Ухвала суду № 117778125, 15.03.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4575/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.,

за участю представника заявника - адвоката Сіренка Ю.Є.,

позивача - ОСОБА_1 ,

в залі судових засідань цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сіренка Юрія Євгеновича про перегляд заочного рішення від 31 серпня 2023 року у справі №757/4575/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, -

В С Т А Н О В И В :

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сіренко Юрій Євгенович звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2023 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання.

У заяві посилається на те, що рішення суду ґрунтується лише на доводах позивача, письмової позиції відповідача щодо позовних вимог у матеріалах справи не має та останній не був повідомлений про судові засідання, у зв`язку з чим суд не мав можливості повно, всебічно і об`єктивно дослідити усі наявні докази та поважність причини неявки у судове засідання сторони відповідача.

В судовому засіданні представник заявника підтримав заяву про перегляд заочного рішення, позивач заперечував щодо перегляду заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши позицію учасників розгляду, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, тобто в цій частині зазначеної статті закріплено юридичну сукупність, за наявності всіх елементів якої заочне рішення підлягає скасуванню.

Пунктом 30 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. встановлює, що заочний розгляд судом цивільної справи відповідно допускається лише у тому разі, коли відповідач або всі відповідачі у справі, якщо їх було кілька, повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, не з`явилися в судове засідання при відсутності в ньому їх представників і від них не надійшло повідомлення про причини неявки чи зазначені ними причини визнані неповажними.... і проти такого розгляду справи не заперечує позивач та ним не було змінено предмета або підстави позову чи розміру позовних вимог.

Тобто, однією з необхідних умов для заочного провадження є неявка відповідача в судове засідання. Неявкою відповідача є його фактична відсутність в залі судового засідання при розгляді справи по суті. При цьому необхідно враховувати, що неявкою відповідача є його особиста відсутність, а також відсутність його представника.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною першою ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Так, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає відповідач ОСОБА_2 , заочне рішення в цій справі було ним отримано 10.01.2024 року, але заяв про перегляд такого рішення подано виключно 23.02.2024 року.

Водночас, відповідачем ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів наявності обставин, які підтверджують наявність поважних підстав, які унеможливили подання заяви у строк, встановлений процесуальним законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, як це визначено частиною першою статті 81 ЦПК України.

Представником відповідача ОСОБА_2 наведено у заяві про перегляд заочного рішення явно маніпулятивні твердження, які мають ознаки зловживання процесуальними правами та спрямовані на введення в оману суд.

Так, відповідач ОСОБА_2 в заяві про перегляд заочного рішення зазначає, що з 04.08.2023 року проходить військову службу в Службі безпеки України.

Слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про Службу безпеки України» встановлено, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

На Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (стаття 2 Закону України «Про Службу безпеки України»).

Частина перша статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.

Умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом).

Разом з тим, на переконання суду факт того, що особа є військовослужбовцем Служби безпеки України, безпосередньо не впливає на можливість або не можливість здійснення цивільних прав такою особою та суду не надано таких відомостей, які б свідчили, що відповідач в силу військової служби позбавлений можливості з`являтися на виклики до суду.

Окрім цього, відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві зазначає свою поштову адресу, яка наявна в матеріалах справи, не наводить будь-яких доказів зміни свого місцеперебування внаслідок працевлаштування до Служби безпеки України.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні та чого не заперечувалось сторонами в провадженні Печерського районного суду міста Києва знаходяться інші справи, між тими самими сторонами щодо інших правовідносин, які пов`язані із боргом відповідача ОСОБА_2 перед позивачем. ОСОБА_1 , зокрема 757/9916/21-ц щодо оскарження виконавчого напису, 757/49614/17-ц щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в розгляді яких відповідач та його представник приймали участь в період від дати заочного рішення, щодо якого подано заяву про його перегляд у цій справі.

Більш того, як вбачається із документів, доданих до матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_2 з 15.09.2023 року залучено представника для представництва в Печерському районному суді міста Києва, яким і подано заяву про перегляд заочного рішення.

Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою, підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_2 не надано будь-яких належних та допустимих доказів наявності поважних причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення за період з 31.01.2024 року по 23.02.2024року, відповідно - відсутні підстави для поновлення такого процесуального строку судом.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої плати Верховного Суду від 20.11.2022 у справі № 990/115/22; від 08.12.2022 у справі № 990/102/22.

Пунктом 3 частини другої, частиною сьомою статті 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це. До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Окрім цього, суд приймає до уваги, що позовна заява надійшла до суду 21 січня 2021 року, провадження в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у даній справі було відкрито ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2021 та призначено судове засідання для розгляду справи на 31.03.2021 року; судове засідання не одноразово відкладалось, з урахуванням клопотань позивача; підготовче провадження у справі закінчене 01.08.2022року; судове рішення у справі ухвалено 31.08.2023 року.

Також, враховуючи рекомендації Ради суддів України, слід зазначити, що у разі неможливості участі в судовому засіданні відповідач міг подавати до суду клопотання: про розгляд справи за участі представника відповідача; про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не був позбавлений можливості надіслати до суду відзив на позовну заяву.

Так, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому ЦПК України для вручення судових рішень.

Під час дослідження матеріалів справ, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не скористався наданим йому процесуальним правом та у судові засіданні не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом було вчинено всі необхідні дії з метою належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Отже, вбачається, що суд, направляючи відповідачеві ОСОБА_2 судову кореспонденцію у справі за визначено адресою, не порушив норм процесуального права.

Таким чином, у цій частині підстави для скасування заочного рішення в частині щодо відповідача ОСОБА_2 відсутні, будь-які докази до заяви про перегляд заочного рішення не додано, відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи та заяви, за адресою проживання вказаній у позовній заяві та заяві про перегляд заочного рішення, в тому числі шляхом розміщенням оголошення про судове засідання на сайті Печерського районного суду м. Києва, однак не з`являвся у судове засідання та не повідомляв про поважність причин неявки.

Так, наприклад, у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22 визначено, що зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом). Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це на шкоду іншим особам з метою, яка не співпадає із завданням судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем ОСОБА_2 не додано до заяви про перегляд заочного рішення будь-яких доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи в частині стягнення саме з нього відповідної заборгованості.

Аргументи, наведені в заяві, стосуються виключно та безпосередньо переоцінки доказів, наявних в матеріалах справи, щодо вірності розрахунків суми боргу та порядку такого розрахунку, яким судом вже надано оцінку під час винесення рішення, і що відповідно до положень статті 288 ЦПК України не є підставою для скасування заочного рішення суду.

Слід зазначити, що згідно заочного рішення суду у цій справі вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання та 3 % річних.

Відповідно до частини 1-2 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 543 ЦК України встановлено, що солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Зважаючи на зазначене, факт смерті відповідача ОСОБА_3 , який є солідарним боржником, не впливає на правильне вирішення справи в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 .

Таким чином, факт смерті ОСОБА_3 не є обставиною, яка має істотне значення для правильного вирішення справи саме в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 .

Під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення у цій справі слід керуватися принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України». Цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі відповідачем ОСОБА_2 не зазначено й не обґрунтовано.

За вказаних обставин, слід прийти до висновку, що викладені в заяві про перегляд заочного рішення, в частині відповідача ОСОБА_2 , не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві про перегляд заочного рішення безпідставно посилається на факт смерті іншого відповідача ОСОБА_3 , як обставину, яка істотно впливає на розгляд справи, а також посилається на факт припинення поруки в зв`язку зі смертю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто персоніфікованим суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Оскільки рішення суду стосується двох окремих відповідачів, щодо яких застосовано солідарне стягнення, заявник не є представником, правонаступником або спадкоємцем ОСОБА_3 (докази чого не додано до заяви про перегляд заочного рішення), то він не має право оскаржувати заочне рішення суду в частині стягнення з іншого відповідача - ОСОБА_3 .

Аналогічна правова позиція Постанова Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 179/1354/13-ц (провадження № 61-21132св21).

Так, у заочному рішенні суду у цій справі, підставою подання позову є факт виникнення солідарної заборгованості відповідачів є саме рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2011 року у справі № 2-3982/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2012 року, за яким позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 11.07.2007 № 014/9408/74/57728 в розмірі 376 407,16 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.10.2011 року становить 3 002 110,59 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1 474,44 грн. у відшкодування судового збору та 104,07 грн., у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Саме невиконання зазначеного судового рішення є підставою стягнення за заочним рішенням у цій справі.

Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Тобто не майна чи речей, а саме прав і обов`язків (ст.1216 ЦКУ). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, яким є день смерті, і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання щодо сплати коштів за рішенням суду входять до складу спадщини.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 570/3891/14 зроблено висновок: «…9.10. При цьому спільну підставу для припинення поруки та застави (іпотеки) законодавець визначив у частині першій статті 523 ЦК України, відповідно до якої порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Відповідні аспекти врахування факту смерті визначені та передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та не порушують прав та інтересів позивача у справі, а також відповідача ОСОБА_2 .

Більш того, частиною 5 статті 543 ЦК України визначено, що ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.

Окремо звертаю увагу суду, що відповідно до статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, пункти 51-52).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, пункт 41).

Відповідно до частини третьої ст. 12, частини першої, шостої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

А тому, суд вважає, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи, за наслідками якого 31.08.2023 було прийнято заочне рішення, а також що докази і обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, в зв`язку з чим і відсутні підстави для перегляду заочного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 14,81, 231, 283, 284 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сіренка Юрія Євгеновича про перегляд заочного рішення від 31 серпня 2023 року у справі №757/4575/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА