Постанова № 11780657, 14.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" червня 2010 р.Справа № 14/316-4314

10:40 год.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" вул. 22 Січня, 7а, смт.Підволочиськ, Тернопільська область,47800

до відповідача Державної податкової інспекції у Підволочиському районі, вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область,47800

про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі №0001101500/0 від 20 квітня 2006 року.

За участю представників сторін:

позивача: Рій О.М., довіреність № 3088/10 від 24.07.06 р.,

          відповідача: Ткачук М.П.- представник..

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до державної податкової інспекції у Підволочиському районі про скасування податкового повідомлення-рішення №0001101500/0 від 20 квітня 2006 року.

Обґрунтовуючи у судовому засіданні заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом ТОВ "Терра" податку на додану вартість, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Провадження у справі було зупинено з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

У порядку ст. 81-1 ГПК України, здійснювалась технічна фіксація судового процесу на компакт-диск CD-R, серійний номер 9QA608280941A11.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Терра" (код 30915955) при проведенні фінансово-господарських операцій із ТОВ "Західенерго ЛТД", УПП "Укртехмаш" та ПП "Транстехмаш" за період з 01.01.04р. по 31.12.05р., посадовими особами контролюючого органу 12.04.2006р. складено акт за №53/23/30915955.

За наслідками дослідження документів позивача податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємством вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168 (надалі Закон), в результаті чого йому визначено за обревізований період податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 14523,34 грн. та констатовано порушення Постанови КМ України від 26.02.1999 р. №271.

Зважаючи на наведені обставини, 20.04.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0001101500/0 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 72 526,42 грн. (в т.ч. 14 523,34 грн. за основним платежем, 58 003,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.

За результатами розгляду контролюючими органами первинної та повторної скарг податкове-повідомлення рішення №0001101500/0 від 20.04.2006р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Наведений правовий акт індивідуальної дії оспорений платником податків у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи по суті спір суд враховує, що визначення спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій позивача із його контрагентами, - ТОВ "Західенерго ЛТД" , УПП "Укртехмаш" та ПП "Транстехмаш".

Так, за наслідками проведеної перевірки посадовими особами ДПІ констатовано, що:

1).

01.03.2005р. між ПП "Транстехмаш" та ТОВ "Терра" укладено договір купівлі-продажу №5, згідно якого позивачем придбано основні засоби (бурякозбиральний комбайн причіп Т-7 та розкидач мінеральних добрив дисковий) на загальну суму 530000,00 грн. За наслідками даної операції ПП "Транстехмаш" виписано податкову накладну від 15.03.2005р. №57 на загальну суму 530000,00 грн. в тому числі ПДВ 88333,33 грн. Крім того, ПП "Транстехмаш" на основі усної угоди із позивачем продано йому ВРХ та 15.03.2005р. виписано податкову накладну №13 на загальну суму 58990,00 грн., в тому числі ПДВ 9831,67 грн. Оплата за отримані ТМЦ між учасниками договірних відносин проведена у безготівковій формі.

В той же час, листом Тернопільської ОДПІ від 21.10.2005р. повідомлено, що ними проведена комплексна документальна перевірка ПП "Транстехмаш" за період з 02.09.04р. по 30.06.05р., в ході якої встановлено, що основними постачальниками даного підприємства виступають суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на обліку в органах податкової служби м. Києва та згідно довідково-пошукової системи ДПА України за вказаними реквізитами позивач не рахується на обліку таких постачальників. Крім того, контролюючим органом вказано на те що позивачем не пред'явлено товаро - транспортних накладних по отриманих від контрагента ТМЦ.

2).

