Про визнання недійсними договорів оренди та суборенди.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_3 предст., дов. №3653 від 05.08.2010р.; ОСОБА_4 предст., дов. №5120 від 08.12.2009р.

Від відповідачів 1) не зявився; 2) Чернецький А. М. предст., дов. б/н від 10.04.2009 р.; 3) не зявився.

Сутьспору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів: Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний хрест"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Димок" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Диамант - К», в якій просить суд:

-визнати недійсним договір оренди торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4, укладений 08.09.2007 р. між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний хрест" та ТОВ "Димок";

-визнати недійсним договір суборенди бару з холом у літері «Е-2» торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4, укладений 10.09.2007 р. між ТОВ "Димок" та ТОВ «Диамант - К».

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що договір оренди від 08.09.2007 р. був укладений без досягнення сторонами всіх істотних умов, зокрема, в договорі не зазначена вартість нерухомого майна, що передається в оренду, що суперечить положенням статті 284 Господарського кодексу України. Крім того, позивач також посилається на те, що станом на 08.09.2007 р. Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний хрест" не могло скріпити договір оренди нерухомого майна, укладений з ТОВ «Димок», тією печаттю, відтиск якої наявний на тексті договору оренди, оскільки дозвіл на виготовлення цієї печаті був отриманий лише 11.09.2007 р., тобто через три дні після укладання договору. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зазначає, що після укладення договорів оренди та суборенди торгівельно-розважальний комплекс АДРЕСА_4 був відчужений за договором купівлі-продажу від 15.09.2007 р. Приватному підприємству «Дюнар», яке в подальшому продало це майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Економікторг» за договором купівлі-продажу від 16.10.2007 р. Позивач зазначає, що 27.12.2007 р. ТОВ «Економікторг» продало нерухоме майно Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 27.12.2007 р., однак у вказаних договорах купівлі-продажу від 15.09.2007 р., 16.10.2007 р. та 27.12.2007 р. було зазначено, що відчужуване майно не знаходиться в користуванні у будь-яких осіб та будь-які права відносно цього майна у сторонніх осіб відсутні.

Ухвалою ГС АР Крим від 30.04.2009 р. провадження у справі № 2-29/2515-2009 було порушено суддею Башилашвілі О. І.

22.09.2009 р. до ГС АР Крим від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд:

-визнати недійсним договір оренди торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4, укладений 08.09.2007 р. між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний хрест" та ТОВ "Димок";

-визнати недійсним договір суборенди бару з холом у літері «Е-2» торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4, укладений 10.09.2007 р. між ТОВ "Димок" та ТОВ «Диамант - К»;

-виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Димок», Товариство з обмеженою відповідальністю «Диамант-К», а також будь-яку іншу особу, що займає нежитлові приміщення на іншій підставі, ніж укладений у встановленому діючим законодавством України договір оренди з власником нерухомого майна СПД ОСОБА_2, з торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4.

За резолюцією Голови Господарського суду АР Крим від 05.08.2010 р. у звязку із закінченням пятирічного строку повноважень судді ГС АР Крим Башилашвілі О. І. справу передано на розгляд судді І. І. Дворного із привласненням номеру 2-7/2515-2009.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.08.2010 р. справа була прийнята до провадження суддею І. І. Дворним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Димок" проти позову заперечувало з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

15 вересня 2007 року спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продало приватному підприємству „Дюнар” торгівельно-розважальний комплекс з рестораном загальною площею 1245,8кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4

16 жовтня 2007 року між приватним підприємством „Дюнар” та товариством з обмеженою відповідальністю „Економікторг” був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4

27 грудня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Економікторг” уклало договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна з ОСОБА_2.

Отже, на даний час власником торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4, - є фізична особа-підприємець ОСОБА_2, що підтверджується Витягом з електронного реєстру прав власності на нерухоме майно № 21596619 від 19 січня 2009 року.

Пунктом 5 договору купівлі-продажу від 15 вересня 2007 року, пунктом 1.3. договорів купівлі-продажу від 16 жовтня 2007 року та від 27 грудня 2007 року було закріплено, що „на момент укладання договору вказане вище майно не перебуває у загальній спільній власності, під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, воно не заставлене, у податковій заяві не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, як юридична адреса воно не використовується. Треті особи не мають прав на вищевказане майно”.

Але, 08 вересня 2007 року між спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Димок” (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - торгівельно-розважальний комплекс з рестораном загальною площею 1245кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4

10 вересня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Димок” (орендар) уклало з товариством з обмеженою відповідальністю „Диамант-К” (суборендар) договір суборенди нежитлового приміщення.

Згідно з положеннями пункту 1.1 даного договору суборенди орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 115 кв. м. - бар з холом у літері „Е-2” торгівельно-розважального комплексу з рестораном, що розташований за адресою АДРЕСА_4

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вважає, що договір оренди від 08 вересня 2007 року та договір суборенди від 10 вересня 2007 року укладені з порушенням вимог чинного законодавства, у звязку з чим просить визнати їх недійсними та виселити товариство з обмеженою відповідальністю „Димок”, товариство з обмеженою відповідальністю „Диамант-К”, а також будь-яку іншу особу, що займає нежитлові приміщення на іншій підставі, ніж укладений у встановленому діючим законодавством України договір оренди з власником нерухомого майна - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - з торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4

Дослідивши представлені докази, вивчивши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволеннюз наступних підстав.

Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо визнання договору недійсним та виселення з нежитлового приміщення, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також положення Конституції України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 207 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні вимоги щодо господарських договорів визначені у статті 181 Господарського кодексу України, а саме, вказаною статтею встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до положень пункту 3.1.3. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом МВС України від 11 січня 1999 року № 17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за №264/3557, для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів керівники підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва, підприємці-громадяни тощо подають в органи внутрішніх справ відповідну заяву.

Згідно з нормами пункту 3.2.6. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

З договору оренди від 08 вересня 2007 року, укладеного між спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” та товариством з обмеженою відповідальністю „Димок”, вбачається, що він підписаний відповідними особами та скріплений печатками.

При цьому відтиск печатки спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” представляє собою коло з виконаним по внутрішній окружності написом „Спільне товариство у формі” та написом у центральній частині „Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест”.

Однак, з доказів, наявних у матеріалах справи, вбачається, що на момент укладення спірного договору оренди від 08 вересня 2007 року спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” мало печатку, у внутрішньому колі якої було зроблено напис „Суспільне підприємство „Південний хрест”.

Саме наявність помилки, яка була допущена у назві організаційно-правової форми юридичної особи, стала підставою для звернення спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” до дозвільної системи за дозволом на виготовлення печатки повторно.

З вказаною заявою спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” звернулося до органів дозвільної системи 11 вересня 2007 року.

Тобто, договір, укладений 08 вересня 2007 року, не міг бути скріплений печаткою спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест”, що представляє собою коло з виконаним по внутрішній окружності написом „Спільне товариство у формі” та написом у центральній частині „Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест”, оскільки лише дозвіл на виготовлення даної печатки було отримано спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” 11 вересня 2007 року.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

З тексту спірного договору оренди від 08 вересня 2007 року, а саме, пункту 1.1. договору вбачається, що спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” передає, а товариство з обмеженою відповідальністю „Димок” приймає у строкове платне користування нерухоме майно - торгівельно-розважальний комплекс з рестораном, що розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 1245 кв. м.

Вартість майна, що передається в оренду, не визначена жодним пунктом договору оренди нерухомого майна від 08 вересня 2007 року, укладеного між спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” та товариством з обмеженою відповідальністю „Димок”, що є порушенням положень статті 284 Господарського кодексу України.

Суд критично ставиться до наданої до відзиву на позовну заяву додаткової угоди до договору оренди від 08 вересня 2007 року, у якій визначено вартість майна, що передається в оренду, оскільки вказана додаткова угода датована 08 вересня 2007 року, підписана відповідними особами та скріплена печатками, при цьому відтиск печатки спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” представляє собою коло з виконаним по внутрішній окружності написом „Спільне товариство у формі” та написом у центральній частині „Товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест”.

Однак, як було вже було вказано, лише дозвіл на виготовлення даної печатки було отримано спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” 11 вересня 2007 року.

Стосовно посилань на те, що нерухоме майно придбано ОСОБА_2 як фізичною особою, отже спір непідвідомчий господарському суду, слід вказати, що частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 вказаної правової норми громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Вказані положення кореспондуються зі статтею 50 Цивільного кодексу України, згідно з якою право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована у якості фізичної особи підприємця 26 січня 2008 року (свідоцтво серії НОМЕР_2).

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи зі змісту даної правової норми, при вирішенні питання про те, чи набуває покупець права та обовязки за договором купівлі-продажу як фізична особа або як субєкт підприємницької діяльності, необхідно встановити чи має намір покупець використовувати дане майно для підприємницької діяльності або в інших цілях, чи дозволяють характеристики об'єкту договору купівлі-продажу використовувати його для систематичного отримання покупцем прибутку.

