Рішення № 11786354, 07.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2010Справа №2-33/4216-2010 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Инвест» (м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 15а)

до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської регіональної філії АКБ СР «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29; м. Сімферополь, пр-кт Кірова, 36).

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу Водяхина Ольга Олександрівна (м. Севастополь, вул. Леніна, 62).

про спонукання до виконання певних дій.

суддя Радвановська Ю.А.

представники сторін:

позивача: Колягін Віталій Володимирович, представник, довіреність від 08.09.2010 р. № 55-юр/2010, ТОВ «Юг-Инвест».

відповідача: Куропятникова Оксана Олексіївна, представник, довіреність від 17.08.2010 р. № 02-04/558, АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк».

третя особа: не з’явилась, приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу Водяхіна Ольга Олександрівна.

Суть спору: позивач, товариство з обмеженою відповідаьністю «Юг-Інвест», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської регіональної філії, про розірвання укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» договору відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року; припинення договору іпотеки від 14 березня 2008 року, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Уксоцбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест», засвідченого приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.А. за реєстровим номером 449; припинення права застави (іпотеки) на нерухоме майно за адресою м. Севастополь, ул.Камишове шоссе, буд. 45/1 - комплекс будівель та споруд, загальною площею 4579,6 кв.м., у складі: виробничий комплекс літ. «А», цеху літ. «А1», прибудова літ «а», прибудова літ. «а1», прибудова літ «а2», прибудова літ. «а3», два ганки, компресорна літ. «М», прибудова літ. «м1», навіс літ. «м2», бесідка літ. «Ц», бесідка літ. «Ч», мощення, огородження території, яке виникло на підставі укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» іпотечного договору від 14 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.О. за реєстровим номером 449; визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» права на підставі постановленого по даному спору рішення суду звернутися з вимогою (заявою) про зняття накладеної приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.О. 14 березня 2008 року за реєстровим номером 450 заборони на відчуження вищевказаного нерухомого майна за адресою м. Севастополь, вул.Камишове шосе, 45 / 1, з виключенням запису про заборону на відчуження з Державного реєстру іпотек та / або з Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що суттєво змінилися обставини, на настання яких не розраховувала жодна із сторін при укладанні оскаржуваного договору, у зв’язку з чим виконання договору позбавляє позивача того, на що він розраховував при його укладанні та суттєво змінює співвідношення майнових інтересів сторін. При цьому, він посилається на статті 607, 652 Цивільного кодексу України та вказує на неможливість виконання умов кредитного договору, а також на те, що при укладенні кредитного договору сторони виходили з того, що різке падіння економіки не настане, а прогнозовані зміни, за існуючих умов кредитування, можуть бути подолані ним самостійно.

В судовому засіданні 09 вересня 2010 року представником відповідача були надані оригінали установчих документів позивача для огляду та копії для долучення до матеріалів справи, з яких вбачається, що правонаступником акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на даний час є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (т. 4 а.с. 50).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09 вересня 2010 року в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Уксоцбанк» був замінений на його правонаступника - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (т. 4 а.с.82-84).

У наступному, 30 вересня 2010 року, позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою він заявляв свої вимоги до належного відповідача, - публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Кримської регіональної філії (т. 4 а.с. 85).

Також, в судовому засіданні 09 вересня 2010 року представник відповідача надав суду клопотання про припинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з тим, що оспорювані договори містять третейське застереження, згідно з яким спір підлягає розгляду Постійнодіючим Третейським судом при Асоціації українських банків та, на думку відповідача, не підлягає розгляду у господарському суді (т. 4 а.с. 33-34).

Суд, розглянувши вказане клопотання, відмовив у його задоволенні з підстав, викладених в ухвалі суду від 09 вересня 2010 року (т. 4 а.с.82-84).

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів для з’ясування обставин справи розгляд справи ухвалою господарського суду від 09 вересня 2010 року відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 30 вересня 2010 року (т. 4 а.с.82-84).