19.05.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Західенерго ЛТД" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Терра'' укладено договір купівлі-продажу №19/05-01, згідно якого ТОВ „Західенерго ЛТД" продано, а позивачем придбані основні засоби:

          1.укладач покосів фірми Клас „Лінер 780" - 1шт. вартістю 102 773,30 грн.;

          2.косарка фірми Клас „Диско 2,6" - 1шт. вартістю 58 666,70 грн.;

          3.перекидач покосів фірми Клас „Вольто - 760" - 1 шт. вартістю 58 666.70 грн;

          4.агрегат передпосівного обробітку „Фармет -6" - 1шт. вартістю 90 666,70 грн.;

          5.сівник буряковий „Моносен'' - 1 шт. вартістю 135 466,70 грн.;

          6.начіпний комбайн силосний „Кампер 3000" - 1шт. вартістю 113 201,70 грн.

На перелічену продукцію ТОВ „Західенерго ЛТД" виписані податкові накладні № т26/06 від 26.06.2004 року на загальну суму 235198,08 грн., в тому числі ПДВ 39 199,68 грн.,           № т26/06/02 від 26.06.2004 року на загальну суму 407202,12 грн., в тому числі ПДВ 67867,02 грн.

24.06.2004 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Терра" (Покупець) та ТзОВ „Західенерго ЛТД" (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу основних засобів №Т24/06 (приставка до кукурудзи ПК-6 - 1 шт. вартістю 35 463,46 грн., сума ПДВ становить 7092,69 грн.). За наслідками вказаної операції ТОВ „Західенерго ЛТД'' виписано податкову накладну № Т24/26 від 24.06.2006 року на загальну суму 42556,15 грн., в тому числі ПДВ 7092,69 грн.;

          Листом №3883/7/23-227 від 10.04.2006 року державна податкова адміністрація у Тернопільській області повідомила, що згідно виписок банку по рахунку відкритому в ТОД АППБ „Аваль", МФО 338501 ТОВ „Західенерго ЛТД" не здійснювало перерахування постачальникам коштів за укладач покосів, косарку, перекидач покосів, сівник буряковий, начіпний комбайн силосний та приставку до кукурудзи.

З наведеного перевіряючими зроблено висновок про те, що ТОВ „Західенерго ЛТД" не придбавало зазначених товарно-матеріальних цінностей, як і не є їх виробником та зазначено що товаро - транспортні накладні по даних ТМЦ позивачем контролюючому органу не пред'явлено.

          3).

          29.07.2004 року між ТОВ „Терра" та унітарним приватним підприємством „Укртехмаш" укладено договори купівлі-продажу великої рогатої худоби, зокрема, договір №4 , згідно якого УПП „Укртехмаш" продано позивачу ВРХ в живій вазі на загальну суму 8000,00 грн.,          25.08.2004 року договір №6 на загальну суму 60000,00 грн. 01.09.2004 року договір №9 на загальну суму 200000,00 грн.

За наслідками виконання умов перелічених вище угод УПП „Укртехмаш" виписано такі податкові накладні:

•          №6 від 30.07.2004 року на загальну суму 8000,00 грн., в тому числі ПДВ 1333,33 грн.

•          №9 від 26.08.2004 року на загальну суму 60000,00 грн., в тому числі ПДВ 10000,00грн.

          •№ 17 від 20.09.2004 року на загальну суму 61020,00 грн., в тому числі ПДВ 10170,00грн.

          •№27 від 14.10.2004 року на загальну суму 26325,00 грн., в тому числі ПДВ 4387,50 грн.

          •№28 від 15.10.2004 року на загальну суму 27475,00 грн., в тому числі ПДВ 4579,17грн.

          •№2110-01 від 21.10.2004 року на загальну суму 14625,00 грн., в тому числі ПДВ 2437,50грн.

          •№2110-02 від 21.10.2004 року на загальну суму 25375,50 грн., в тому числі ПДВ 4229,25грн.

Контролюючим органом при цьому зазначено що усі накладні підписані не особисто уповноваженою особою, а із використанням факсимільного підпису директора УПП „Укртехмаш" Гнатюка Михайла Євгеновича.

За наслідками дослідження всіх перелічених вище фінансово - господарських операцій державною податковою інспекцією зроблені висновки про невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" вимог п.7.2., пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В той же час, матеріалами справи вказані обставини не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують, на невідповідність подібних висновків фактичним даним та вимогам закону з огляду на наступне.

Виконання сторонами договірних зобов'язань засвідчується як первинними документами (копії видаткових накладних та платіжних документів про перерахування коштів в матеріалах справи) так і матеріалами перевірки з цього приводу.

Із матеріалів справи слідує, що контрагенти позивача ( ТОВ "Західенерго ЛТД", УПП „Укртехмаш", ПП "Транстехмаш") на час проведення спірних операцій у встановленому законодавством порядку були уповноваженими державою органами зареєстровані як суб'єктами підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку у контролюючому органі , являлись платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1 статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів (копії всіх документів оформлених сторонами за результатами спірних господарських операцій в матеріалах справи) податкових декларацій з ПДВ (декларації позивача та його контрагентів за спірний період в матеріалах справи), пояснень учасників спору, з'ясовано, що:

- на виконання умов укладених правочинів контрагентами позивача реалізовано йому товарно-матеріальні цінності, а останнім проведено оплату за них у безготівковій формі. При цьому дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин відповідають і ґрунтуються на приписах п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону;

- на виконання обов'язку зазначеного у п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону продавці - ТОВ "Західенерго ЛТД", УПП „Укртехмаш", ПП "Транстехмаш" виписали покупцю - позивачу у справі податкові накладні. Щодо доводів податкового органу, що податкові накладні виписані УПП „Укртехмаш" підписані із використанням факсимільного підпису, а відтак не відповідають наказу ДПА України від 30.05.1997 року, суд вважає за необхідне зазначити, що реквізити та відомості, які повинні містити податкові накладні наведені у п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону. Вимоги вказаної вище правової норми контрагентом позивача дотримані в повному обсязі, відомості податкових накладних дають можливість як ідентифікувати особу, що їх видала так і містять дані про придбані у неї товари, їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість. Крім того, стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні" до обов'язкових реквізитів первинного документу (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення - стаття 1 даного Закону) відносить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в тому числі і факсиміле (п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстроване Мін'юстом України 5 червня 1995 р. за № 168/704). Стосовно фінансових санкцій, зазначених у абзаці 2 п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону, то суд враховує, що їхній розмір взагалі не встановлено Законами України, а відтак до належного законодавчого врегулювання цього питання, вони застосовуватись не можуть;

- предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно - транспортних накладних, позбавляє особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню включати їх до складу валових витрат згідно із статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що у спірних правовідносинах місця не має.

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Жодних доказів, які вказували б на порушення контрагентами позивача вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем (акт перевірки ТОВ " Західенерго ЛТД "27.12.2005 року у справі), а відтак і задекларованих у деклараціях з ПДВ до сплати сум ПДВ за звітні періоди (копії декларацій у справі) контролюючим органом суду не представлено.

При цьому слід зазначити, що Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення товариством п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5.п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону.

Поряд із цим суд зазначає, що пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 5 Порядку передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Як вбачається з обставин справи підставами для винесення оспореного позивачем податкового повідомлення-рішення були не податкові зобов’язання чи податковий борг, засновані на обов’язкових платежах до бюджетів або державних фондів, а кошти, які обліковувались на спец рахунку з податку на додану вартість, і, які використовуються суб'єктом господарювання - позивачем при здійсненні господарської діяльності.

Пунктом 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 передбачено, що у разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено форму відповідальності платника податків у разі нецільового використання коштів зі спецрахунку по податку на додану вартість з порушенням вимог названого вище Порядку та зазначено, які дії вчиняє контролюючий орган.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оспорювана сума за відсутності підстав для її визначення податковим зобов'язанням, передбачених п. “а”, “б”, “в” пп. 4.2.2 ст. 4 Закону №2181-ІІІ ним не являється, а відтак і не може стягуватись за процедурою, передбаченою Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, як це зазначено у спірному акті ненормативного характеру.

При цьому, судом враховано і положення статті 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Підволочиському районі №0001101500/0 від 20.04.2006р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (вул. 22Січня ,7а, м. Підволочиськ, Тернопільська область, код 30915955) –85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 20.07.2010 р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя