Рішення № 11780316, 06.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.10                                                                                           Справа№ 18/101

За позовом: приватного підприємства "Біосет", м. Кам’янка-Бузька,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Вітафол", м.Львів,

про: стягнення 33’466,85 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:Оприск Л.Є. –довіреність від 13.09.2010 р.,

відповідача:Минка В.С. –директор (наказ №1 від 12.01.1996 р.),

Шутка Г.Й. –головний бухгалтер (наказ №5 від 31.01.2003 р.).

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Біосет" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Вітафол" про стягнення 33’466,85 грн. Ухвалою від 17.09.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.10.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору безпроцентної позики №18/04 від 18.04.2010 р. не повернув позику у визначений договором строк, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 30’000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2’340,00 грн. інфляційних втрат та 1’126,85 грн. – 3% річних.

В судове засідання 06.10.2010 р. відповідач з’явився. Подав відзив, в якому позовні вимоги щодо стягнення 33’466,85 грн. визнає у повному обсязі. Неможливість виконання зобов’язання обґрунтовує відсутністю обігових коштів.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між приватним підприємством "Аптечний склад "Біосет" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека Вітафол" укладено договір безпроцентної позики №18/04 від 18.04.2010 р. (надалі –Договір). За цим договором позикодавець зобов’язується надати позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов’язується використати її і повернути позику у визначений договором строк. Позика надається на безпроцентній основі. Сума позики становить 30’000,00 грн.

Між приватним підприємством "Аптечний склад "Біосет" та приватним підприємством "Біосет" укладено договір про відступлення права вимоги від 01.06.2009 р. щодо сплати 30’000,00 грн. боргу, що випливають з Договору безпроцентної позики №18/04 від 18.04.2010 р.

Кошти, згідно з умовами Договору, були перераховані відповідачу, що підтверджується:

-          платіжним дорученням №58 від 18.04.2008 р. на суму 10’000,00 грн.,

-          платіжним дорученням №80 від 23.04.2008 р. на суму 5’000,00 грн.,

-          платіжним дорученням №85 від 30.04.2008 р. на суму 5’000,00 грн.,

-          платіжним дорученням №195 від 23.05.2008 р. на суму 10’000, 00 грн.

Доказів погашення заборгованості на суму 30’000,00 грн. відповідач не надав, позовні вимоги визнав.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктами 4, 5 Договору строк повернення позики позичальнику становить один рік з моменту отримання вказаної суми на розрахунковий рахунок. По закінченні строку, вказаного у пункті 4 Договору, позичальник зобов’язується протягом трьох днів повернути суму позики.

Таким чином, оскільки відповідач отримав від позивача позику у сумі 30’000,00 грн., не повернув коштів, визнав заборгованість перед позивачем, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30’000,00 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення 2’340,00 грн. інфляційних збитків, 1’126,85 грн. –3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 625 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю аптеки "Вітафол" (адреса: вулиця Виговського, будинок 32, Залізничний район, місто Львів, Львівська область, 79022; ідентифікаційний код 20845739) на користь приватного підприємства "Біосет" (адреса: вулиця Незалежності, будинок 36, місто Кам’янка-Бузька, Кам’янка-Бузький район, Львівська область, 80400; ідентифікаційний код 35106029) 30’000,00 грн. основного боргу, 1’126,85 грн. –3% річних, 2’340,00 грн. інфляційних нарахувань, 334,67 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2010 р.

Суддя