Рішення № 11786329, 05.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

05.10.2010Справа №2-33/4054-2010 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс» (96400, смт. Чорноморське, вул. Паркова, 5)

про стягнення заборгованості 38103.60 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 24.08.2010 р., фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

Відповідача: Козлова Тетяна Юріївна, представник, довіреність від 16.10.2009р. № 42/403, ДП «Чорноморнафтогазсервіс».

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, дочірнього підприємства «Чорноморнафтогазсервіс», та просить суд стягнути 38720.64 грн., у тому числі 38103.60 грн. заборгованості за договором, 15796.58 грн. індексу інфляції та 226.25 грн. пені.

Заявою від 16 вересня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 22080.77 грн. заборгованості, 15796.58 грн. - індексу інфляції та 226.25 грн. - пені (а.с.34-35).

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором підряду в частині оплати виконаних робіт та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, 612,663 Цивільного кодексу та статтю 612 Господарського кодексу України.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав.

Розгляд справи відклався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

21 лютого 2008 року між дочірнім підприємством «Чорноморнафтогаз» Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладений договір № 32/08, відповідно до пункту 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обовязок на власний ризик та своїми коштами провести роботи по розробленню проекту інвентаризації та обґрунтування обємів викидів забруднюючих речовин до повітря; погодити проект в контролюючих органах, а замовник в свою чергу прийняти та оплатити виконану роботу (а.с. 12-14).

Початок роботи визначений в пункті 1.2 договору протягом трьох днів з моменту передплати.

Строк виконання роботи - протягом шості місяців зі дня отримання передплати (пункту 1.3 договору).

Ціна договору відповідно до кошторису складає 44333.22 грн. (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору передплата складає 22000.00 грн.

Остаточний розрахунок за надані послуги в сумі 22333.22 грн. проводиться протягом десяті днів з моменту підписання акту здачі-приймання продукції (пункт 2.3 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони домовилися, що на залишок суми, невиплачений за цим договором, що приходиться на 2009 рік, у разі несвоєчасної оплати замовником, застосовується індекс інфляції за весь період часу на дату платежу, за умови зміни мінімальної заробітної плати.

Строк дії договору визначений в пункті 7.1 з моменту підписання до повного виконання своїх зобовязань сторонами.

Відповідно до кошторису, складеному позивачем та підписаному відповідачем, вартість робіт виконавця склала 44333.22 (а.с. 15-18).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором в частині своєчасної та повної оплати, 20 січня 2009 року сторонами підписана додаткова угода до договору № 32/08 від 21 лютого 2008 року, відповідно до умов якої пункт 2.1 договору викладений в наступній редакції: «ціна договору відповідно до кошторису складає 52080.77 грн.» (а.с. 19).

В подальшому сторонами підписаний акт здачі-приймання робіт, з якого вбачається, що позивачем виконано 100% робіт за договором № 32/08 від 21 лютого 2008 року та додаткової угоди від 20 січня 2009 року, вартість яких складає 52080.77 грн. (а.с. 22).

Також у вказаному акті відображено, що раніш замовником оплачено 10000.00 грн., та до сплати належить 42080.77 грн., крім того замовник до строків та якості роботи претензій не має.

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2009 року відповідачем в рахунок оплати за договором також сплачено 20000.00 грн. (а.с. 21).

Оскільки залишок суми відповідачем оплачений не був, 14 червня 2010 року, позивач звернувся до нього з претензією сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та пеню, нараховану внаслідок порушення зобовязання (а.с.23).

Невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором в частині своєчасної оплати виконаних робіт зявилося підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до господарського суду АР Крим з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини, які виникли у звязку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору від 21 лютого 2008 року № 32/08 та додаткової угоди до нього позивачем було виконано роботи на загальну суму 52080.77 грн. (а.с. 22).

Частиною 1 статті 844 Цивільного кодексу передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Відповідно до частині 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Однак, при узгодженні кошторису (а.с.15-18), підписанні додаткової угоди до договору (а.с. 19) та зазначеного акту здачі-приймання робіт (а.с. 22) відповідачем будь-яких претензій предявлено не було.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплата за договором була внесена частково, а саме 14 квітня 2009 року 10000.00 грн. (а.с. 20) та 07 грудня 2009 року 20000.00 грн. (а.с. 21).