В судовому засіданні, призначеному на 30 вересня 2010 року, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням наданих уточнень та надав додаткові пояснення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі (т. 4 а.с. 88-91).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін було роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

           встановив:

16 червня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Уксоцбанк» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» (позичальник) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 947/046-ДИ5 (далі - кредитний договір), згідно з яким (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 14 березня 2008 року) передбачено надання кредитних коштів в межах встановленого кредитного ліміту в розмірі 495000.00 доларів США з кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 15 червня 2017 року і зі сплатою 13% річних за користування кредитом (т. 1 а.с. 25-29, 32).

Сторонами було передбачено, що кредитні кошти будуть використовуватися для поповнення обігових коштів позивача, а також згідно з наданому позивачем одночасно з отриманням кредиту «Бизнес-плану» для виробництва і реалізації продукції виключно на території України.

Відповідно до розділу І довідки позивача № 5002-юр/2010 від 29 вересня 2010 року про виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» договору відновлювальної кредитної лінії № 947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року» та документів, які підтверджують надання кредиту, продаж/покупку валюти, з 18 червня 2007 року по 30 вересня 2008 року кредитні кошти в іноземній валюті у сумі 466710.00 доларів США були одразу переведені у національну валюту України.

З матеріалів справи також вбачається та не заперечувалося сторонами, що загальний обсяг кредитних коштів дійсно та фактично надавався відповідачем та отримувався позивачем по кредитному договору у національної валюти України у сумі 2 341789.40 грн. (офіційний курс НБУ: 505 грн. за 100 доларів США, у т.ч. по сумі 79685.00 доларів США по курсу 486.01 грн. за 100 доларів США).

Повернення кредиту, відповідно до розділу 3 зазначеної довідки та документів, які підтверджують продаж/покупку валюти, здійснювалося у національної валюті України, всього було повернуто 61 254.63 грн.

Погашення відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до розділу ІІ зазначеної довідки, здійснювалося також у національній валюті України, всього –836 169.91 грн. (офіційний курс НБУ: від 484.52 грн. до 852.00 грн. за 100 доларів США). Тобто, відповідачем у рамках кредитування за договором відновлювальної кредитної лінії № 947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року фактично виконувалося кредитування у національній валюті України.

Також, з матеріалів справи вбачається, що для забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами у даній справі 14 березня 2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.А. за реєстровим номером 449, у якому предметом застави (іпотеки) є нерухоме майно, розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Камишовское шосе, 45/1, у наступному складі: виробничий комплекс літ. «А», цех літ. «А1», прибудова літ «а», прибудова літ. «а1», прибудова літ «а2», прибудова літ. «а3», два ганкі, компресорна літ. «М», прибудова літ. «м1», навіс літ. «м2», бесідка літ. «Ц», бесідки літ. «Ч», мощення, огородження території (т. 1 а.с. 34-35).

14 березня 2008 року приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.А. накладено заборону за реєстровим номером 450 на відчуження вищевказаного нерухомого майна - до припинення або розірвання договору іпотеки.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з’явилася неможливість виконання умов спірного кредитного договору, а також те, що при його укладенні сторони виходили з того, що різке падіння економіки не настане, а прогнозовані зміни, за існуючих умов кредитування, можуть бути подолані ним самостійно. За його твердженням, зміна умов обслуговування кредиту зумовлена причинами, які позивач не зміг самостійно усунути після їх виникнення при всіх передбачених засобах протидії проявам економічного спаду. Крім цього, позивач вказує на те, що при укладанні договору сторони визначили його умови, виходячи з розумної оцінки обставин, в яких цей договір буде виконуватися. Істотна зміна обставин (стрімка девальвації валюти, падіння обсягів виробництва і реалізації товарів позивача, скорочення робочих місць в сукупності) призвели до критичного стану позивача. Позивач наполягає, що продовження дії кредитного договору є для нього економічно невигідним і збитковим та це порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі в процесі виконання договору відновлювальної кредитної лінії, вони повинні регулюватися положеннями глави 71 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов’язань.

