Рішення № 11786340, 30.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2010Справа №2-7/2665-2010

За позовом Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 48, ідентифікаційний код 03450597)

До відповідача Кореїзської селищної Ради (98600, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 27)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-4" (98670, АРК, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній, 4); 2) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-6" (98670, АРК, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній, 6); 3) ОСОБА_4 (98670, АРК, АДРЕСА_1)

Про визнання права власності.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача Сальков Д. В. предст., дов. №15 від 01.03.2010р.

Від відповідача не зявився.

Від третіх осіб 1) не зявився; 2) не зявився (клопотання); 3) не зявився.

Сутьспору: Дочірнє підприємство "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Кореїзської селищної Ради, в якій просить суд визнати за Дочірнім підприємством "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" право власності на вбудовані будівлі домоволодіння загальною площею 393,1 м. кв. за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. узвіз Межидорожній №4, №6 в тому числі підсобні приміщення цокольного поверху ІІІ, ІV, V, VIII, IX, приміщення гуртожитку 9-1, 9-2, 9-3, 9-4, сходові клітини ІІ, VІІ, X, XІ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Дочірнє підприємство "Шляхове будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд", як правонаступник Дорожньо-будівельного управління-44, є власником спірних вбудованих приміщень, незважаючи на те, що квартири в цих будинках зареєстровані на праві власності за фізичними особами. Так, позивач зазначає, що фізичні особи є лише власниками квартир, на які Дочірнє підприємство "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" не претендує, а в цілому будинок є власністю позивача, у звязку з чим просить визнати це право у судовому порядку, оскільки відповідач відмовляється від оформлення права власності.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.07.2010 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-4", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-6" та ОСОБА_4.

Заперечуючи проти позову, треті особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-4" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-6", посилаються на те, що спірні приміщення є допоміжними, а тому відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. у справі №4-рп/2004 право власності на ці приміщення належить спільно всім власникам квартир будинків №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз.

Ухвалою ГС АР Крим від 05.08.2010 р. провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої було поставлено наступне питання:

- Встановити, чи наявні в будинках №4 та №6 по вул. узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, допоміжні приміщення, що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і перебувають у спільній власності мешканців цих будинків? Якщо так, вказати ці приміщення відповідно до відомостей інвентарних справ.

Після надходження до суду висновку експерта ухвалою ГС АР Крим від 24.09.2010 р. провадження у справі було поновлено.

27.09.2010 р. до ГС АР Крим від Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд визнати за Дочірнім підприємством "Шляхове будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" право власності на наступні приміщення:

- в будинку №4 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта: приміщення ІІІ сарай, площею 44,1 кв. м.; приміщення V сарай, площею 43,2 кв. м.;

- в будинку №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта: приміщення VIII сарай, площею 43,6 кв. м.; квартиру №9, що складається з наступних приміщень: №1 площею 36,2 кв. м., №2 кухня, площею 5,8 кв. м., №3 коридор, площею 4,6 кв. м., №4 санвузол, площею 2,6 кв. м.

Крім того, у вказаній заяві позивач просить відмову від позову в частині визнання права власності на приміщення ІУ, ІХ та сходові клітини ІІ, VІІ, X, XІ, які розташовані в будинках №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, та припинити провадження у справі в цій частині.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-6" у судове засідання не зявилося, однак направило до суду клопотання з проханням залучити до участі у справі в якості відповідача Фонд майна АР Крим та відкласти у звязку з цим розгляд справи.

Проте, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання. Так, третьою особою зазначено, що житлові будинки №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, належать АР Крим. Проте, відповідні докази (виписка з Реєстру майна, належного АР Крим) суду надані не були, а лист Фонду майна АР Крим №08-06/7139 від 10.09.2010 р. не може бути розцінений судом в якості належного доказу. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Однак, в направленому на запит суду листі Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» №901 від 21.06.2010 р. зазначено, що записи про право власності на спірні житлові будинки в Єдиному державному реєстрі відсутні. З урахуванням цього, твердження третьої особи про те, що спірна нерухомість є власністю АР Крим, є передчасними, а підстави для залучення Фонду майна АР Крим до участі у справі в якості іншого відповідача відсутні.

Відповідач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-4" та ОСОБА_4 у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих № 66 від 02.02.1963 р. Дорожньому ремонтно-будівельному управлінню №44 (далі ДРБУ-44) була відведена під будівництво ремонтної бази, земельна ділянка, площею 3,0 га із земель бригади Мисхор, Кореїзького відділення В\С Лівадія, В\К Масандра.

