Постанова № 11784415, 12.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 жовтня 2010 р. № 34/115 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. –головуючого

Кривди Д.С.

Полянського А.Г.

за участю представників:

позивачаСергієнко Н.А. –дов. від 21.05.2010 року

відповідачаСиниця Я.Л. –дов. від 11.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року

у справі№ 34/115 господарського суду міста Києва

за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія"

доПублічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий дім"

провизнання договору недійсним ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Кліринговий Дім" про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу №21 Д-О від 22.10.2008 року, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" та Акціонерним банком "Кліринговий Дім".

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2010 року (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року (судді: Алданова С.О. –головуючий, Тищенко О.В., Дикунська С.Я.) у справі №34/115 у позові відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення та постанову суди зазначили, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Зокрема, суди зазначили про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України, Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, представник в судовому засіданні просив рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами, між Акціонерним банком “Кліринговий дім” (продавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів №21Д-О від 22.10.2008 року, за умовами якого відповідач зобов’язався купити, а позивач зобов’язався продати та передати у власність відповідача іменні відсоткові облігації у бездокументарній формі, емітент - Державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія ”, код ЄДРПОУ 24964464, свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів: 886/2/07-3 від 19.11.2007, серії А, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA102665AA08, номінальною вартістю одного цінного паперу 1 000,00 грн., за ціною одного цінного паперу 1 020,22 грн., загальною кількістю 1 700,00 штук, загальна ціна Договору - 1 734 374,00 грн.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору позивач зобов'язаний відкрити поточний рахунок на умовах відповідача, проводити по цьому рахунку операції у розмірі, не менше 25 % від загального щомісячного грошового обороту по всіх рахунках.

Пункт 2.2.3 Договору зобов'язує покупця надати в якості забезпечення своїх зобов'язань по договору в іпотеку (заставу) авіаційну техніку або інше майно.

Згідно з п. 2.2.4 договору позивач зобов'язаний до 5-го числа місяця наступного за звітним надавати відповідачу довідки з банків про обороти по поточних і позичкових рахунках в інших банках, в тому числі в іноземній валюті.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що жодних підстав для визнання недійсним спірного договору, визначених статтями 203-215 Цивільного кодексу України, позивачем не наведено.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Кодексу встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно статті 204 Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 215 Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" обіг цінних паперів –це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом права власності на цінні папери і прав за цінними паперами.

Згідно з Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 № 322 в редакцій, що була чинна на момент укладення Договору (далі - Положення) погашення облігацій - це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігацій або надання товарів (послуг) у строки, передбачені умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску. Дострокове погашення облігацій це сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігації або надання товарів (послуг) до настання строків погашення облігацій, передбачених умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску. Дострокове погашення облігацій може бути здійснене у тому числі і шляхом викупу облігацій.

Таким чином, як вірно зазначено судами, викуп емітентом облігацій може бути здійснено як з метою дострокового погашення облігацій, так і з метою укладення правочину щодо набуття права власності на цінний папір.

Відповідно до пункту 12.3 Інформації про випуск облігацій Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" (надалі - Інформація про випуск) облігації обертаються вільно на території України протягом всього терміну їх обігу. Власниками облігацій можуть бути фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти України. Термін обігу облігацій 1820 днів, з 23 жовтня 2006 року до 16 жовтня 2011 року включно.

Отже, як зазначено судами, сторонами вчинено правочин, пов'язаний з переходом права власності на цінні папери (облігації) і прав за цінними паперами шляхом укладання зазначеного договору, що не суперечить чинному законодавству і Інформації про випуск.

Як вірно зазначено судами, передача прав власності на іменні відсоткові облігації позивача не є погашенням цих облігацій, так як відповідно до вищезазначеного Закону та Інформації про випуск, під час обігу цінних паперів позивач може здійснювати викуп своїх облігацій, а також здійснювати правочини по купівлі-продажу цих облігацій до закінчення строку їх розміщення, а саме до 16.10.2011 року.

Також судами обґрунтовано відхилені доводи позивача щодо суперечності пунктів 2.2.2, 2.2.3 та 2.2.4. Договору умовам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до акт: в цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) (стаття 628 Кодексу).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Отже, як зазначено судами, включення до спірного договору умов щодо забезпечення виконання зобов'язань, не суперечить чинному законодавству та не може бути підставою доля визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно імперативних вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року у справі № 34/115 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий О.Муравйов

Судді Д. Кривда

А. Полянський