Крім того, у зв’язку з укладенням сторонами на забезпечення взятих за спірним кредитним договором зобов’язань договору іпотеки, дані правовідносини також повинні розглядатися з огляду на положення Закону України «Про іпотеку» та & 6 глави 49 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 3 тієї ж статті закріплено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає можливість зміни або розірвання договору за згодою сторін або в разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Таким випадком, передбаченим законом, є, зокрема, розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Стаття 652 Цивільного кодексу України встановлює можливість зміни або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин.

У відповідності до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких вимог: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Правові положення статті 652 Цивільного кодексу України є спеціальними підставами припинення зобов’язання та підлягають застосуванню з огляду на предмет та підставу позову.

Так, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що при укладенні кредитного договору сторони розраховували на існування певних економічних умов, зокрема, стабільність фінансової ситуації в державі, стабільність національної валюти України та її курсу відносно іноземних валют.

Зміни економічної ситуації в України, різке падіння курсу національної валюти України по відношенню до долару США, яке є загальновідомим і не потребуючим доведення фактом, у розумінні абзацу 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, є істотною зміною обставин.

При укладенні кредитного договору, позивач обґрунтовано, правильно та правомірно, з огляду на стабільність національної валюти, згідно з вимогами статті 99 Конституції України, керувався уявленням про необхідність повернення кредиту у національній валюті з урахуванням курсу в іноземній валюті виходячи з діючого, станом на дату укладання кредитного договору, курсу іноземних валют відносно національної валюти України, а якщо б міг передбачити вказану зміну обставин - уклав би договір на інших умовах. Така зміна обставин не могла бути спрогнозована ним при укладенні договору та зумовлена причинами, які сторони не могли усунути після її виникнення, а подальше виконання кредитного договору дійсно порушує співвідношення майнових інтересів його сторін.

Також, позивачем під час розгляду справі суду було надано докази істотної зміни обставин та існування усіх підстав, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, з якими пов’язана неможливість виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором.

Так, висновком аудитора Кравцової Р.А. від 05 липня 2010 року «Про результати перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2010 року» та довідкою про фінансовий стан товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» підтверджуються наступні обставини (т. 1 а.с. 58-62)

Фінансові витрати по отриманню кредитних коштів, а саме - на виплату відсотків, на покупку валюти, страхування майна, комісії за кредитне обслуговування, планувалися у розмірі 931000.00 грн., а фактично було витрачено 1 916 200.00 грн., тобто на 985200.00 грн. більше. Зовнішекомічну діяльність позивач не здійснює, а за рахунок перерахунку курсу валюти борг позивача збільшився. З підстав спаду виробництва, позивач недоотримав прибутку на суму 6 611 100.00 грн., витрати позивача на його виробничу діяльність збільшились на 1 350 100.00 грн. Фактичні збитки позивача складають 5180700.00 грн., тобто більш, ніж в два рази перевищують заборгованість за кредитним договором. Даний факт свідчить про неможливість виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором. Станом на 30 червня 2010 року стан позивача визначений як фінансово-слабкий та встановлено, що за рівнем абсолютної ліквідності (негативна динаміка від 0,1 до 0,003) позивач не зможе в короткий термін ліквідувати свою заборгованість.

Судом також було встановлено, що на день підписання позивачем спірного договору у період його виконання, його прибутки складалися лише з надходжень у гривні. При цьому, ставка долару США до гривні складала 505 грн. за 100 дол. США. (т. 2 а.с. 121)

З матеріалів справи та умов спірного кредитного договору вбачається, що перед його підписанням позивач надав відповідачу бухгалтерський баланс, звіт про рух грошових коштів, довідку з банків про рух грошових коштів за останні 12 місяців, декларацію про прибуток, довідку про дебіторську та кредиторську заборгованість та «Бизнес-план». Зазначені документи були проаналізовані відповідачем та прийнято рішення про надання кредиту. Отже, суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують той факт, що на момент підписання кредитного Договору позивач був цілком спроможний виконувати взяти на себе зобов’язання за ним.

З матеріалів справи та пояснень сторін слідує, що істотні обставини, якими сторони керувалися під час укладання договору, змінилися, що негативно вплинуло на спроможність позивача виконувати свої зобов’язання за кредитним договором.

