Ухвала суду № 11771850, 12.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 р.Справа № 2-а-42896/09/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

представника позивача Очеретько Р.М.

представника відповідача Богданова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від09.02.2010р. по справі№2-а-42896/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Транс"

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Д-Транс”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000451505/0 від 12.10.09 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 53069,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 15920,7 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.10 р. по справі № 2-а-42896/09/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.10 р. по справі № 2-а-42896/09/2070 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 6525/15-509/33410353 від 30.09.09 р. невиїзної документальної перевірки податкової декларацій з ПДВ, поданої позивачем за липень 2009 р., в якому зафіксовані порушення платником податку вимог п. 7.2.6, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», повязані з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних за іншій період, що спричинило завищення податкового кредиту та заниження ПДВ на суму 53069,0 грн.

Як вказано у вступній частині акту перевірки, вона була проведена на підставі службового посвідчення працівника ДПІ Київського району м. Харкова та п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Проте колегія суддів вважає доцільним відмітити, що норма, на яку посилається перевіряючий в акті перевірки і вважає її достатньою для проведення перевірки, визначає загальні права органів ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

В свою чергу в п. 4.2.2 «в»Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказано, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вказано в акті перевірки (арк. справи 13), перевіряючою у підприємства були витребувані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку (копії податкових накладних, реєстри отриманих податкових накладних за період лютий-липень 2009 р.), які були отримані і досліджені при перевірці. Тобто предметом перевірки були не арифметичні або методологічні помилки при складанні податкової декларації за липень 2009 р.

Дані обставини свідчать про те, що за своїм характером дана перевірка була позаплановою документальною, оскільки при її проведенні були використані не лише податкова декларація за липень 2009 р., а і документи, що відносяться до інших податкових звітних періодів і не могли формувати податкових кредит та податкові зобовязання за липень 2009 р., а тому відповідач повинен був керуватися приписами ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка визначає порядок та підстави призначення та проведення позапланових документальних перевірок.

Оскільки предметом перевірки було визначення платником податків податкових зобовязань по ПДВ, то при призначенні даної перевірки слід було керуватися приписами п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в якій встановлено, що позапланова документальна перевірка призначається за наказом керівника органу ДПС і проводиться якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.

Проте в наданій до матеріалів справи податковій декларації по ПДВ за липень 2009 р. відсутні показники про відємне значення ПДВ, а визначена до сплати до бюджету суму 1054,0 грн. Таким чином застосування до даної перевірки приписів п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не можливо.

Також підстави та порядок проведення перевірок з питань повноти нарахування ПДВ встановлені в п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», де передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що податкова звітність по ПДВ за липень 2009 р. подана 17.08.09 р., то камеральна перевірка могла бути проведена до 18.09.09 р., а тому її проведення 30.09.09 р. суперечить приписам наведеної норми.

З аналізу положень п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»випливає, що сама по собі камеральна перевірка не може бути підставою для визначення податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій, а повинна передувати, при наявності певних обставин, позаплановій виїзній перевірці (документальній) платника податку.

Зважаючи на те, що перевірка від 30.09.09 р. відповідачем проведена всупереч приписам чинного законодавства, колегія суддів, керуючись положеннями п. 3 ст. 2 КАС України, вважає доцільним вказати на її незаконність.

За даними вищевказаної перевірки порушення підприємством вимог п. 7.2.6, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»повязані з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, які своєчасно були отримані ним від постачальників, перелік яких наведений в акті перевірки (арк. справи 14). Для встановлення дати фактичного отримання позивачем перелічених в акті перевірки податкових накладних відповідачем були направлені до ДПІ Ликачівського району м. Львова, ДПІ Голосіївського району м. Києва, ДПІ Печерського району м. Києва, ДПІ Гороцького району м. Львова, ДПІ м. Черкаси, ДПІ Оболонського району м. Києва, ДПІ Дарницького району м. Києва запити від 28.09.09 р., відповіді на які у період проведення перевірки отримані не були.

Але перевіряючою був зроблений висновок про те, що платником податку не надано документального підтвердження несвоєчасності отримання від постачальників податкових накладних за період 28.02.09 р. по 30.06.09 р.

Слід відмітити, що ці твердження жодним чином не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами, оскільки ні відповідей на направлені запити до ДПІ м. Києва, м. Львова та м. Черкаси, ні інших документів, які б спростували факт отримання позивачем у липні 2009 р. перелічених податкових накладних відповідач на час проведення перевірки не мав і такі документи були відсутні на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того слід відмітити, що перевіряюча не була уповноважена досліджувати питання формування податкового кредиту по ПДВ за період з лютого по червень 2009 р., оскільки даний період виходив за межи липня 2009 р. і міг перевірятися при проведенні камеральної перевірки.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що твердження відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях про порушення платником ПДВ порядку формування податкового кредиту за липень 2009 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що в силу п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Згідно п. 1.6 вказаної норми податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, а в п. 1.7 вказано, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 7.5.1 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При проведенні перевірки позивач надавав пояснення (листи № 54 від 11.09.09 р. та № 58 від 22.09.09 р.) перевіряючій та документальне підтвердження обґрунтованості не включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за лютий, травень, червень 2009 р., повязані, зокрема, із специфікою господарської діяльності підприємства, а саме, надання транспортно-експедиційних послуг як на території України, так і за її межами, а також місцезнаходження постачальників товарів, паливо-мастильних матеріалів, послуг та робіт в різних регіонах України.

Оскільки в п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»зроблено застереження щодо неможливості включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, то саме з цих підстав податкові накладні за лютий-червень 2009 р. не могли бути включені до розрахунку податкового кредиту відповідного періоду.

Колегія суддів вважає доцільним також зауважити, що Закон України «Про ПДВ»право на формування податкового кредиту повязує, перш за все, з моментом оплати за отримані товари (роботи, послуги), або з отриманням податкової накладної. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем були досліджені якісь платіжні документи на оплату отриманих послуг, коли така оплата була проведена, а тому твердження відповідача про наявність у позивача права на формування податкового кредиту по операціям у лютому-червні 2009 р. по першій події, яка сталася саме тоді, зроблені при довільному трактуванні норм чинного податкового законодавства та документів, що по ним були оформлені.

Судом першої інстанції було встановлено, що фактично оригінали податкових накладних були отримані ТОВ “Д-Транс” у липні 2009 р., що підтверджується відповідними записами у реєстрі отриманих податкових накладних, журналі реєстрації вхідної кореспонденції, а також актами звіряння виписаних та отриманих податкових накладних, а тому зроблений висновок про те, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних підприємством без наявності податкових накладних було б безпідставним та таким, що порушують вимоги п. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”.

Також слід відмітити, що посилання апелянта на приписи п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в якому зазначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), є безпідставним, оскільки позивачу його контрагенти не відмовляли у видачі податкових накладних і у нього не було підстав для подання на них скарг до відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову і з цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.10 р. по справі № 2-а-42896/09/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від09.02.2010р. по справі№2-а-42896/09/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від09.02.2010р. по справі№2-а-42896/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Транс"доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 17.08.2010 р.