Також відповідач не відмовлявся від узгодження вказаних документів, що на думку суду, свідчить саме про згоду з вартістю та якістю виконаних за договором робіт.

Більш того, 21 серпня 2010 року сторонами підписаний акт звірення взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за договором № 32/08 від 21 лютого 2008 року склала 22080.77 грн. (а.с. 50).

Таким чином, заборгованість за виконані позивачем та прийняти відповідачем роботи складає 22080.70 грн.

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів проведення повного обсягу оплати робіт відповідачем надано не було.

Враховуючи викладене, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи факт наявності заборгованості та відсутність доказів її сплати, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 22080.77 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 15796.58 грн. - інфляційних витрат на підставі пункту 2.4 договору № 32/08 від 21 лютого 2008 року.

Суд вважає ці вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як на підставу своїх вимог про стягнення інфляційних витрат, позивач посилається на пункт 2.4 договору, відповідно до якого сторони домовилися, що на залишок суми, невиплаченій за цим договором, що приходиться на 2009 рік, у разі несвоєчасної оплати замовником, застосовується індекс інфляції за весь період часу на дату платежу, за умови зміни мінімальної заробітної плати.

При цьому, позивач стверджує, що враховуючи положення пункту 2.3 договору № 32/08 від 21 лютого 2008 року, згідно з яким остаточний розрахунок за надані послуги в сумі 22333.22 грн. проводиться протягом десяті днів з моменту підписання акту здачі-приймання продукції, моментом, виникнення у відповідача грошового зобовязання по оплаті виконаних робіт, слід вважати січень 2009 року, коли був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, представник позивача пояснив, що датою укладання вищевказаного акту вважає 11 січня 2009 року.

Так, позивачем представлений акт здачі-приймання робіт (а.с. 22), з якого вбачається, що виконавцем виконані, а замовником прийняті роботи, вартість яких складає 52080.77 грн.

Однак, цей акт має суттєві розбіжності, з огляду на які, на думку суду, неможливо встановити дату його складення та підписання.

Зокрема, в акті сторони посилаються на дату додаткової угоди № 1 - 20 січня 2009 року, при цьому вказано, що роботи почалися 11 січня 2009 року.

Також в акті мститься посилання на передоплату в сумі 10000.00 грн., тоді як з матеріалів справи вбачається, що вона була внесена 14 квітня 2009 року (а.с. 20).

Таким чином, враховуючи, що додаткова угода до спірного договору була укладена сторонами 20 січня 2009 року, а перша проплата здійснена відповідачем 14 квітня 2009 року (а.с. 20), то доводи представника позивача про те, що датою складання акту приймання-передачі виконаних робіт слід вважати 11 січня 2009 року є помилковими.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що з претензією про оплату заборгованості, позивач звернувся до відповідача лише 14 червня 2010 року (а.с. 23-24), що в свою чергу виключає можливість нарахування інфляційних витрат на суму боргу за період з січня 2009 року по травень 2010 року, як того вимагав позивач в своїй позовній заяві.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, понесених позивачем в період з січня 2009 року по травень 2010 року.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 226.25 грн. за період з 15 липня 2010 року по 05 серпня 2010 року, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 спірного договору, за порушення строків, вказаних в договорі, невиконання або неналежне виконання умов договору, винна сторона виплачує постраждалій стороні пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Судом перевірений розрахунок пені, наданий позивачем (а.с. 4), який складений вірно, у зв'язку з чим, вимоги про стягнення пені в розмірі 226.25 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та витрат інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 11 жовтня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з дочірнього підприємства «Чорноморнафтогаз» (смт. Чорноморське, вул. Паркова, 6, р\р 26007283544501 в ВАТ ОКБ м. Сімферополь, МФО 324485, ЄДРПОУ 32173773) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, р\р НОМЕР_1 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, код 1942720126) 22080.77 грн. заборгованості, 226.25 грн. пені, 223.00 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення індексу інфляції в сумі 15796.58 грн. - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.