Постанова № 11784371, 12.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 жовтня 2010 р. № 10-31/98-08-3988

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу ВАТ "Українське Дунайське пароплавство"

на постанову від 24.06.2010 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 10-31/98-08-3988 господарського суду Одеської області

за позовомТзОВ "Інтрамар"

доВАТ "Українське Дунайське пароплавство"

простягнення 630458,96 грн.

за скаргою ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" на дії державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області за участю представників сторін:

позивача: не з'явились

відповідача: Машник К.В., довір. від 21.05.10 №Д/юс-31

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.10 (колегія суддів у складі: Смелянець Н.Є., Петрннко Н.Д., Степанова Л.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.10р. у задоволенні скарги ВАТ "Українське Дунайське пароплавставо" на дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Одеській області відмовлено.

          Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, визнати дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Одеській області неправомірними, зобов'язати Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Одеській області Гамбаля О.Є. повернути ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" кошти в сумі 59 148,57 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

          Рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2008 року було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року у справі № 31/98-08-3988, якою позовні вимоги задоволено частково: з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на користь ТОВ „Інтрамар” стягнуто 418235,80 грн. оплати за виконані ремонтні роботи, а також 4182,35 грн. держмита, 118 грн. на ІТЗ судового процесу та 2090 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. На виконання зазначеної постанови 10.03.2009 року господарським судом Одеської області видано наказ.

Постановою відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції 31.03.2009 року відділом відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного наказу, у якій боржнику встановлено строк до 07.04.2009 року для добровільного його виконання та попереджено про примусове виконання наказу після закінчення встановленого строку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій. В цей же день зазначену постанову було вручено боржнику під розписку.

Постановою відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського Головного управління юстиції в Одеській області Шапошнік В.В. з метою врегулювання навантаження державних виконавців було винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження по виконанню наказу № 31/09-08-3988 господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. про стягнення з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на користь ТОВ „Інтрамар” боргу в розмірі 424626,15 грн. до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

На виконання вказаної постанови відділом державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції 03.04.2009 року також було винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 31/09-08-3988, виданого 10.03.2009 року господарським судом Одеської області за актом приймання - передачі до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Зазначене виконавче провадження було передано підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції за актом приймання - передачі від 03.04.2009 року.

06.04.2009 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження по виконанню наказу № 31/09-08-3988, виданого 10.03.2009 року господарським судом Одеської області про стягнення з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на користь ТОВ „Інтрамар” боргу в розмірі 424626,15 грн.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 08.04.2009 року зазначену постанову було надіслано боржнику та одержано ним 13.04.2009 року, що підтверджується повідомленням № 3228459 відділення поштового зв’язку про вручення поштового відправлення.

13.04.2009 року боржник надіслав до органу ДВС заяву № ЮС-400, у якій повідомив, що в наказі господарського суду Одеської області № 31/09-08-3988 від 10.03.2009 року зазначено код ЄДРПОУ ВАТ „УДП” 001125821, в той час як йому офіційно присвоєно код 01125821, та виклав прохання повернути без виконання постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року і наказ господарського суду Одеської області від 10.03.2009 року у справі № 31/09-08-3988.

          19.08.2009 року відповідач подав до господарського суду Одеської області заяву про уточнення вимог скарги, у якій на підставі ст. ст. 19, 24, 26 Закону України „Про виконавче провадження” просив визнати неправомірними дії органу ДВС щодо прийняття до виконання наказу господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. у справі № 31/98-08-3988 та зобов’язати орган ДВС повернути на рахунки ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”, з яких відбулося списання, грошові кошти в сумі 59148,57 грн. Відповідно до ст. 26 Закону орган ДВС повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, однак таких дій не вчинив, відкрив виконавче провадження та безпідставно списав з його поточних рахунків грошові кошти на суму 100980,62 грн.           Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2009 року рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року у справі №31/98-08-3988 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

          Після скасування судових рішень, що стали підставою для видачі наказу, на рахунок боржника повернуто тільки 41832,05 грн.

          Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”.

          Зазначене кореспондується із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якого підлягають виконанню Державною виконавчою службою рішення, ухвали, постанови господарських судів.

          Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

          Такими виконавчими документами відповідно до пункту 4 статті 181 Закону України “Про виконавче провадження” є ухвали, постанови господарських судів у випадках, передбачених законом.

          Статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено основні вимоги, що пред’являються до виконавчого документа.

          Відповідно до ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

          Отже, при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів, перелік яких визначений у ст.181 Закону, до обов’язку державного виконавця входить перевірка не лише наявності документа, що надійшов від стягувача, у цьому переліку, але й відповідність його реквізитам, зазначеним у ст.19 Закону.

          Державний виконавець, як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України “Про виконавчу службу”, зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст.7 “Про виконавче провадження” –використовувати надані йому права у точній відповідності до закону. Тому відкривати виконавче провадження державний виконавець вправі лише при дотриманні у виконавчому документі всіх зазначених у ст.10 Закону реквізитів.

          У разі виявлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим у ст.19 Закону, державний виконавець повинен відмовити у відкритті виконавчого провадження, про що він виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.

          Отже, вказані вище норми визначають обов’язок державного виконавця діяти певним чином і не містить будь-яких виключень щодо відмови у відкритті виконавчого провадження при наявності зазначеної обставини (п.6 ч.1 ст.26) –недотримання у виконавчому документі всіх зазначених реквізитів.

          Відмовляючи у задоволенні скарги ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" господарський суд Одеської області в оспорюваній ухвалі послався на ст.10 Закону України “Про виконавче провадження”.

          У постанові про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2009 року з примусового виконання зазначеного наказу вказано код ЄДРПОУ боржника –01125821.

          До подачі господарському суду скарги на дії органу ДВС боржник двічі (13.04.2009р. та 16.04.2009р.) письмово звертався до останнього з відповідними заявами, у яких викладав прохання припинити виконавче провадження та повернути наказ стягувачу без виконання у зв’язку з неправильним зазначенням у ньому його ідентифікаційного коду.

          Частинами 2, 5 ст.24 Закону передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

          Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

          Пунктом 3 ч. 1 ст. 19 Закону передбачено зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності для того, щоб державний виконавець міг правильно ідентифікувати вказаних осіб і не допустити звернення стягнення на грошові кошти юридичної особи, яка не є боржником за цим виконавчим документом, або ж на користь особи, яка не є стягувачем за ним.

          Суд апеляційної інстанції встановив, що помилка в ідентифікаційному коді відповідача, допущена в наказі господарського суду Одеської області від 10.03.2009р., не завадила органу ДВС правильно ідентифікувати ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” як боржника у даній справі та здійснити стягнення з нього в порядку передбаченому Законом.

          За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування прийнятих у справі судових актів.

          Вимоги касаційної скарги щодо спонукання органу ДВС повернути грошові кошти колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки такі вимоги стосуються повороту виконання рішення і можуть бути розглянуті судом в порядку, передбаченому ст. 122 ГПК України.

          На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що попередніми судовими інстанціями вірно застосовані норми процесуального права, а тому підстав для скасування прийнятих у справі судових актів не вбачається.

          Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України                              

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу ВАТ "Українське Дунайське пароплавство" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 14.05.10р. постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.10р. у справі № 10-31/98-08-3988 –без змін.

Головуючий, суддя                               В. Овечкін

Судді:                     Є. Чернов

                    В. Цвігун