Постанова № 11784892, 06.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 жовтня 2010 р. № 14/152пн

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.

Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" на рішення від

та на постанову

відгосподарського суду Луганської області

21.05.2010

Луганського апеляційного господарського суду

12.07.2010

у справі№ 14/152пн

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський коксохімічний завод"

доВідкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів"

проповернення безпідставно придбаного майна вартістю 3 202 067, 91 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаповідомлений, але не з'явився;

- відповідачаПереяславська М.В.;

ВСТАНОВИВ:

09.04.2010 Відкрите акціонерне товариство "Дніпродзержинський коксохімічний завод" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" про повернення безпідставно придбаного майна вартістю 3 202 067, 91 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.05.2010 у справі № 14/152пн (суддя Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 (колегія суддів у складі: Лазненко Л.Л. –головуючий суддя, судді Медуниця О.Є., Якушенко Р.Є.), зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" негайно після набрання законної сили цим рішенням повернути безпідставно набуте майно, а саме коксовий горішок марки КО ТУ У 322-00190443-120-97 у загальній кількості 252,254 тон у сухій вазі вартістю 347 101,50 грн., кокс доменний марки КД-2 ТУ У 322-00190443-114-96 у загальній кількості 1 372,778 тон в сухій вазі вартістю 2 854 966,41 грн. Відкритому акціонерному товариству "Дніпродзержинський коксохімічний завод" по наступних реквізитах: вантажоодержувач –ВАТ "Дніпродзержинський КХЗ"; код підприємства –3168; поштова адреса –51901 м. Дніпродзержинськ, вул. Колеусівська, 1; станція призначення –Правда Придніпровської залізниці, код 451701.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 21.05.2010 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 у справі № 14/152пн з підстав порушення та неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Від позивача у справі відзив на касаційну скаргу відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових актів в порядку касації.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2008 між ВАТ "Дніпродзержинський КХЗ" і ВАТ "Стахановський завод феросплавів" було укладено договір поставки № 08/091; згідно з п. 1.2 зазначеного договору найменування, асортимент, кількість, якість, ціна (і сума транспортних видатків, вартість упакування й тари, якщо вони не включаються в ціну), спосіб поставки, умови (базис) поставки згідно з ІНКОТЕРМС 2000, строки поставки й оплати товару, а також реквізити відправника вантажу й вантажоодержувача вказуються сторонами в додатках до договору, що є його невід'ємними частинами.

В жовтні 2008 року між позивачем та відповідачем було досягнуто попередньої згоди по здійсненню на адресу відповідача поставки коксу доменного марки КД-2 по ТУ У 322-00190443-114-96 та коксового горішку марки КО-2 по ТУ У 322-00190443-120-97; до початку відвантаження позивач направив відповідачу проект додатку № 7 від 30.10.2008 до договору поставки № 08/091 від 01.02.2008; в даному додатку були передбачені всі необхідні істотні умови поставки, узгодження яких у специфікаціях передбачено п. 1.2. договору.

Позивачем протягом листопада 2008 року здійснена поставка відповідачеві: - коксового горішка марки КО-2 по ТУ У 322-00190443-120-97 у загальній кількості 252,254 тон у сухій вазі, що надійшов на адресу відповідача у листопаді 2008 року по залізничних квитанціях №№ 45610543, 45610541, 45610542, 45610544, 45610545, 45610549; - коксу доменного марки КД-2 по ТУ У 322-00190443-114-96 у загальній кількості 1372,778 тон в сухій вазі, що надійшов на адресу відповідача у листопаді 2008 року по залізничних квитанціях №№ 45611831, 45611832, 45611837, 45611840, 45611844, 45611850, 45611858, 45611862, 45611863, 45611872, 4561187.

Відповідач не відмовився від прийняття товару, прийняв його у повному обсязі, без будь-яких зауважень. Водночас проект додатку № 7 від 30.10.2008 до договору поставки № 08/091 від 01.02.2008, яким були визначені всі необхідні істотні умови поставки, відповідач не підписав.

Досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов може відбуватися лише у формі вільного волевиявлення (ст. 203 ЦК України).

Отже, укладення договору можливе лише у редакції погодженій обома сторонами.

Відповідно до п. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

За таких обставин, суди обох інстанцій дійшли правомірного висновку, що договір поставки № 08/091 від 01.02.2008 неукладений.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі і права законно отримати та зберігати майно, можуть бути різного роду факти, перелік яких наводиться в ст. 11 ЦК України, серед яких, договори та інші правочини.

В даному ж випадку, поставлений позивачем відповідачу товар по залізничних квитанціях №№ 45610543, 45610541, 45610542, 45610544, 45610545, 45610549, 45611831, 45611832, 45611837, 45611840, 45611844, 45611850, 45611858, 45611862, 45611863, 45611872, 45611873 за відсутності договірних відносин між сторонами, не може вважатися такими, що перебуває у відповідача на законних підставах.

З огляду на відсутність оформленої в належному вигляді угоди сторін по всім істотним умовам договору, позивач направив відповідачу лист № 14-438 від 26.08.2009, який отримано ВАТ "Стахановський завод феросплавів" 03.09.2009, з вимогою про повернення безпідставно одержаного майна в натурі, однак майно відповідачем повернуто не було.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого або інших осіб чи наслідком події.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, в силу наведених норм та обставин, про які вказувалося вище, зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме коксовий горішок марки КО ТУ У 322-00190443-120-97 у загальній кількості 252,254 тон у сухій вазі вартістю 347 101,50 грн., кокс доменний марки КД-2 ТУ У 322-00190443-114-96 у загальній кількості 1 372,778 тон в сухій вазі вартістю 2 854 966,41 грн. отримані ним від позивача за платіжним дорученням №600 від 29.07.2008 грошові кошти у повному обсязі, а саме, в розмірі 44 232,00 грн.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій в порушення ст. ст. 34, 43 ГПК України не призначили експертизу для визначення вартості спірного майна відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції з огляду на таке.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Таким чином, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем в порушення ст.ст. 43, 33 ГПК України не надано жодного доказу, який би спростовував (був суперечливим) доводи позивача стосовно вартості спірного майна, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для призначення відповідної судової експертизи.

Всі інші доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів; висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 21.05.2010 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 у справі № 14/152пн залишити без змін.

Головуючий суддя                               Н.М. ГУБЕНКО

Судді           Т.Л. БАРИЦЬКА

С.В. МИРОШНИЧЕНКО