За даними Національного Банку України ставка долару США до гривні на час розгляду справи коливається у межах біля 800 грн. за 100 доларів США, в той час як на момент укладення договору ця ставка складала 505 грн. (т. 2 а.с. 121).

Таким чином, враховуючи, що фактично кредитування було вчинено та виконується у національній валюті України, а позивач при здійсненні власної господарської діяльності за зобов’язаннями з власними контрагентами проводить розрахунки, отримує прибуток від господарської діяльності, згідно з чинним законодавством України, у національній валюті України, - суд погоджується з доводами представника позивача про те, що його спроможність здійснювати розрахунки у доларах США в результаті суттєвої зміни курсу долара до гривні, змінилася.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зміна курсу долара до гривні є об’єктивним фактором та не залежить від волі позивача. Судом встановлено, що саме внаслідок такого об’єктивного фактору як зміна курсу долара до гривні, позивач втратив фінансову можливість повертати отримані кредитні кошти, яка існувала у нього на момент укладення договору кредиту.

Другою умовою застосування статті 652 Цивільного кодексу України є зміна обставин, яка повинна бути зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (пункт 2 частини 2 статті).

У даному випадку причини суттєвої зміни обставин полягають у падінні курсу гривні, значній девальвації гривні та знеціненні нерухомості, що викликано впливом світової фінансової кризи, яка призвела до суттєвих негативних явищ в економіці України. Отже, при всій турботливості та обачності жодна із сторін договору не взмозі вплинути на курс гривні або на економічну політику держави, що провадиться відповідними органами влади, оскільки ані позивач, ані відповідач не мають повноважень на встановлення або регулювання курсу гривні. Різке падіння курсу національної валюти України по відношенню до долару США та Євро, яке є загальновідомим і не потребуючим доведення фактом, є істотною зміною обставин у розумінні частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки при укладенні кредитного договору позичальник керувався уявленням про необхідність повернення кредиту в іноземній валюті виходячи з діючого станом на дату укладання кредитного договору курсом іноземних валют відносно національної валюти України, а якщо б міг передбачити вказану зміну обставин - уклав би договір на інших умовах, або взагалі не укладав би його. Така зміна обставин не могла бути спрогнозована позичальником при укладенні договору та зумовлена причинами, які сторони не могли усунути після її виникнення, а подальше виконання кредитного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України також необхідною умовою є те, що наступне виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до приписів п.7.3.1. Закону України „Про оподаткування” доходи отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв’язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Так, згідно з висновком аудитора Кравцової Р.А. від 05 липня 2010 року «Про результати перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2010 року» прибуток відповідача за спірним кредитним договором за рахунок зміни курсу гривні до долара США збільшився на 1 413 373.00 грн.

З огляду на викладене, обґрунтованими є твердження позивача про те, що виконання оспорюваного кредитного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін та принцип справедливості, закладений положеннями статті 6 Цивільного кодексу України, тому що відповідач отримує прибуток більший, ніж той, на який розраховував при укладанні спірного договору, тоді як позивач несе витрати та відповідальність в більшому об’ємі, ніж тому, на який розраховував при укладенні договору. Крім цього, внаслідок цих додаткових витрат, позивач фактично позбавляється можливості отримати те, на що він розраховував при отриманні кредиту.

Обов’язковою умовою згідно з пунктом 4 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України для розірвання судом договору є те, що із суті цього договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банківська діяльність це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі статтею 44 Закону банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та кредиторів.

З огляду на вищевказане суд вважає хибними заперечення представника відповідача про те, що відповідальність за валютними ризиками покладена на позичальника, оскільки суттєва зміна обставин викликана, перш за все, змінами в банківській сфері, яка не стосується господарської діяльності позивача.

Натомість в пункті 1.1. Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2001 року за № 841/6032, закріплено, що кредитна діяльність банків пов'язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов'язання згідно з угодою, тому банки зобов'язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що згідно з діючим законодавством, обов’язок нести фінансові ризики лежить на відповідачеві, і не може бути перекладений на позивача, оскільки не стосується його діяльності.