Відповідно до пункту 2 названого рішення, воно підлягало затвердженню виконавчим комітетом Кримської обласної ради депутатів трудящих.

Рішенням виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих №38-б від 08.02.1968 р. затверджено рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих №66 від 02.02.1963 р. та постановлено відвести ДРБУ-44 земельну ділянку загальною площею 3,00га під ремонту базу. Відведення земельної ділянки вирішено здійснити у постійне користування. Витрати, повязані з відведенням земельної ділянки, віднести на рахунок ДРБУ-44.

Як свідчать матеріали справи, з метою забезпечення прав працівників ДРБУ-44 і поліпшення їх житлових умов, за погодженням з Ялтинською міською радою на вказаній земельній ділянці збудовано два житлових будинки, та рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих від 30.06.1964 р. №466 затверджено акт прийому житлових будинків на 10 та 8 квартир в експлуатацію.

Зі вказаного вище акта вбачається, що забудовником будинків є ДРБУ-44, будівництво здійснювалось за проектом №МК-8-2-2/5, затвердженим Міністерством автодоріг в серпні 1963 року на підставі дозволу Держархбудконтролю на здійснення робіт №265 від 13.12.1963 року.

Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства автомобільного транспорту та шосейних доріг Української УРСР від 16.01.1965року №23 шляхове-ремонтно-будівельне управління №44 перейменовано в шляхове-будівельне управління № 44.

Згідно наказу №7 від 05.02.1965року по тресту “Південьшляхбуд” до складу вказаного тресту включено, в тому числі, і шляхове ремонтно-будівельне управління №44. Пунктом 2 вказаного наказу шляхове ремонтно-будівельне управління №44 перейменовано у шляхове-будівельне управління №44.

Наказом №95 від 03.09.1997року Шляхове-будівельне управління №44 тресту “Південьшляхбуд” з 03.09.1997року перейменовано в Дочірнє підприємство “Шляхове-будівельне управління №44” Відкритого акціонерного товариства “Південьшляхбуд”.

Відповідно до Статуту ДП “Шляхове-будівельне управління №44 ВАТ “Південшляхбуд”, останній є правонаступником майнових прав та обовязків ДБУ №44 тресту “Південьшляхбуд” у відповідних частинах згідно з передаточним балансом.

В листі №1254 від 05.11.2008 року КП “Ялтинське бюро технічної інвентаризації” зазначило, що домоволодіння №4 та №6 по Межидорожньому узвозу в смт. Кореїз в цілому зареєстровані за Шляхове-ремонтно-будівельним управлінням №44 на підставі рішень Ялтинського міськвиконкому від 02.02.1963 року №66 та від 30.04.1964 року № 466.

В матеріалах справи наявний висновок КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 16.11.2009 р., в якому зазначено, що власником майна підприємства є ВАТ “Південьшляхбуд”, майно знаходиться в користуванні та на балансі Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд". Бюро зазначило, що квартири у вказаних будинках приватизовані, але свідоцтва на інші вбудовані приміщення не видавалися, при цьому згідно інвентарної справи БТІ вбудованими приміщеннями домоволодіння по Межидорожньому узвозу №4 та №6 в смт. Кореїз є: підсобні приміщення цокольного поверху №ІІІ, ІУ, У, УІ, УІІІ, ІХ загальною площею 280,6 кв. м., приміщення гуртожитку №9-1, 9-2, 9-3, 9-4 загальною площею 49,2 кв. м., підсобні приміщення загального користування: сходові клітини №1 площею 12,7 кв. м., №ІІ площею 13,2 кв. м., №УІІ площею 12,4 кв. м., №Х площею 12,5 кв. м., №ХІ площею 12,5 кв. м., всього загальною площею 393,1 кв. м.

На підставі цього КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» зазначило, що оформлення за позивачем права власності на вбудовані приміщення загальною площею 393,1 кв. м. є можливим, у звязку з чим на засідання виконавчого комітету Кореїзської селищної ради був направлений проект рішення про оформлення права власності.

Враховуючи неприйняття відповідачем відповідного рішення, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Як вже було зазначено вище, спірні будинки були збудовані ДРБУ-44, правонаступником якого є ДП “Шляхове-будівельне управління №44 ВАТ “Південшляхбуд”, будівництво здійснювалось за проектом №МК-8-2-2/5, затвердженим Міністерством автодоріг в серпні 1963 року на підставі дозволу Держархбудконтролю на здійснення робіт №265 від 13.12.1963 року.

