Ухвала суду № 11772141, 19.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 р.Справа № 2-а-44825/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Будівельно-монтажне управління №2 " на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. по справі№2-а-44825/09/2070

за позовом Дочірнього підприємства "Будівельно-монтажне управління №2 " <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Будівельно-монтажне управління №2» звернулося до суду з вимогами про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0000431820/0 від 02.12.2009 року про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 110806,80 грн., в тому числі за основними зобов'язаннями - 226642,00 грн., за штрафними (фінансовими) "санкціями - 84164,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентом ТОВ «Релан», є неправомірним. Стверджував, що ДП «Будівельно-монтажне управління №2» не повинно нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом ТОВ «Релан».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм права, неповне дослідження обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість», стверджуючи про реальність здійснених господарських операцій з ТОВ "Релан". Вимоги поданої апеляційної скарги були підтримані в судовому засіданні представником позивача.

Відповідач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, вважаючи прийняте судове рішення законним та обгрунтованим.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова позапланової невиїзної перевірки ДП «Будівельно-монтажне управління №2» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Релан» за період 2008-2009 р.р., було складено акт №5200/182/31062418 від 18.11.2009 року.

За висновками акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що зумовило заниження податку на прибуток на загальну суму 226642,00 грн. (у т.ч.: за 4 квартал 2008 року в сумі 161722,00 грн.; за 1 квартал 2009 року в сумі 64920,00 грн.), порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 80314,00 грн. (в т.ч. за жовтень 2008 року - 59803,00 грн., листопад 2008 року -69574,00 грн., січень 2009 року - 51937,00 грн.).

Підставою зазначених висновків податкового органу були обставини здійснення позивачем господарських операцій в 2008-2009 р.р. з контрагентом ТОВ «Релан». Зокрема, згідно податкової звітності у ТОВ «Релан» відсутні необхідні умови для здійснення задекларованих господарських операцій, оскільки відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди, обладнання для виконання укладених угод (на підприємстві значився лише 1 штатний робітник (директор)). Також, відповідачем було враховано надані свідчення директора ТОВ «Релан» ОСОБА_1, який стверджував про нездійснення ним фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ «Релан».

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 02.12.2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000431820/0 на загальну суму 310806,80 грн., у тому числі за основним платежем -226642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -84164,80 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством, законно та обгрунтовано, з врахуванням всіх фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин сторін податкового законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Будівельно-монтажне управління №2» були укладені договори на виконання підрядних робіт з ТОВ "Релан":

- договір підряду від 15.10.2008 року № 50 щодо субпідряду на виконання робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_3 на суму 200041,58 грн., в т.ч. ПДВ 33340,26 грн.;

- договір підряду від 15.10.2008 р. № 51 щодо субпідряду на виконання робіт по будівництву житлового комплексу з монтовано-прибудованими об'єктами соціального, побутового, торгівельного призначення, офісами, відділеннями банку, з розміщенням дахової котельні по АДРЕСА_1 на суму 417445,20 грн., в т.ч. ПДВ 69574,20 грн.;

- договір підряду від 15.10.2008 р. № 52 щодо субпідряду на виконання робіт по будівництву житлового комплексу з монтовано-прибудованими об'єктами соціального, побутового, торгівельного призначення, офісами, відділеннями банку, з розміщенням дахової котельні по АДРЕСА_2 на суму 152776,80 грн., в т.ч. ПДВ 25462,80 грн.;

- договір підряду від 12.01.2009 р. № 1 щодо субпідряду на виконання робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_3 на суму 311618,51 грн., в т.ч. ПДВ 51936,42 грн.;

- виконання робіт щодо встановлення та нівелірування підкранового путі на суму 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000,00 грн. (рахунок-фактура від 14 жовтня 2008 р. №1410081).

Разом з тим, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів виконання таких угод саме ТОВ "Релан". Зокрема, відсутні локальні кошториси на підтвердження договірних цін (як це передбачено умовами укладених угод), що є їх істотною умовою, оскільки визначають обсяг та зміст робіт, строки їх виконання та ціну виконуваних робіт.

Позивач на підтвердження реальності здійснених робіт ТОВ «Релін» надав акти здачі-приймання обіт (надання послуг), а саме: Акт №15100801 від 15 жовтня 2008 р. на суму 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000,00 он., Акт №119/с за жовтень 2008 р. на суму 152776,80 грн., в т.ч. ПДВ 25462,80 грн., Акт №120/с за жовтень О08р. на суму 417445,20 грн., вт.ч. ПДВ 69574,20 грн., Акт №132/с за січень 2009 р. на суму 311618,51 грн., т.ч. ПДВ 51936,42 грн., Акт №116/с за жовтень 2008 р. на суму 200041,58 грн., в т.ч. ПДВ 33340,26 грн.

