Постанова № 11771841, 12.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 р. Справа № 2-а-328/10/1870

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю:

представника позивача Писаренко Н.О.

представників відповідача Почтарьова Ю.І., Плевако А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від10.02.2010р. по справі№2-а-328/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь"

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Конотопський завод «Буддеталь», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області № 0000322311/0 від 13.04.09 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.10 р. по справі № 2-а-328/10/1870 позов був задоволений в повному обсязі і визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області № 0000322311/0 від 13.04.09 р.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.10 р. по справі № 2-а-328/10/1870 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, але його представник в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000322311/0 від 13.04.09 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 369151,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 170624,6 грн. є акт № 101/23-3/23051164 від 30.03.09 р. виїзної позапланової перевірки підприємства позивач щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Метснаб»за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р.

В оскарженому податковому повідомленні-рішення вказано, що воно прийняте у звязку з виявленими з боку підприємствами вимог п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а у висновках акту перевірки також вказано, що були виявлені порушення вимог ст. 203, ст. 215 та ст. 216 ЦК України, що призвело до завищення валових витрат в сумі 1476606,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2008 р. на 229642,0 грн. та за 2 квартал 2008 р. на 139509,0 грн.

Як вказано в акті перевірки і на цьому наполягає апелянт в апеляційній скарзі, виявлені порушення повязані з тим, що між позивачем та ПП "Местнаб" був укладений договір № 21.01.18/20 від 20.01.08 р. (а.с.43-44), предметом якого є передача продавцем (ПП "Местнаб") у власність покупця (ТОВ "Конотопський завод Буддеталь") металоконструкцій в кількості та по ціні відповідно специфікацій, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно наданих позивачем документів на виконання вказаного договору постачальником на користь позивача були поставлені металоконструкції в кількості 876,708 т. на суму 1476606,0 грн.

Проте за даними відповідача, які ґрунтуються на акті перевірки від 23.01.09 р., проведеної ДПІ Московського району м. Харкова стосовно ПП "Местнаб", останній за юридичною адресою не знаходиться, у нього відсутні людські та виробничі ресурси, складські та торгівельні приміщення, подана до органу ДПС податкова звітність свідчить про відсутність господарської діяльності даного підприємства.

Крім того, за висновками відповідача у позивача відсутні докази щодо транспортування всієї кількості металоконструкцій, що була оплачена на виконання умов договору.

Вищенаведені обставини та встановлені перевіряючи ми факти стали підставою для висновків відповідача про недійсність договору, за яким оформлювалися документи та формувалися валові витрати відповідного звітного податкового періоду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що ним в якості належних та допустимих доказів були прийняті надані позивачем договір № 21.01.18/20 від 20.01.08 р. (а.с.43-44), специфікація до вказаного договору (а.с. 160-163), копії податкових та видаткових накладних по взаємовідносинам позивача з ПП «Метснаб»(а.с. 53-69, 175-204), копії платіжних доручень, згідно яких відбувалось перерахування грошових коштів за отримані металоконструкції від ПП «Метснаб»(а.с. 70-80), виписки позивача по рахунку (а.с.133-142), квитанції про прийняття вантажу (а.с.143-159), товарно-транспортні накладні (а.с. 45-52), договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у межах України від 01.01.07 р. між позивачем та ПП ОСОБА_1 та додані до договору платіжні доручення, акт виконаних робіт, талони замовника та платіжне доручення (а.с.120-132).

При цьому для вирішення питання про реальність виконання угоди суд першої інстанції з'ясувати ряд обставин, зокрема, чи була проведена оплата поставлених металоконструкції, яким чином відбувалась поставка, чи мав позивач достатні матеріально-технічні ресурси для виконання угоди на придбання та подальше використання отриманих металоконструкції.

За результатами такого дослідження був зроблений висновок про те, що позивачем надані в повному обсязі платіжні доручення на підтвердження оплати отриманих металоконструкції від ПП «Метснаб»(а.с.70-80), факт повної оплати отриманих металоконструкції визнаний представником відповідача, а доводи відповідача що металоконструкції, які продавались ПП «Медснаб», не були поставлені і тому договір № 21.01.18/20 від 20.01.08 р. не спричинив реальне настання правових наслідків, є безпідставними, оскільки, як пояснив представник позивача, і це визнав відповідач, металоконструкції в кількості 157,9 т. на суму 283,5 тис. грн. позивач доставляв сам від відповідача за участю ФОП ОСОБА_1, з яким у позивача була укладена угода про перевезення вантажів автомобільним транспортом у межах України від 01.01.07 р., дане транспортування вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними, актом виконаних робіт, талонами замовника та платіжним дорученням. Щодо іншої частини металоконструкції в кількості 718,808 т. на суму 1193,1 тис. грн. представник позивача пояснив, що цю частину металоконструкцій ПП «Метснаб»доставляв позивачу самостійно і прийняття вантажу здійснювалось за місцем знаходження позивача, а відсутність товарно-транспортних накладних пояснив відсутністю обов'язку позивача зберігати дані товарно-транспортні накладні.