Як зазначалося вище, обєкт за договором купівлі-продажу є комерційною нерухомістю - нежитловим приміщенням - торгівельно-розважальним комплексом з рестораном, що свідчить про намір ОСОБА_2 придбати права та обовязки за даним договором з метою подальшого використання вказаного нерухомого майна в своїй підприємницькій діяльності, а сам факт купівлі-продажу цього нерухомого майна підтверджує господарський характер правовідносин між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Частиною 1 статті 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Аналіз даних правових норм дає підстави для висновку про те, що діюче законодавство не виділяє фізичну особу - підприємця як окремого суб'єкта права власності, зазначаючи при цьому про можливість використання громадянином - фізичною особою - належного йому на праві власності майна в процесі господарювання, оскільки саме майно, яке належить фізичній особі як суб'єкту підприємницької діяльності складає матеріальну основу підприємства.

Крім того, відповідно до положень статті 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Тобто, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер, тобто спір підвідомчий саме господарському суду.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на те, що з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 вересня 2007 року, укладеного між спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” та приватним підприємством „Дюнар”, вбачається, що торгівельно-розважальний комплекс з рестораном належить спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” на підставі свідоцтва про право власності, виданого Євпаторійським виконавчим комітетом 12 вересня 2007 року серія ЯЯЯ №322826 та зареєстрованого Кримським Республіканським підприємством „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторії” 12 вересня 2007 року за реєстраційними №7858593.

Статтею 331 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до положень статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найом має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Отже, на час укладення спірного договору оренди від 08 вересня 2007 року спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” фактично не було власником майна, оскільки право власності останнього було зареєстроване тільки 12 вересня 2007 року.

Щодо посилань на неможливість визнання неукладеного договору недійсним суд вважає за необхідне зазначити, що неукладеність договору визначається на час укладання, а не за наслідками виконання, виконаний договір не може бути неукладеним.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України по справах № 8/221/09-4/285/09 від 04 березня 2010 року, № 2-15/2487.1-2009 від 29 квітня 2010 року, № 2/237 від 25 травня 2010 року.

Таким чином, враховуючи той факт, що на момент укладення спірного договору оренди від 08 вересня 2007 року сторонами у передбачених законом порядку та формі не було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, орендодавець за договором фактично не був власником майна, що надавалось в оренду, а також те, що вказаний договір було скріплено печаткою, лише дозвіл на виготовлення якої було отримано спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хрест” 11 вересня 2007 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання договору оренди від 08 вересня 2010 року недійсним відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України.

Стосовно недійсності договору суборенди торгівельно-розважального комплексу з рестораном, укладеного 10 вересня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Димок” та товариством з обмеженою відповідальністю „Диамант-К” слід зазначити, що відповідно до положень статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Тобто, у разі визнання недійсним договору оренди, що слугував підставою для договору суборенди, останній також є недійсним.

Згідно з нормами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Вищевказана стаття Цивільного кодексу України, зобов'язує наймача у разі припинення договору найму повернути наймодавцеві річ. При цьому мова йдеться, як про припинення договору найму в результаті закінчення строку його дії, так і про дострокове припинення договору на вимогу будь-якої із сторін.

З урахуванням цього, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідачів згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4, укладений 08.09.2007 р. між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний хрест" 97400, м. Євпаторія, вул. Некрасова, буд. 43, кв. 102, ідентифікаційний код 24505584) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Димок" (97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, буд. 126, ідентифікаційний код 30122203).

3.Визнати недійсним договір суборенди бару з холом у літері «Е-2» торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4, укладений 10.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Димок" (97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, буд. 126, ідентифікаційний код 30122203) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диамант-К» (97400, м. Євпаторія, проспект Перемоги, буд. 54, кв. 30, ідентифікаційний код 32835044).

4.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Димок» (97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, буд. 126, ідентифікаційний код 30122203), Товариство з обмеженою відповідальністю «Диамант-К» (97400, м. Євпаторія, проспект Перемоги, буд. 54, кв. 30, ідентифікаційний код 32835044), а також будь-яку іншу особу, що займає нежитлові приміщення на іншій підставі, ніж укладений у встановленому діючим законодавством України договір оренди з власником нерухомого майна Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (97400, м. АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з торгівельно-розважального комплексу з рестораном загальною площею 1245,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4.

5.Стягнути зі Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний хрест" (97400, м. Євпаторія, вул. Некрасова, буд. 43, кв. 102, ідентифікаційний код 24505584) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (97400, м. АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито в сумі 56,66 грн. та 104,16 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Димок" (97400, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, буд. 126, ідентифікаційний код 30122203) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (97400, м. АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито в сумі 56,66 грн. та 104,16 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Диамант-К» (97400, м. Євпаторія, проспект Перемоги, буд. 54, кв. 30, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (97400, м. АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито в сумі 56,66 грн. та 104,16 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

8.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 04.10.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.