Постанова № 11772169, 19.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 р. Справа № 2-а-46/10/1870

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

представника позивача Капустін Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від25.01.2010р. по справі№2-а-46/10/1870

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

третя особа Головне Управління державного казначейства України у Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та стягнення з державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000112306/0/25098 від 16.04.09 р.; стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 25730,0 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" 1703,4 грн. судових витрат, понесених підприємством у звязку зі зверненням до суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.10 р. по справі № 2-а-46/10/1870 позовні вимоги ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" були задоволені в повному обсязі: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000112306\0\25098 від 16.04.09 р.; стягнути з Державного бюджету України на користь ДП “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 25730,0 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” 260, 4 грн. судових витрат.

Відповідач, ДПІ в м. Суми, не погодився з даною постановою і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", посилаючись на не повне зясування обставин справи та невірне застосування норм процесуального права, оскільки при проведенні зустрічних перевірок основних постачальників позивача встановлено, що по ланцюгам постачання є підприємство, яке згідно ухвали Господарського суду визнано банкрутом.

Позивачем письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, але його представник в поясненнях в судовому засіданні наполягав на законності та обґрунтованості постанови суду та просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 2794/23-6/30991664 від 09.04.09 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2008 р.

За твердженням податкового органу підприємством позивача в порушення вимог п. 1.3, 1.8 ст. 1, п. 10.2 ст. 10, п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за квітень 2008 р. на суму 25730, грн.

Виявлені порушення за даними перевіряяючих повязані з тим, що за результатами проведених зустрічних перевірок та направлених відповідачем запитів по ланцюгу постачання товарів, отриманих позивачем, не виявлено факту надмірної сплати ПДВ, оскільки за наслідками отриманої відповіді на запити ДПІ в м. Суми в ланцюгу постачальників встановлено підприємство - ТОВ «Стройконтинент», яке згідно ухвали Господарського суду № Б26/130-08 від 13.06.08 р. визнано банкрутом.

На думку відповідача, вказане свідчить про відсутність факту надмірної сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу продажу товару до виробника, а право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ до бюджету.

Колегія суддів вважає доцільним зазначити, що відповідно п. 7.7.3 та п. 7.7.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" подана 20.05.08 р. до ДПІ в м. Суми податкова декларація за період, що перевірявся, квітень 2008 р. з доданими до неї заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунками суми бюджетного відшкодування.

Після отримання від платника податку податкову звітність за вказаний період ДПІ в м. Суми проведено виїзну позапланову перевірку ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 р., про що складено акт № 123-6/30991664 від 28.07.08 р.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем в подальшому, з посиланням на положення п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», призначена та проведена 09.04.09 р. документальна невиїзна перевірка підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період березень 2008 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідно п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну перевірку 09.04.09 р. з порушенням строків, встановлених п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ». Вказана перевірка фактично є повторною по відношенню до раніше проведеної перевірки за квітень 2008 р., але при її призначенні та проведенні відповідачем не були дотримані вимоги ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки відсутні докази отримання рішення суду про призначення цієї перевірки з урахуванням того, що ця перевірка не могла бути проведена на підставі наказу керівника ДПІ.

Таким чином, слід зробити висновок, що при призначенні та проведенні перевірки відповідач діяв всупереч положенням ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чим порушив приписи п. 2 ст. 19 Конституції України.

Крім того, колегія суддів вважає доцільним зазначити, як вказано вище, підставою для зменшення заявленої до відшкодування суми ПДВ стало те, що за наслідками отриманої відповідачем відповіді на запити в ланцюгах постачальників виявлено підприємство - ТОВ «Стройконтинент», яке згідно ухвали Господарського суду від 13.06.08 р. по справі № Б26/130-08 визнано банкрутом.

Через вказані підстави відповідачем не було підтверджено або спростовано факту сплати вказаним постачальником до бюджету ПДВ, у зв'язку з чим був зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»з урахуванням п. 1.3. та п. 1.8 ст. 1 вказаного закону та відсутність підстав для повернення суми бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Таким випадком відповідно до п. 7.7.1 ст. 7 Закону є різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно п. 7.7.2 ст. 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведеної норми вбачається, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування) і цей факт Законом не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, щодо яких відповідач не підтвердив та не спростував факту сплати ними до бюджету ПДВ.

Бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів та послуг за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Відповідно 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо. Відповідно п. 7.4.5 наведеної норми не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету.

Таким чином, Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону вбачається, що право на податковий кредит у позивача виникло в зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду копією договору, копіями банківських платіжних доручень про сплату коштів постачальникам позивача та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Відповідно п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про ПДВ" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язки з контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону покладаються на відповідача, а не позивача, у зв'язку з чим відсутні підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також слід відмітити, що судове рішення про визнання ТОВ «Стройконтинент»банкрутом (ухвала Господарського суду від 13.06.08 р. по справі № Б26/130-08) було прийнято після проведення операцій позивача з його безпосереднім контрагентом і жодним чином не могло вплинути на право позивача формувати по цим операціям у березні 2008 р. податковий кредит та декларувати його до відшкодування у квітні 2008 р.

Зважаючи на те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення було прийняте за результатами незаконно проведеної перевірки, без врахування фактичних обставин та при довільному трактуванні норм чинного законодавства суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстави для зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 25730,0 грн.

Колегія суддів, погоджуючись з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції, але вважає необхідним відмітити, що позивач звернувся до суду з вимогою про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу ст. 105, ст. 162, ст. 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Задовольняючи позов шляхом визнання нечинним податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції не врахував вищенаведених норм КАС України і прийняв судове рішення з порушенням їх приписів, у звязку з чим колегія суддів вважає можливим змінити резолютивну частину судового рішення щодо задоволення позову.

Також колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам п. 7.7.8 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки судове оскарження закінчується датою набрання судовим рішенням законної сили, то до цієї дати у органу ДПС відсутні підстави для направлення відповідного висновку до органу Державного казначейства для проведення відшкодування.

За таких підстав позов в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 25730,0 грн. заявлений передчасно з урахуванням того, що право позивача на отримання цього відшкодування відповідачами не порушено, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.10 р. по справі№2-а-46/10/1870 прийнята з порушенням приписів матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від25.01.2010р. по справі№2-а-46/10/1870 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від25.01.2010р. по справі№2-а-46/10/1870 за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції в м. Суми, третя особа Головне Управління державного казначейства України у Сумській області, про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та стягнення з державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 25730,0 грн. та в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Змінити резолютивну частину постанови Сумського окружного адміністративного суду від25.01.2010р. по справі№2-а-46/10/1870 в частині задоволення позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000112306/0/25098 від 16.04.09 р., виклавши її в такій редакції: «Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000112306/0/25098 від 16.04.09 р.».

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.08.2010 року.