Рішення № 11786336, 01.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2010Справа №2-7/2666-2010

За позовом Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 48, ідентифікаційний код 03450597)

До відповідача Кореїзської селищної ради (98600, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 27)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-4" (98670, АРК, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній, 4); 2) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-6" (98670, АРК, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній, 6); 3) ОСОБА_3 (98670, АРК, АДРЕСА_1).

Про визнання недійсними рішень, визнання наявності права та спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача Сальков Д. В., предст., дов. №15 від 01.03.2010 р.

Від відповідача Масліва Л. В., предст., дов. №02-17/613 від 20.10.2009 р.

Треті особи 1) Афоніна М. М. голова;

2) Афоніна М. М. голова;

3) не зявився.

Сутьспору: Дочірнє підприємство “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кореїзської селищної ради, в якому просить суд:

- визнати недійсними рішення Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 р. №1530 та №1531;

- визнати у Дочірнього підприємства “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” наявність права на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6;

- зобовязати Кореїзську селищну раду розглянути на найближчій сесії питання про затвердження проекту землеустрою з відведення Дочірньому підприємству “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” строком на 50 років земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних жилих будинків за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Дочірнє підприємство “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” є власником житлових будинків №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, як правонаступник особи, що здійснювала будівництво цих будинків. Позивач зазначає, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України йому гарантовано право на землю під житловими будинками та необхідної для обслуговування нерухомого майна, однак це право не визнається з боку Кореїзської селищної ради. Так, позивач зазначає, що відповідачем не прийнято по суті рішення за результатом направленого на його адресу проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому порядку з усіма органами та службами, чим порушуються його земельні права. Крім того, Дочірнє підприємство “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” також звертає увагу на те, що рішеннями Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 р. №1530 та №1531 Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-4" та Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-6" були надані дозволи на складання проектів землеустрою з відведення земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, у звязку з чим просить визнати вказані рішення недійсними.

Ухвалою ГС АР Крим від 19.05.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-4», Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-6» та ОСОБА_3.

ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений на пятнадцять днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих № 66 від 02.02.1963 р. Дорожньому ремонтно-будівельному управлінню №44 (далі ДРБУ-44) була відведена під будівництво ремонтної бази, земельна ділянка, площею 3,0 га із земель бригади Мисхор, Кореїзького відділення В\С Лівадія, В\К Масандра.

Відповідно до пункту 2 названого рішення, воно підлягало затвердженню виконавчим комітетом Кримської обласної ради депутатів трудящих.

Рішенням виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих №38-б від 08.02.1968 р. затверджено рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих №66 від 02.02.1963 р. та постановлено відвести ДРБУ-44 земельну ділянку загальною площею 3,00 га під ремонту базу. Відведення земельної ділянки вирішено здійснити у постійне користування. Витрати, повязані з відведенням земельної ділянки, віднести на рахунок ДРБУ-44.

Як свідчать матеріали справи, з метою забезпечення прав працівників ДРБУ-44 і поліпшення їх житлових умов, за погодженням з Ялтинською міською радою на вказаній земельній ділянці збудовано два житлових будинки, та рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих від 30.06.1964 р. №466 затверджено акт прийому житлових будинків на 10 та 8 квартир в експлуатацію.

Зі вказаного вище акта вбачається, що забудовником будинків є ДРБУ-44, будівництво здійснювалось за проектом №МК-8-2-2/5, затвердженим Міністерством автодоріг в серпні 1963 року на підставі дозволу Держархбудконтролю на здійснення робіт №265 від 13.12.1963 року.

Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства автомобільного транспорту та шосейних доріг Української УРСР від 16.01.1965 року №23 шляхове-ремонтно-будівельне управління №44 перейменовано в шляхове-будівельне управління № 44.

Згідно наказу №7 від 05.02.1965 року по тресту “Південьшляхбуд” до складу вказаного тресту включено, в тому числі, і шляхове ремонтно-будівельне управління №44. Пунктом 2 вказаного наказу шляхове ремонтно-будівельне управління №44 перейменовано у шляхове-будівельне управління №44.

Наказом №95 від 03.09.1997 року Шляхове-будівельне управління №44 тресту “Південьшляхбуд” з 03.09.1997 року перейменовано в Дочірнє підприємство “Шляхове-будівельне управління №44” Відкритого акціонерного товариства “Південьшляхбуд”.

Відповідно до Статуту ДП “Шляхове-будівельне управління №44 ВАТ “Південшляхбуд”, останній є правонаступником майнових прав та обовязків ДБУ №44 тресту “Південьшляхбуд” у відповідних частинах згідно з передаточним балансом.

В листі №1254 від 05.11.2008 року КП “Ялтинське бюро технічної інвентаризації” зазначило, що домоволодіння №4 та №6 по Межидорожньому узвозу в смт. Кореїз в цілому зареєстровані за Шляхове-ремонтно-будівельним управлінням №44 на підставі рішень Ялтинського міськвиконкому від 02.02.1963 року №66 та від 30.04.1964 року № 466.

В матеріалах справи наявний висновок КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 16.11.2009 р., в якому зазначено, що власником майна підприємства є ВАТ “Південьшляхбуд”, майно знаходиться в користуванні та на балансі Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд". Бюро зазначило, що квартири у вказаних будинках приватизовані, але свідоцтва на інші вбудовані приміщення не видавалися, при цьому згідно інвентарної справи БТІ вбудованими приміщеннями домоволодіння по Межидорожньому узвозу №4 та №6 в смт. Кореїз є: підсобні приміщення цокольного поверху №ІІІ, ІУ, У, УІ, УІІІ, ІХ загальною площею 280,6 кв. м., приміщення гуртожитку №9-1, 9-2, 9-3, 9-4 загальною площею 49,2 кв. м., підсобні приміщення загального користування: сходові клітини №1 площею 12,7 кв. м., №ІІ площею 13,2 кв. м., №УІІ площею 12,4 кв. м., №Х площею 12,5 кв. м., №ХІ площею 12,5 кв. м., всього загальною площею 393,1 кв. м.

На підставі цього КП Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» зазначило, що оформлення за позивачем права власності на вбудовані приміщення загальною площею 393,1 кв. м. є можливим, у звязку з чим на засідання виконавчого комітету Кореїзської селищної ради був направлений проект рішення про оформлення права власності.

В матеріалах справи також наявне реєстраційне посвідчення, в якому зазначено, що два спірних жилих будинки в цілому зареєстровані за Шляхове-ремонтно-будівельним управлінням №44 (правонаступником якого є позивач у справі) на підставі рішень Ялтинського міськвиконкому від 02.02.1963 року №66 та від 30.04.1964 року № 466.

Крім того, вказані будинки знаходяться на балансі Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд", про що свідчить відповідна довідка №54 від 14.08.2009 р.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Крім того, статтею 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення ГС АР Крим від 23.06.2009 р. у справі №2-23/2426.1-2009, залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2009 р., позивачем був розроблений проект землеустрою з відведення в оренду земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

Відведення земельної ділянки було погоджено з Управлінням головного архітектора Ялтинської міської ради, Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини, Кримською республіканської санепідемстанцією, Південно-Кримською інспекцією з охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів АР Крим.

Проект землеустрою разом із супровідним листом №6 від 18.01.2010 р був направлений позивачем на погодження та затвердження до Кореїзської селищної ради та був отриманий відповідачем 19.01.2010 р., про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції.

Неприйняття відповідачем у встановлені чинним законодавством строки рішення з приводу розгляду поданого позивачем проекту землеустрою стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Органами місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність або надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до приписів статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 123 ЗК України обумовлено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, кінцевим результатом розгляду поданого позивачем на розгляд відповідачеві проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в будь-якому разі мало бути відповідне рішення Кореїзської селищної ради про затвердження землевпорядної документації та надання земельної ділянки в користування або про відмову в цьому.

Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесією ради. Така позиція закріплена, зокрема, в пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок» від 30.11.2007 р. N 01-8/918.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради.

Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно п. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття субєктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

У той же час, Кореїзська селищна рада не надала суду доказів прийняття нею відповідного рішення (як акта владного волевиявлення) щодо затвердження проекту землеустрою з відведення Дочірньому підприємству “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” строком на 50 років земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних жилих будинків за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6.

Вказана бездіяльність Кореїзської селищної ради суперечить положенням чинного законодавства України, ставить під загрозу проголошені Конституцією України та Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» принципи верховенства права та законності, а також порушує земельні права позивача.

У той же час, згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом, встановлених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачений, зокрема, і такий, як спонукання до виконання обовязку в натурі.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача в частині спонукання Кореїзську селищну раду розглянути на найближчій сесії питання про затвердження проекту землеустрою з відведення Дочірньому підприємству “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” строком на 50 років земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних жилих будинків за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6.

Крім того, стосовно вимог позивача про визнання у нього наявності права на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6, суд зазначає наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що Дочірнє підприємство “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” є власником та балансоутримувачем обєктів нерухомого майна житлових будинків №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, які були збудовані правопопередником позивача. Даний факт, серед іншого, підтверджується актом державної приймальної комісії від 30.06.1964 р. про прийняття збудованих будинків до експлуатації, а також реєстраційним посвідченням, в якому зазначено, що два спірних жилих будинки в цілому зареєстровані за Шляхове-ремонтно-будівельним управлінням №44 (правонаступником якого є позивач у справі) на підставі рішень Ялтинського міськвиконкому від 02.02.1963 року №66 та від 30.04.1964 року № 466.