При цьому, суд констатує, що факт розірвання кредитного договору ніяким чином не скасовує зобов’язання позивача повернути позичену грошову суму відповідачеві з урахуванням того, що між позивачем та відповідачем у рамках кредитування, зокрема у межах умов договору відновлювальної кредитної лінії № 947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року насправді вчинено, виконувалося та виконується кредитування у національній валюті України.

Будь-яких доказів, документів та матеріалів, які б спростовували факт наявності вищевказаних істотних обставин, які впливають на можливість виконання кредитного договору, представником відповідача надано суду не було.

Твердження представника відповідача про те, що позивач зобов’язаний нести відповідальність за невиконання умов договору, сплатити завдані невиконанням збитки та штрафи, не можуть бути прийняті до уваги судом при розгляді даної справи, оскільки таки вимоги не є предметом даного позову, а розглядається питання про припинення зобов’язань за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи, що зазначені вище обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, а також істотна їх зміна, призвели до неможливості виконання позивачем взятих на себе за спірним договором зобов’язань та, як слід, до порушення майнових інтересів позивача шляхом подальшого існування правовідношень за спірним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору відновлювальної кредитної лінії № 947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року з підстав, зазначених позивачем.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про розірвання кредитного договору обґрунтована, підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Проаналізувавши вищевказані правові норми, суд також задовольняє вимогу позивача про припинення договору іпотеки (права іпотеки), тому що іпотека є засобом забезпечення кредитного договору та припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати з господарських справ Верховного Суду України від 17 квітня 2007 року у справі № 1/319-15/85.

Щодо решті позовних вимог відносно визнання за позивачем права на підставі постановленого з даного спору рішення суду звернутися з вимогою (заявою) про зняття накладеної 14 березня 2008 року (реєстровий номер 450) заборони на відчуження нерухомого майна з виключенням запису про заборону на відчуження з Державного реєстру іпотек та / або з Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Так, згідно з абзацом 2 пункту 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключеній на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. У відповідності до пункту 26 зазначеного порядку реєстратор (тобто нотаріус) зобов’язаний внести до реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Проаналізувавши вказані правові норми, суд дійшов висновку, що у зв'язку з припиненням договору (права) іпотеки на зазначене у договорі іпотеки від 14 березня 2008 року (реєстровий номер 449) нерухоме майно, а також враховуючи, що заборона на відчуження за реєстровим номером 450 від 14 березня 2008 року діє до припинення договору (права) іпотеки, реєстратор (тобто нотаріус) в день надходження рішення суду зобов’язаний внести до реєстру відомості про виключення запису про заборону на відчуження з Державного реєстру іпотек та / або з Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна.

Обраний же позивачем спосіб захисту (визнання за ним права на звернення з вимогою про виключення запису з Реєстру іпотек про припинення права іпотеки та зняття заборони на відчуження нерухомого майна) не відповідає способам захисту права в розумінні положень статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та статті 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд захищає порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтересі, а не права, які можуть бути, на думку позивача, порушені у майбутньому.

За таких обставин та виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 11 жовтня 2010 року.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Розірвати укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» договір відновлювальної кредитної лінії №947/046-ДИ5 від 16 червня 2007 року

3.          Припинити договір іпотеки від 14 березня 2008 року, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Уксоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест», засвідчений приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.О. за реєстровим номером 449.

4.          Припинити право застави (іпотеки) на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Камишове шоссе, буд. 45/1 - комплекс будівель та споруд, загальною площею 4579,6 кв.м., у складі: виробничого комплексу літ. «А», цеху літ. «А1», прибудови літ «а» прибудови літ. «а1», прибудови літ «а2», прибудови літ. «а3», двох ганків, компресорної літ. «М», прибудови літ. «м1», навісу літ. «м2», бесідки літ. «Ц», бесідки літ. «Ч», мощення, огородження території, яке виникло на підставі укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» іпотечного договору від 14 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського нотаріального округу Водяхіною О.О. (реєстровий номер 449).

5.          Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Кримської філії публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Сімферополь, пр. Кірова, 36, ЄДРПОУ 09324017, МФО 324010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Інвест» (м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 15-а, ЄДРПОУ 24876285) 170.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          В решті позову відмовити.

7.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.