При цьому, рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих від 30.06.1964 р. №466 затверджено акт прийому житлових будинків на 10 та 8 квартир в експлуатацію.

В матеріалах справи наявне реєстраційне посвідчення, в якому зазначено, що два спірних жилих будинки в цілому зареєстровані за Шляхове-ремонтно-будівельним управлінням №44 (правонаступником якого є позивач у справі) на підставі рішень Ялтинського міськвиконкому від 02.02.1963 року №66 та від 30.04.1964 року № 466.

Відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (до внесення змін наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Норма аналогічного змісту міститься в пункті 8.1 діючого Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5).

Як вже було зазначено вище, матеріалами справи підтверджується здіснення будівництва спірних будинків саме позивачем, як правонаступником Дорожньо-будівельного управління-44. Відповідність будинків проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам підтверджується актом державної приймальної комісії від 30.06.1964 р.

Наведене, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Суд приймає до уваги те, що у спірних будинках квартири №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 дійсно є приватизованими та належать на праві власності фізичним особам. Однак, суд звертає увагу на те, що у позивача відсутні будь-які претензії на вказана квартири, а тому вони не входять в предмет спору у цій справі.

Предметом спору у цій справі є вбудовані приміщення, які розташовані в будинках №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, та право власності на які на теперішній час які за позивачем, ані за фізичними особами не зареєстровано, що вбачається з листа КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» №901 від 21.06.2010 р.

При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання третіх осіб на те, що спірні приміщення є допоміжними, а тому належать на праві спільної власності всім власникам приватизованих квартир, з огляду на наступне.

Так, резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. у справі №4-рп/2004, на яке посилаються треті особи, передбачено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (2482-12) треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України стосується лише тих нежитлових приміщень, які є допоміжними приміщеннями.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку” №2866-ІІІ від 29.11.2001 р. допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Таким чином, критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення вказаного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

З метою зясування, чи є спірні нежилі приміщення допоміжними в розумінні чинного законодавства України, судом була призначена будівельно-технічна експертиза, в ході проведення якої було встановлено наступне.

Так, експерт зазначив, що згідно технічного паспорту БТІ досліджувані поверхи в жилих будинках №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, є цокольними.

До складу цокольного приміщення домоволодіння №4 входять наступні приміщення:

-ІІІ сарай, площею 44,1 кв. м.;

-ІУ сарай, площею 49,3 кв. м.;

-У сарай, площею 43,2 кв. м.;

-УІ склад, площею 49,2 кв.

До складу цокольного приміщення домоволодіння №6 входять наступні приміщення:

-квартира №9: №9-1 жила, площею 36,2 кв. м.; №9-2 кухня, площею 5,8 кв. м.; №9-3 коридор, площею 4,6 кв. м.; №9-4 санвузол, площею 2,6 кв. м.;

-квартира №10: №10-1 жила, площею 13,1 кв. м.; №10-2 жила, площею 19,2 кв. м.; №10-3 кухня, площею 5,8 кв. м.; №10-4 коридор, площею 2,2 кв. м.; №10-5 санвузол, площею 2,9 кв. м.;

-УІІ сходова клітина, площею 12,4 кв. м.;

-УІІІ сарай, площею 43,6 кв. м.;

-ІХ сарай, площею 51,2 кв. м.

В ході проведення огляду експертом встановлено наступне:

- в приміщеннях ІУ (сарай) та УІ (склад) цокольного поверху жилого будинку №4 на трубопроводах системи внутрішньої каналізації встановлені ревізії;

- через приміщення ІІІ (сарай) цокольного поверху жилого будинку №4 транзитом проходить труба внутрішньобудинкової системи опалення;

- через приміщення У (сарай) цокольного поверху жилого будинку №4 транзитом проходять труби внутрішньобудинкової системи опалення, каналізації та водопроводу;

- через приміщення УІ (склад) цокольного поверху жилого будинку №4 транзитом проходять труби внутрішньобудинкової системи опалення;

- в приміщенні ІХ (сарай) цокольного поверху жилого будинку №6 на трубопроводі системи внутрішньобудинкової каналізації встановлені ревізії;

- в приміщенні УІІІ (сарай) цокольного поверху жилого будинку №6 на каналізаційній трубі встановлений трійник, також через вказане приміщення транзитом проходять труби внутрішньобудинкової системи водопроводу.

За результатом проведеного дослідження експертом викладені наступні висновки:

1. В житловому будинку №4 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, що належить та знаходиться на балансі Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" наявні наступні допоміжні приміщення:

- приміщення ІУ (сарай), площею 49,3 кв. м.;

- приміщення УІ (склад), площею 49,2 кв. м.

2. В житловому будинку №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, що належить та знаходиться на балансі Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" наявні наступні допоміжні приміщення:

- приміщення УІІ (сходова клітина), площею 12,4 кв. м.;

- приміщення ІХ (сарай), площею 51,2 кв. м.

Отже, виходячи з результатів проведеного дослідження, зі спірних приміщень допоміжними (тобто тими, які належать на праві спільної власності громадянам-власникам квартир) є лише приміщення ІУ, УІІ та ІХ (вимога про визнання права власності на приміщення літ. УІ заявлена не була), у звязку з чим суд погоджується з посиланнями третіх осіб на те, що визнання права власності на вказані допоміжні приміщення, неможливо, оскільки наведені приміщення перейшли у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків.

При цьому, суд не може прийняти відмову позивача від позову в частині визнання права власності на приміщення ІУ, ІХ та сходові клітини УІІ, оскільки право на звернення до суду з вимогою про визнання права власності на ці приміщення у позивача відсутнє, як відсутнє і право на відмову від позову в цій частині.

Так, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_3, ОСОБА_7 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. При цьому, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З аналізу наведених норм вбачається, що реалізація позивачем свого права на відмову від позову можлива виключно у разі наявності самого права на звернення до суду, тобто у випадку, коли позивач заявляє до суду обґрунтовані вимоги на захист своїх порушених прав чи інтересів, але згодом потреба у судовому захисті з тих чи інших причин відпадає.

В свою чергу, у даному випадку матеріалами справи підтверджується, що вимоги позивача про визнання права власності на приміщення ІУ, ІХ та сходові клітини УІІ були заявлені ним безпідставно, оскільки вказане майно є допоміжним та перебуває в спільній власності мешканців будинків. З урахуванням цього, суд вважає, що відмова позивача від позову в цій частині не підлягає прийняттю, а в позові про визнання права власності на приміщення ІУ, ІХ та сходові клітини УІІ має бути відмовлено саме з необґрунтованості.

У той же час, оскільки за даними експертного висновку сходові клітини ІІ, X, XІ не є допоміжним майном, тобто не перебувають у спільній власності мешканців будинку, суд вважає, що відмова позивача від позову про визнання права власності на вказане майно не суперечить чинному законодавству, є правом позивача, а тому підлягає прийняттю, а провадження у справі припиненню.

З урахуванням цього, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для визнання за Дочірнім підприємством "Шляхове будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд", як правонаступником особи, що здійснила за власний рахунок будівництво житлових будинків №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, право власності на наступні приміщення:

- в будинку №4 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта: приміщення ІІІ сарай, площею 44,1 кв. м.; приміщення V сарай, площею 43,2 кв. м.;

- в будинку №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта: приміщення VIII сарай, площею 43,6 кв. м.; квартиру №9, що складається з наступних приміщень: №1 площею 36,2 кв. м., №2 кухня, площею 5,8 кв. м., №3 коридор, площею 4,6 кв. м., №4 санвузол, площею 2,6 кв. м.

З урахуванням цього, позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-6" про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, фізичних осіб-власників квартир в спірних жилих будинках, оскільки заявлені позивачем вимоги (з урахуванням уточнень) стосуються виключно майна, яке не є допоміжним, тобто не перебуває в спільній власності мешканців будинків, у звязку з чим суд не вбачає впливу рішення у цій справі на будь-які права чи обовязки власників приватизованих квартир.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині визнання за Дочірнім підприємством "Шляхове будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" права власності на сходові клітини ІІ, X, XІ, які розташовані в будинках №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта.

2.Позов задовольнити частково.

3.Визнати за Дочірнім підприємством "Шляхове будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 48, ідентифікаційний код 03450597) право власності на наступні приміщення:

- в будинку №4 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта: приміщення ІІІ сарай, площею 44,1 кв. м.; приміщення V сарай, площею 43,2 кв. м.;

- в будинку №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта: приміщення VIII сарай, площею 43,6 кв. м.; квартиру №9, що складається з наступних приміщень: №1 площею 36,2 кв. м., №2 кухня, площею 5,8 кв. м., №3 коридор, площею 4,6 кв. м., №4 санвузол, площею 2,6 кв. м.

4.Відмовити в позові в частині визнання в частині визнання за Дочірнім підприємством "Шляхове будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" права власності на приміщення ІУ, ІХ та сходові клітини УІІ, які розташовані в будинках №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 04.10.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.