Рішення № 11780593, 05.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 жовтня 2010 року справа № 5020-4/118 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІСС” (99011, м. Севастополь, вул. Шевченка, буд. 1а)

до Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський маяк” (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1)

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Приватного підприємства “Адажио” (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, буд. 26а, кв. 20);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський картон” (м. Севастополь, вул. Комуністична, 10 а);

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);

ОСОБА_3 (АДРЕСА_3).

про визнання права власності,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача: Кирильчук Н.Д., представник, довіреність №б/н від 01.07.2010;

відповідача: Козирев Д.К., представник, довіреність № 500/004 від 06.01.2010; Луценко В.Г., - представник, довіреність № 500/002 від 06.01.2010

третьої особи (ПП "Адажио") - Давидкін М.О., представник, довіреність №б\н від 16.06.2010

третьої особи (ТОВ "Кримський картон") не зявився.

третьої особи (ОСОБА_1) не зявився;

третьої особи (ОСОБА_2) не зявився;

третьої особи (ОСОБА_3) не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСС»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до ВАТ «Севастопольський маяк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПП «Адажио», ТОВ «Кримський картон», про визнання за ним права власності на квартири № 30, 25, 26, 38, 34 секції АДРЕСА_4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно умов договору № 17 від 17.02.1998, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський маяк»та ТОВ «Прогмато», та згідно умов договору № 16/97 від 16.10.1997 про дольову участь в будівництві будинку АДРЕСА_4, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський маяк»та ТОВ «Прогмато», відповідач зобовязався по закінченні будівництва передати у власність ТОВ «Прогмато»квартири № 30, 21, 23, 27, 29, 28, 40, 25, 26, 38, 22, 34, 36 в будинку АДРЕСА_4.

Також позивач постилається на договір № 23-и про відступлення права вимоги від 05.07.2000, укладений між ТОВ «Прогмато»та ПП «Адажио», згідно якого ТОВ «Прогмато»переуступило право вимоги від ВАТ «Севастопольський маяк»виконання обовязку за вищевказаними договорами № 17 від 17.02.1998 та 16/97 від 16.10.1997 передачі у власність квартир № 30, 21, 23, 27, 29, 28, 40, 25, 26, 38, 22, 34, 36 будинку АДРЕСА_4. Згідно договору № 5/16 про відступлення права вимоги від 16.05.2008, укладеного між ПП «Адажио»та ТОВ «Кримський картон», ПП «Адажио»переуступило ТОВ «Кримський картон»право вимоги від ВАТ «Севастопольський маяк»виконання обовязку за вищевказаними договорами № 17 від 17.02.1998 та 16/97 від 16.10.1997 передачі у власність квартир № 30, 21, 23, 27, 29, 28, 40, 25, 26, 38, 22, 34, 36 будинку АДРЕСА_4.

Позивач також посилається на договір № 7/18 про відступлення права вимоги від 18.07.2008, укладеного між ТОВ «Кримський картон»та ТОВ «ВІСС», яким ТОВ «Кримський картон»переуступило позивачу право вимоги від ВАТ «Севастопольський маяк»виконання обовязку за вищевказаними договорами № 17 від 17.02.1998 р. та 16/97 від 16.10.1997 р. передачі у власність квартир № 30, 21, 23, 27, 29, 28, 40, 25, 26, 38, 22, 34, 36 будинку АДРЕСА_4.

Ухвалою суду від 26.08.2010 р. до участі у справі в якості третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено фізичних осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Позивач в процесі розгляду справи заявами від 09.09., 23.09. та від 05.10.2010, відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, відмовився від позовних вимог в частині визнання права власності на квартири № 25, 38, 26, 34 будинку АДРЕСА_4.

Ухвалами суду від 23.09.2010 та від 05.10.2010 було прийнято відмову від позову, заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІСС”, в частині визнання права власності на квартири № 25, 26, 34 та 38 в будинку АДРЕСА_4, провадження у справі в цій частині припинено.

У судовому засіданні позивач надав суду уточнення найменування предмету спору, якими просив читати його позовні вимоги, як вимогу про визнання права власності на квартиру № 30,39 житлового будинку АДРЕСА_4, оскільки, як зясувалось в ході розгляду справи, спірна квартира № 30 в реультаті перепланування зареєстрована БТІ під єдиним номером «30,39».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на квартиру № «30,39» будинку АДРЕСА_4 підтримав та просив суд визнати за позивачем право власності на вказане майно.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог запереували, надали суду відзив на позов, посилаючись на некчемність договору № 17 від 17.02.1998, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський маяк»та ТОВ «Прогмато».

На думку відповідача, збоку ТОВ «Прогмато» договір № 17 від 17.02.1998 укладено неуповноваженою особою ОСОБА_4., що свідчить про нікчемність правочину. Представники відповідача у доповненні до відзиву на позов також посилаються на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та зазначають, що вимоги про передачу спірних квартир вже заявлялись до ВАТ «Севастопольський маяк»збоку ПП «Адажио», однак були відхилені судом в рамках справи № 20-6459-01 про банкрутство ВАТ «Севастопольський маяк», у зв`язку з чим, вважаються погашеними і повторно пред`являтись не можуть.

Представник третьої особи - ПП «Адажио», у судовому засіданні 05.10.2010 представив заперечення на позов, в якому вважає договір № 5/16 від 16.05.2008, укладений між ТОВ «Кримський картон»та ПП «Адажіо»неукладеним з причини відсутності в ньому суттєвих умов.

Третя особа - ТОВ «Кримський картон», надала суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог (том 1 а.с.65).

Представникам сторін та третьої особи у судових засіданнях були розяснені їх процесуальні права, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.

17.02.1998 між відкритим акціонерним товариством «Севастопольський маяк»- Замовник, Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогмато»- Підрядник, було укладено договір № 17 відповідно до пункту 1.1 якого Сторони шляхом обєднання організаційних та матеріальних зусиль та можливостей здійснюють спільне будівництво секції № 2 житлового будинку, корпус АДРЕСА_4 (том 1 а.с.10).

Із змісту пункту 3.1 вбачається, що предметом договору з`явилось не будівництво нового будинку, а добудова та дообладнання секції № 2 корпусу № 83.

Згідно з пунктом 3.1 договору № 17 ВАТ «Севастопольський маяк»зобовязався забезпечити введення та здачу в експлуатацію секції № 2 корпусу 83, 8 черги, 5 мікрорайону Камишової бухти та передати у власність підряднику - ТОВ «Прогмато», 12 квартир № 30, 21, 23, 27, 29, 28, 40, 25, 26, 38, 22, 34 будинку АДРЕСА_4.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Прогмато»виконало свої зобовязання за договором № 17 від 17.02.1998 та фактично здійснило добудову секції № 2 корпусу 83, 8 черги, 5 мікрорайону Камишової бухти згідно проектно-кошторисної документації, про що свідчать наявні в матеріалах справи: розрахунок договірної ціни, Акти про прийомку виконаних робіт за період з березня по травень 1998 року та станом на грудень 1998 року (том 1 а.с.30-43).

Розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 02.02.2009 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту ПК-2 на 19 квартир, корпусу 83, 8 черги, АДРЕСА_4.

Як вбачається з довідки, наданої КП «БТІ та ДРОНМ», спірна квартира після здачі в експлуатацію була зареєстрована під єдиним номером 30,39.

Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Приймаючи до уваги той факт, що правовідносини за договором № 17 від 17.02.1998 щодо обов`язку ВАТ «Севастопольський маяк»передати по закінченні добудови будинку квартири Підряднику не виконані, суд вважає за необхідне до спірних правовідносин застосовувати положення Цивільного кодексу України від 01.01.2004.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Надаючи оцінку доводам відповідача про некчемність договору № 17 від 17.02.1998, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський маяк»та ТОВ «Прогмато», суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу явоїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В даному випадку, обставини які в силу закону вказують на недійсність Договору № 17 від 17.02.1998, що робило б такий правочин нікчемним, відсутні. За таких обставин, підстави посилатись на нікчемність правочину відсутні та такий правочин може бути визнано лише недійсним.

Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В той же час, позивачем не представлено суду жодних доказів наявності судового рішення, резолютивною частиною якого договір № 17 від 17.02.1998 було визнано недійсним.

Що стосується посилань відповідача на лист Слідчого управління УМВС України в м.Севастополі від 13.04.2001 та постанову слідчого від 20.03.2001 про припинення кримінальної справи, якими, на думку відповідачів, встановлено факт відсутності у директора ТОВ «Прогмато»повноважень на підписання як договору, так і актів виконаних робіт, то суд не може визнати такі доводи обгрунтованими з огляду на пункт 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/344 від 11.04.2005 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", в якому зазначено, що встановлені у постанові органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи факти - на відміну від органів, про які йдеться в частинах другій - четвертій статті 35 ГПК (рішення суду, вирок суду з кримінальної справи) не є преюдиціальними.

Посилання відповідача на Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та доводи про те, що вимоги про передачу спірних квартир вже заявлялись до ВАТ «Севастопольський маяк»збоку ПП «Адажио», однак були відхилені судом в рамках справи № 20-6459-01 про банкрутство ВАТ «Севастопольський маяк»суд вважає безпідставними з огляду на статтю 1 зазначеного закону, якою надано визначення кредитора - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. У статті 1 закону також зазначається, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

В даному випадку, Приватним підприємством «Адажіо»в рамках справи про банкрутство заявлялись майнові вимоги до боржника, що не відповідає вимогам закону про банкрутство. Тому, за своєю правовою природою, такі вимоги не можуть вважатись погашеними.

Дослідивши зміст правовідносин, що виникли між ВАТ «Севастопольський маяк»та ТОВ «Прогмато», суд приходить до висновку про те, що за своєю правовою природою сторонами було укладено договір будівельного підряду, зміст якого відповідає статті 875 Цивільного кодексу України, відпоідно до якої за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За змістом вказаної статті предметом будівельного підряду є одержаний в процесі виконання договору будівельного підряду результат робіт у вигляді завершеного будівництвом об'єкту або закінчених будівельних робіт, які виконані підрядником відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника та прийняті останнім.

В даному випадку мають місце самі такі умови, зокрема, виконання підрядником ТОВ «Прогмато»відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника переліку робіт, факт прийняття ТОВ «Севастопольський маяк»виконаних робіт, а також встановлений судом та підтверджений матеріалами справи факт введення об`єкту в експлулатацію.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на пункт 9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом», в якому зазначено, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Аналогічні питання виникають і тоді, коли, наприклад, будинок побудований за участю декількох підприємств (організацій). За таких обставин позивач з метою підтвердження свого права на користування і розпорядження конкретним нежилим приміщенням, яке перебуває на балансі відповідача, повинен подати арбітражному суду документи, що підтверджують його участь у витратах на спорудження будинку для визначення його частки приміщення або рішення власника (органу, уповноваженого управляти майном) про закріплення за ним певної частки будинку на праві повного господарського відання (оперативного управління).

В даному випадку, відповідач, заперечуючи проти участі ТОВ «Прогмато»у добудові спірного будинку, не представив суду жодних доказів, які б підтверджували участь іншої особи у витратах на спорудження будинку (кошторис, акти виконаних робіт тощо).

Посилання відповідача на акт робочої комісії від 21.10.1997, згідно з яким ВАТ «Севастопольський маяк»прийняло від виробничого кооперативу «Орбіта»добудови секції № 2 корпусу 83, 8 черги, 5 мікрорайону Камишової бухти, не може бути прийнято в якості доказу, який спростовує обгрунтованість позовних вимог ТОВ «ВІСС». Суд зазначає, що до вказаного акту не додано належних доказів виконання саме виробничим кооперативом «Орбіта»будівельних робіт на спірному об`єкті в повному обсязі (кошторис, акти виконаних робіт) (том 1 а.с.134-137).

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що за договорм № 17 від 17.02.1998 ТОВ «Прогмато»саме добудовувало, а не будувало об`єкт та саме в результаті добудови мало отримати у власність квартири. Тому, суд не ставить під сумнів участь виробничого кооперативу «Орбіта»в будівництві спірного будинку, а лише звертає увагу, що участь виробничого кооперативу «Орбіта»жодним чином не спростовує участі ТОВ «Прогмато»в добудові об`єкту.

На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що секція № 2 житлового будинку, корпус 83, 8 черги, 5 мікрорайону Камишової бухти по вул. Молодих будівельників № 14 була добудована та дообладнана саме ТОВ «Прогмато»у виконання договору № 17 від 17.02.1998, у зв`язку з чим, саме ТОВ «Прогмато»набуло право на отримання у власність обумовлених пунктом 3.1 договору квартир.

Факт введення Замовником (ТОВ «Севастопольсткий маяк) об`єкту в експлуатацію свідчить про його добудову та готовність. Як зазначалось, відповідач не довів суду того, що готовність об`єкту до введення в експлуатацію з`явилась результатом дій іншої особи, ніж ТОВ «Прогмато».

05.07.2000 між ТОВ «Прогмато»та ПП «Адажио»було укладено договір № 23-и про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «Прогмато»передало ПП «Адажио»права вимоги від ВАТ «Севастопольський маяк»виконання обовязку за договорами № 17 від 17.02.1998 та 16/97 від 16.10.1997 передачі у власність квартир № 30, 21, 23, 27, 29, 28, 40, 25, 26, 38, 22, 34, 36 будинку АДРЕСА_4 (том 1 а.с.12).

Згідно договору № 5/16 про відступлення права вимоги від 16.05.2008, укладеного між ПП «Адажио»та ТОВ «Кримський картон», ПП «Адажио»переуступило ТОВ «Кримський картон»право вимоги від ВАТ «Севастопольський маяк»виконання обовязку за вищевказаними договорами № 17 від 17.02.1998 р. та 16/97 від 16.10.1997 передачі у власність квартир № 30, 21, 23, 27, 29, 28, 40, 25, 26, 38, 22, 34, 36 будинку АДРЕСА_4 (том 1 а.с.13).

Посилання представника третьої особи на неукладеність вказаного договору суд не може визнати обгрунтованими з огляду на зміст частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В той же час, представник ПП «Адажио»не представив суду доказів, а з пложень чинного законодавстване не випливає того, що умови договору, які третя особа вважає суттєвими, фактично такими являються в силу закону.

Згідно договору № 7/18 про відступлення права вимоги від 18.07.2008, укладеного між ТОВ «Кримський картон»та ТОВ «ВІСС», ТОВ «Кримський картон»переуступило позивачу право вимоги від ВАТ «Севастопольський маяк»виконання обовязку за вищевказаними договорами № 17 від 17.02.1998 р. та 16/97 від 16.10.1997 р. передачі у власність квартир № 30, 21, 23, 27, 29, 28, 40, 25, 26, 38, 22, 34, 36 бцдинку АДРЕСА_4 (том 1 а.с.14).

Станом на момент розгляду справи доказів передачі квартири № «30,39» будинку АДРЕСА_4 позивачу відповідачем не надано.

Договір № 17 від 17.02.1998, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольський маяк»та ТОВ «Прогмато», жодною стороною в установленому законом порядку не розірваний, а також не визнаний недійсним, тому підлягає виконанню.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що відмовою від передачі у власність позивача квартири № 30,39 будинку АДРЕСА_4, відповідач фактично не визнає право власності позивача на спірне нерухоме майно та унеможливлює здійснення з боку позивача належного оформлення правовстаноючого документу.

Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (стаття 16 Цивільного кодексу України).

На підставі викладених обставин, суд вважає наявними підстав для визнання за позивачем права власності на квартиру № 30,39 дому АДРЕСА_4.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Згідно з розясненням Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає.

Враховуючи, видмову позивача від частини позовних вимог, суд вважає, що витрати, повязані із сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача лише частково, у сумі, яка пропорційна задоволеним вимогам позивача.

Керуючись статтями 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСС»(ідентифікаційний номер 32332243; 99011, м. Севастополь, вул. Шевченка, 1а) право власності на квартиру № 30,39, розташовану в будинку АДРЕСА_4 у м.Севастополі.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський маяк” (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1, ідентифікаційний код 14308813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСС»(ідентифікаційний номер 32332243; 99011, м. Севастополь, вул. Шевченка, 1а) суму державного мита у розмірі 174,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 39,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено згідно

з вимогами статті 84 ГПК

України та підписано 08.10.2010