Відповідно до частини 1 статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Як вже було зазначено вище, право позивача на отримання землі в користування гарантується йому статтею 377 Цивільного кодексу України та статтею 120 Земельного кодексу України.

Крім того, суд також враховує той факт, що запитувана позивачем земельна ділянка раніше була надана в постійне користування ДРБУ-44, правонаступником якого, на підставі п. 6 Наказу Міністерства автомобільного транспорту та шосейних доріг УРСР від 16.01.1965 р. №23, стало ДБУ-44 тресту «Південшляхбуд» (наказ №24 від 09.02.1965 р. по ДРБУ-44, наказ №7 від 05.02.1965 р. по тресту «Південшляхбуд»), яке, в свою чергу, було перейменоване в Дочірнє підприємство "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (наказ №95 від 03.09.1997 р.). Вказані факти підтверджуються, зокрема, наступними документами:

- рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 02.02.1963 р. «Про відведення земельної ділянки площею 3,00 га з земель винрадгоспу «Лівадія» Дорожньому ремонтно-будівельному управлінню №44 під будівництво ремонтної бази»;

- рішенням Виконавчого комітету Кримської обласної ради №38-б від 08.02.2003 р. «Про відведення ділянки площею 3,00 га ДРБУ-44 під ремонтну базу із земель винрадгоспу «Лівадія» в районі с. Кореїв м. Ялти»;

- рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №725 від 15.12.1965 р. «Про відведення земельної ділянки площею 0,90 ДБУ-44 тресту «Південшляхбуд» із землекористування винрадгоспу «Лівадія» під будівництво жилого будинку.

Суд зазначає, що в пункті 3.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. N 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» суд касаційної інстанції повідомив, що суди мають враховувати, що згідно зі статтею 20 ГК України одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав на земельну ділянку способом, визначеним у статті 152 ЗК України.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав. Такий самий спосіб захисту передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського процесуального кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

У той час, матеріали справи свідчать, що саме наявність у позивача права на землю під належними йому обєктами нерухомого майна не визнається відповідачем, про що свідчить вчинення Кореїзською селищною радою перешкод у вигляді безпідставного ухилення від розгляду по суті поданого позивачем на затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки. Отже, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту саме шляхом визнання у Дочірнього підприємства “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” наявності права на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6. При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що у даному випадку судове рішення в жодному разі не замінює договір оренди та не звільняє позивача від необхідності його оформлення, а сам день набрання чинності судовим рішенням не є моментом виникнення права на земельну ділянку. Суд зазначає, що у даному випадку судове рішення констатує наявність у позивача гарантованого йому земельним законодавством права на землю під належним йому нерухомим майном, яке в подальшому має бути оформлено шляхом укладення з Кореїзською селищною радою договору оренди відповідно до вимог статей 125-126 Земельного кодексу України з дотриманням встановленої чинним земельним законодавством процедури, тобто судове рішення не свідчить про виникнення права на землю, а є передумовою такого виникнення.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що рішеннями Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 р. №1530 та №1531 Обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-6» та Обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-4» були надані дозволи на складання проектів землеустрою з відведення земельних ділянок для обслуговування житлових будинків. Вказані факти зазначені, зокрема, в рішенні Господарського суду АР Крим від 25.02.2010 р. у справі №2-6/951.2-2010.

При цьому, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що судовий захист прав Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" також потребує визнання вказаних рішень недійсними як такі, що порушують земельні права позивача як правонаступника особи, якій в 60-х роках була відведена ця земельна ділянка та яка була забудовником вищевказаних жилих будинків. До того ж, як було зазначено вище, наявність у позивача права на отримання спірної земельної ділянки в оренду підтверджується матеріалами справи, а тому рішення Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 р. №1530 та №1531 безумовно порушують права позивача та підлягають визнанню недійсними.

З урахуванням цього, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсними рішення Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 р. №1530 та №1531.

3.Визнати у Дочірнього підприємства “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 48, ідентифікаційний код 03450597) наявність права на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6.

4.Зобовязати Кореїзську селищну раду (98600, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 27) розглянути на найближчій сесії питання про затвердження проекту землеустрою з відведення Дочірньому підприємству “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 48, ідентифікаційний код 03450597) строком на 50 років земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних жилих будинків за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6.

5.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 04.10.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.