Рішення № 11786333, 05.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2010Справа №2-33/4154-2010 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Трейд» (99804, м. Севастополь, с. Кача, вул. Первомайська, 10; 99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 21)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 3588.59 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Соловей Лілія Дмитрівна, представник, довіреність від 27.07.2010 р. № 413а, ТОВ «Максимус Трейд».

Відповідача: не зявився, ФОП ОСОБА_1

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Максимус Трейд» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, та просить стягнути 3588.59 грн., у тому числі 3138.79 грн. - заборгованості, 46.41 грн. 3% річних, 62.73 грн. індексу інфляції та 340.66 грн. пені.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем грошового зобовязання, що виникло у звязку з несплатою поставленого позивачем товару на підставі договору поставки та обґрунтовані посиланнями на статті 258, 509, 256, 546, 547, 548, 610, 611, 624, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, явку уповноважених представників не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Враховуючи те, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, а матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

З матеріалів справи вбачається, що в період з 28 жовтня 2009 року по 06 червня 2010 року позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

-видатковою накладною SMF 00485725 від 28 жовтня 2009 року на суму 318.97 грн. (а.с. 17)

-видатковою накладною SMF 00494810 від 19 грудня 2009 року на суму 292.56 грн. (а.с. 19)

-видатковою накладною SMF 00497223 від 09 січня 2010 року на суму 335.88 грн. (а.с. 22)

-видатковою накладною SMF 00498297 від 16 січня 2010 року на суму 430.44 грн. (а.с. 25)

-видатковою накладною SMF 00500177 від 30 січня 2010 року на суму 675.36 грн. (а.с. 27)

-видатковою накладною SMF 00501230 від 06 лютого 2010 року на суму 539.46 грн. (а.с. 30)

-видатковою накладною SMF 00503310 від 20 лютого 2010 року на суму 230.76 грн. (а.с. 32)

-видатковою накладною SMF 00504512 від 27 лютого 2010 року на суму 312.36 грн. (а.с. 34)

Також, позивач стверджує, що за видатковою накладною SMF 00488523 від 14 листопада 2009 року позивачем поставлено товар на суму 302.46 грн., за видатковою накладною SMF 00490874 від 28 листопада 2009 року - на суму 302.46 грн., за видатковою накладною SMF 00492189 від 05 грудня 2009 року на суму 564.00 грн.

Відповідно до пунктів 1 договорів поставки, зміст яких викладений в кожній вищеназваній витратній накладній, постачальник (товариство з обмеженою відповідальністю «Максимус Трейд») зобовязався передати у власність покупцеві (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) у встановлений строк товар, а покупець зобовязався приймати товар та сплачувати за нього певну ціну.

Товар передається партіями, на підставі заявок покупця, транспортом постачальника, за ціною, погодженою сторонами (пункт 2 договорів).

Пунктами 4 договорів визначено, що покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежів на строк не більше пяти банківських днів з моменту одержання товару. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач стверджує, що оплата по вищеназваним видатковим накладним, проведена відповідачем частково, в сумі 1318.08 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 45,46), у зв'язку з чим неоплаченою залишилась сума 3138.79 грн.

Несплата відповідачем зазначеної суми зявилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Трейд» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні відносини виникли між сторонами у зв'язку з невиконанням договорів поставки, то вони повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що ним було поставлено відповідачу товар на суму 4456.87 грн., однак отриманий товар був оплачений ним лише частково в сумі 1318.08 грн., в результаті чого, за фізичною особою-підприємцем створилася заборгованість в сумі 3138.79 грн.

При цьому, позивачем в обґрунтування своїх вимог було надано суду видаткові накладні, що залишилися несплаченими (а.с. 17, 19, 22, 25, 27, 30, 32, 34)

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття продукції підтверджується особистим підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на видаткових накладних.

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар, прийняв на себе зобовязання щодо здійснення оплати його вартості, однак дані зобовязання відповідачем належним чином виконані не були.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 3138.79 грн.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця заборгованості в сумі 3138.79 грн.

Одночасно позивач просив стягнути з відповідача 62.73 грн. інфляційних витрат та 46.41 грн. 3% річних.

Суд вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4 договорів поставки, яки стороні підписали в момент одержання товару, покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше пяти банківських днів з моменту одержання товару.

Таким чином, строк оплати за поставку товару:

-по видатковій накладній від 28 жовтня 2009 року наступив 02 листопада 2009 року;

-по видатковій накладній від 19 грудня 2009 року наступив 24 грудня 2009 року;

-по видатковій накладній від 09 січня 2010 року наступив 14 січня 2010 року;

-по видатковій накладній від 16 січня 2010 року наступив 21 січня 2010 року;

-по видатковій накладній від 30 січня 2010 року наступив 04 лютого 2010 року;

-по видатковій накладній від 06 лютого 2010 року наступив 11 лютого 2010 року;

-по видатковій накладній від 20 лютого 2010 року наступив 25 лютого 2010 року;

-по видатковій накладній від 27 лютого 2010 року наступив 04 березня 2010 року.

Відповідно до рахунку, який наданий позивачем, сума індексу інфляції за вказаний період склала 62.73 грн. (а.с. 10).

Судом перевірений рахунок, який складений вірно, у зв'язку з чим, вимоги про стягнення 62.73 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню.

Також судом перевірений розрахунок 3% річних, який наданий позивачем та складає 46.41 грн. (а.с. 9).

Розрахунок проведений вірно, та вимоги про стягнення 43.41 грн. також підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 340.66 грн. пені підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 5 договорів поставки передбачено, що у разі недотримання строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом, розрахунок пені проведений з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, період, за який повинна бути нарахована пеня не повинен перевищувати 180 днів.

Так, відповідно до розрахунку, проведеному судом, по видатковій накладній від 28 жовтня 2009 року на суму 318.97 грн., розмір пені становить 32.15 грн.;

По видатковій накладній від 19 грудня 2009 року на суму 292.56 грн., розмір пені становить 29.02 грн.

По видатковій накладній від 09 січня 2010 року на суму 338.88 грн. розмір пені становить 55.73 грн.

По видатковій накладній від 16 січня 2010 року на суму 430.44 грн. розмір пені становить 42.39 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку, проведеному судом стягненню підлягає пеня в сумі 322.74 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 11 жовтня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Трейд» (м. Севастополь, с. Кача, вул. Первомайська, 10, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 21 Главпоштамп, а\с 128, р\р 2600616569 в Райффайзен банк «Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 35525722, ІПН 355257227033) 3138.79 грн. заборгованості, 46.41 грн. 3% річних, 62.73 грн. індексу інфляції, 322.74 грн. пені, 101,48 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення пені в сумі 17.92 грн. відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.