Як на належну підставу для формування податкового кредиту (за звітні податкові періоди: жовтень 2008 р. в сумі 59803,00 грн., листопад 2008 р. в сумі 69574,00 грн., січень 2009 р. в сумі 51937,00 грн.) позивач посилається на отримані податкові накладні: №3110/56 від 31 жовтня 2008 р. на суму 152776,80 грн., вт.ч. ПДВ 25462,80 грн., № 801 від 15 жовтня 2008 р. суму 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000,00 грн., № 3110/57 від 31 жовтня 2008 р. на ;уму 417445,20 грн., в т.ч. ПДВ 69574,20 грн., № 413022 від 30 січня 2009 р. на суму 311618,51 грн., в т.ч. 1ДВ 51936,42 грн., № 3110/58 від 31 жовтня 2008 р. на суму 200041,58 грн., в т.ч. ПДВ 33340,26 грн.

Розрахунки оплати за отримані послуги проводилися у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями: від 30 січня 2009 р. в сумі 7790,46 грн., від 09 лютого 2009 р. в сумі 47000,00 грн., від 04 березня 2009 р. в сумі 9500,00 грн., від 06 березня 2009 р. в сумі 18000,00 грн., від 10 березня 2009 р. в сумі 11500,00 грн., від 11 березня 2009 р. в сумі 99500, грн., від 12 березня 2009 р. в сумі 10690,00 грн., від 13 березня 2009 р. в сумі 87850,00 грн., від 17 березня 2009 р. в сумі 12000,00 грн., від 19 березня 2009 р. в сумі 7788,05 грн., від 15 жовтня 2008 р. в сумі 6000,00 грн.

В ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем були надані додаткові документи, які на його думку підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Релан": відомості ресурсів до актів прийомки, розрахунок загальновиробничих витрат, відомість ресурсів до договірної ціни станом на лютий 2007 року (за жовтень 2008 року та січень 2009 року). Виходячи зі змісту зазначених документів є незрозумілим хто їх складав та яке відношення вони мають до виконання робіт саме ТОВ "Релан", а не іншим контрагентом (зокрема, ПБК "Прогрес", з яким позивач мав договірні стосунки).

Крім цього, перелік доказів, на які посилається позивач, є обовязковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту, адже ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, ДПІ виходила з того, що позивач не придбавав послуги у ТОВ "Релан", яке не має відповідних підтверджень для здійснення такої господарської операції.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, законодавцем визначення податкового кредиту та валових витрат пов»язується з безпосередньою наявністю товару (послуг), як основного факту підтвердження реальності здійснених операцій.

В ході здійснення зустрічних перевірок відповідачем було встановлено, що згідно податкової звітності у ТОВ «Релан» відсутні «обхідні умови для здійснення основного виду діяльності щодо будівельних робіт, оскільки у нього відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду. Зокрема, відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві був лише 1 штатний робітник (директор).

Крім того, згідно податкової звітності товариства за жовтень, листопад 2008 р., січень 2009 р. керівником підприємства значився ОСОБА_1 Проте, відповідач надав пояснення ОСОБА_1, в яких останній стверджував про відсутність будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності товариства.

Відповідачем була надано суду копію форми № 1 ДФ від 05.11.2008 р. (поданої ТОВ "Релан" до ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси вх. 34458/10) за 4 квартал 2008 року, в якій зазначається ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який належить гр.ОСОБА_2, проте з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України надійшло повідомлення про смерть такої фізичної особи (у 1 кварталі 2007 року).

Також, у договорах, укладених позивачем, від імені ТОВ «Релан» діяв в.о. директор ОСОБА_3, який за формою №1 ДФ на підприємстві за 2008р. - 2009р. не значиться, доходи на нього не нараховувались.

Зазначені обставини не спростовані в ході судового засідання та сприймаються судом як доказ нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Релан» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Факт перерахування позивачем коштів контрагенту без мети реального настання правових наслідків, лише з метою формування податкового кредиту, не є достатнім підтвердженням реальності здійснених господарських операцій. При цьому колегія суддів зауважує, що предметом доказування по справі не є сам факт здійснення будівельних робіт, на які виписані ТОВ "Релан" податкові накладні, а фактичні обставини їх виконання саме ТОВ "Релан" (а не за рахунок власних можливостей позивача чи його інших контрагентів).

Необґрунтованість податкової вигоди, якою намагається скористатися позивач на підставі отриманих податкових накладних ТОВ "Релан", є наступні обставини неможливості реального здійснення таким платником податків задекларованих операцій з урахуванням часу, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт; нездійснення особою, яка значиться засновником ТОВ "Релан", підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов у контрагента для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямований на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов"язані з його недійсністю.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи та вимоги діючого законодавства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правочини між позивачем та ТОВ «Релан» є нікчемними, оскільки укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (без наміру настання реальних наслідків від здійснення саме ТОВ "Релан" будівельної діяльності), маючи на меті лише отримання вигоди не від господарської діяльності, а від певного зменшення суми належних до сплати податків.

Підсумовуючи наведене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків, правильно встановивши обставини справи та вірно застосувавши норми права, тому відсутні підстави для задоволення поданої позивачем апеляційної скарги про скасування судового рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Будівельно-монтажне управління №2 " залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2010р. по справі№2-а-44825/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 25.08.2010 р.