З позицією позивача суд першої інстанції погодився, посилаючись на те, що рішенням Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва № 27 від 24.02.06 р. "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту і зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно вимогам Закону України від 11 вересня 2003 №1160-ГУ "Об основах державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" запропонував відмінити норми відносно віднесення товарно-транспортної накладної до бланків строгого обліку, як невідповідні принципам державної регуляторної політики і що приводять до створення перепон в здійсненні господарської діяльності у сфері вантажоперевезень автомобільним транспортом. На підставі даного рішення Інструкція була виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів 31.05.06 р. згідно висновку Міністерства юстиції України № 10/68 від 15.05.06 р., а до Правил перевезення були внесені зміни згідно наказу Мінтрансу України № 493 від 22.05.06 р., відповідно яких був виключений п. 11.2.

Серед інших доказів судом були проаналізовані квитанції про прийняття вантажу «Укрзалізниці», відповідно до яких позивач після використання отриманих металоконструкції від ПП «Метснаб»реалізував їх як лом чорних металів ВАТ МК "Азовсталь", ЗАТ "Макіївський металургійний завод" та ВАТ "Енергомашспецсталь". Вищевказані обставини підтвердив в судовому засіданні і представник відповідача (а.с. 143-159).

З огляду на викладені вище обставини та на те, що позивач має достатню матеріально-технічну базу для зберігання та використання придбаних металоконструкції, суд першої інстанції дійшов до висновку, що операції по придбанню металоконструкцій позивачем у ПП «Метснаб»носили реальний характер, а порушення, що були допущені посадовими особами зазначеного підприємства, не можуть тягнути за собою відповідальність позивача за умови відсутності достатніх доказів наявності вини в його діях щодо ухилення від сплати податків.

Проте колегія суддів вважає необхідним зауважити, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і не дав їм належної оцінки с точки зору належності та допустимості доказів.

Слід відмітити, що в договорі № 21.01.18/20 від 20.01.08 р. сторони узгодили наявність специфікації поставленого товару, відповідність його якості ТУ на відповідну продукцію або стандартам підприємства-виробника, передачу товару в заводській упаковці або тарі, передбаченої для даної групи товарів. Крім того, в договорі передбачена поставка товару партіями згідно специфікаціям, в яких вказується кількість, найменування металоконструкцій та устаткування, вартість за кожну одиницю товару.

Але в наданих до матеріалів справи специфікаціях № 1/1 від 21.01.08 р., № Ѕ від 02.02.08 р., № 1/3 від 04.02.08 р. та № 1/4 від 04.03.08 р. в графі «найменування товару»вказана лише позиція «металоконструкції» без визначення їх найменування (тобто які саме металоконструкції) та вартості за кожну одиницю товару, а вказана лише загальна вага та ціна за тону. В наданих специфікаціях обєм поставки не визначений, а лише вказано, що він визначається за заявкою покупця.

Наведені дані свідчать про те, що дані специфікації не відповідають узгодженим умовам договору, не містять належної та необхідної інформації про поставлений товар, а тому не можуть вважатися невідємною частиною договору поставки і доказом узгодження сторонами суттєвої умови договору такого виду, а саме - предмету договору. Тобто даний договір суперечить приписам ЦК України щодо договорів поставки (купівлі-продажу), що свідчить про порушення його учасниками вимог п. 1 ст. 203 ЦК України.

Також позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених поварів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме, чи є вона поворотною або її вартість входила в ціну товару. Проте ці обставини судом першої інстанції не досліджувалися, що призвело до невірної оцінки даного правочину.

Зважаючи на те, що відповідно положенням п. 1 ст. 203, п. 1 ст. 215 та п. 1 ст. 216 ЦК України, які встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу і такий недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, слід зробити висновок про те, що правочин за договором № 21.01.18/20 від 20.01.08 р. є недійсний.

Також колегія суддів вважає доцільним відмітити, що суд першої інстанції в якості доказів фактичного виконання зобовязань за вищевказаним договором прийняв пояснення позивача стосовно того, що металоконструкції були використані у виробництві, а після використання в якості металолому продані ВАТ МК "Азовсталь", ЗАТ "Макіївський металургійний завод" та ВАТ "Енергомашспецсталь". Проте доказів того, що металоконструкції (які саме) були використані у виробництві (в якому саме) позивачем не надані. Також відсутні документи, що підтверджують, що металоконструкції за дуже короткий проміжок часу втратили свою якість, не могли бути використані як металоконструкції, були списані в металолом, був проведений аналіз на вибухонебезпечність, отриманий акт про походження та сертифікат якості і при його реалізації були дотримані вимоги Закону України «Про металобрухт».

За таких підстав дані твердження позивача не можуть бути прийняті як доказ реальності отримання металоконструкцій (найменування, група товарів та його якість та відповідність не відомі) від постачальника, а тому висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на вказаних доказах, є неправомірними.

Зважаючи на те, що відповідно положенням п. 5.2.1 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті і лише в разі підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, колегія суддів дійшла до висновку, що висновки відповідача про безпідставне формування позивачем валових витрат по операціям з ПП «Метснаб», проведеним в межах недійсного правочину за договором № 21.01.18/20 від 20.01.08 р., є правомірними, а визначення податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій законним.

Також колегія суддів вважає необхідним відмітити, що задовольняючи позов та визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області № 0000322311/0 від 13.04.09 р., суд першої інстанції не врахував того, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.10 р. по справі № 2-а-328/10/1870 прийнята з порушенням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від10.02.2010р. по справі№2-а-328/10/1870 - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від10.02.2010р. по справі№2-а-328/10/1870 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод Буддеталь" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської областіпро визнання нечинним податкового повідомлення - рішення скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст постанови виготовлений 17.08.2010 р.