Ухвала суду № 11771426, 05.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2010 р.Справа № 2-а-47482/09/1670

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Трофімова Н.С.

за участю:

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від18.12.2009р. по справі№2-а-47482/09/1670

за позовом Приватного підприємства "Гезоілсинтез"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Гезоілсинтез», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 19.05.09 р. № 0002652301/0/1602 та № 0002622301/0/1603; від 30.07.09 р. № 0002652301/1/2393, № 0003932301/1/2394 та № 0002622301/12395; № 0003932301/1/3243 від 13.10.09 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.09 р. по справі № 2-а-47482/09/1670 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішення та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.09 р. по справі № 2-а-47482/09/1670 та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.05.09 р. № 0002652301/0/1602 про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 43099,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 21549,5 грн. та № 0002622301/0/1603 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 333576,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 133333,9 грн. є акт № 1765/23-209/33910127 від 29.04.09 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.07 р. по 31.12.08 р.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, позивач скористався правом оскаржити вказані податкові повідомлення-рішення в процедурі адміністративного оскарження, для чого ним були подані до відповідача первинні скарги від 29.05.09 р., які рішеннями заступника начальника Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 24.07.09 р. були залишені без задоволення, оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0002652301/0/1602 залишено без змін, а у звязку з виявленою помилкою при застосуванні штрафної санкції податковим повідомленням-рішенням № 0002622301/0/1603, яка має дорівнювати 150864,5 грн., застосована штрафна санкцій була збільшена 17530,6 грн.

З урахуванням результатів розгляду первинних скарг платника податків відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 30.07.09 р. № 0002652301/1/2393, № 0003932301/1/2394 та № 0002622301/12395.

Проте при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0002652301/1/2393 та № 0002622301/12395 відповідачем не було враховано те, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення за результатами оскарження в адміністративному порядку встановлені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де не передбачено прийняття нового податкового повідомлення-рішення без часткового задоволення скарги, а при донарахуванні податкових зобовязань та/або штрафних санкцій приймається самостійне рішення на суму донарахування. В останньому випадку оскаржене податкове повідомлення-рішення, стосовно якого проведено донарахування, не вважається відкликаним.

За таких обставин у відповідача не існувало законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 30.07.09 р. № 0002652301/1/2393 та № 0002622301/12395, а тому позов в цій частині задоволений правомірно.

Позивач подав до відповідача первинну скаргу від 04.08.09 р. на податкову повідомлення-рішення № 0003932301/1/2394 від 30.07.09 р., яке було залишено без змін, а скарга без задоволення, рішенням відповідача від 24.09.09 р. про результати розгляду первинної скарги. Але відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0003932301/1/3243 від 13.10.09 р. на ту ж суму донарахованих штрафних санкцій, що суперечить приписам ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і позов в цій частині задоволений правомірно.

Як вказано в акті перевірки, перевіряючими були виявлені порушення підприємством вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повязані з тим, що позивач мав взаємовідносини з продажу бітуму дорожнього з ТОВ «Агропромислова компанія «Аля», м. Миколаїв, яке в свою чергу реалізовувала цей бітум підприємствам-покупцям: ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ, щодо якого у періоді, що перевірявся, було порушено провадження у справі про банкрутство і з 11.03.09 р. знято з обліку, та ЗАТ «ДСУ-12», м. Каховка, щодо якого до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, що за висновками перевіряючих свідчить про наявність у цих покупців ознак фіктивності.

Оскільки між ТОВ «Агропромислова компанія «Аля»та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», між ТОВ «Агропромислова компанія «Аля»та ЗАТ «ДСУ-12»не було укладено договорів купівлі-продажу, відсутні товарно-транспортні накладні, не встановлено місце зберігання товару, перевіряючими згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено на виробничі запаси позивача вартість товару (бітуму) в сумі 1334307,0 грн., реалізованого ним ТОВ «Агропромислова компанія «Аля», оскільки відповідач вважає, що продажу товару позивачем не проводилося.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що відповідно п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

До матеріалів справи позивачем (постачальник) наданий договір № 39-07 від 28.08.07 р., укладений ним з ТОВ «Агропромислова компанія «Аля»(покупець) на поставку нафтопродуктів, за яким постачальник зобов'язується здійснити поставку нафтопродуктів покупцю в асортименті узгодженими партіями, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В ч. 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідачем не заперечувалося того, що позивачем на користь ТОВ «Агропромислова компанія «Аля»був поставлений бітум дорожній на загальну суму 1334307,0 грн. (без ПДВ), в тому числі у IV кварталі 2007 р. на суму 701226,0 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000532 від 02.10.07 р., № РН-0000539 від 04.10.07 р., № РН-0000549 від 09.10.07 р., № РН-0000568 від 15.10.07 р., № РН-0000600 від 03.11.07 р., № РН-0000603 від 05.11.07 р., № РН-0000666 від 06.12.07 р., № РН-0000690 від 19.12.07 р., № РН-0000694 від 20.12.07 р., № РН-0000704 від 24.12.07 р., № РН-0000708 від 25.12.07 р., № РН-0000716 від 28.12.07 р.; у III кварталі 2008 р. на суму 561076,0 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0172 від 16.07.08 р., № РН-0177 від 16.07.08 р., № РН-0179 від 18.07.08 р., № РН-0181 від 18.07.08 р., № РН-0210 від 13.08.08 р., № РН-0211 від 14.08.08 р.; у IV кварталі 2008 р. на суму 72005,0 грн., що підтверджується видаткової накладної № РН-0251 від 04.10.08 р.

Наявність перелічених документів відповідачем не спростована. Також не заперечувалося того, що вони містять всі необхідні реквізити: прізвище, ім'я, по батькові, підпис особи, яка отримала бітум дорожній (ОСОБА_1), відомості щодо номеру і дати довіреності, на підставі якої особа отримала товар. Копії вказаних довіреностей надані позивачем суду. Дані факти свідчать про дотримання при оформленні документів по поставці товарів вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також відповідачем не спростовано того факту, що поставлена позивачем продукція була покупцем оплачена в повному обсязі.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що всі зобовязання позивача при продажу товару та покупця при його отриманні були виконані, належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку та враховані при визначенні податкових зобовязань по податку на прибуток. Оскільки позивач по даній справі не був учасником операцій при подальшій реалізації або використанні проданих ним товарів, то вимоги відповідача відобразити в бухгалтерському обліку підприємства приріст залишків товарних запасів у відсутності таких запасів після їх продажу не відповідає порядку ведення бухгалтерського обліку, зокрема, Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 р., Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо підстав для відображення операцій в бухгалтерському обліку, та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо оподаткування даних операцій.

Також перевіряючі в акті перевірки, а апелянт в апеляційній скарзі наполягають на тому, що позивач, який здійснював оптову торгівлю бітумом та газом скрапленим, виробленими на АТ «Укртатнафта», у періоді, що перевірявся, не вів облік транспортних витрат, власний транспорт не мав, транспортними послугами інших підприємств не користувався, товарно-транспортні накладні, підтверджуючі факт доставки товарів покупцям відсутні, у зв'язку з чим не підтверджується доставка товару ТОВ «АПК «Аля».

Проте слід відмітити, що в договорі поставки товарів відсутні положення щодо обовязку продавця доставити на свій рахунок або своїм транспортом товар покупцю, а тому у відповідача не існувало законних підстав включати до договору умови, які сторонами цього договору не узгоджувалися, що свідчить про те, що в даному випадку перевіряючі перевищили власні повноваження.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що проданий товар (бітум дорожній) вивозився з терміналів АТ «Укртатнафта» транспортом ТОВ «АПК «Аля», що відповідачем ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі не спростовано. Таким чином у перевіряючи відсутні законні підстави вимагати від платника податків оформлювати та зберігати документи бухгалтерського обліку по операціям, які ними не проводилися і учасником яких вони не були.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги, які повністю повторюють текст акту перевірки, їх не спростовують. Також колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідач не виконав приписи п. 2 ст. 71 КАС України і не надав належних та допустимих доказів правомірності прийнятого ним рішення про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток по вищевказаним операціям.

В оскарженому податковому повідомленні-рішенні № 0002652301/0/1602 від 19.05.09 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 43099,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 21549,5 грн. вказано, що воно прийнято у звязку з виявленими порушеннями з боку позивача вимог п. 7.2.1 «е»та п. 7.2.1 «ж, п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», повязані з завищенням податковий кредит за травень 2008 р. у зв'язку з включенням до його складу ПДВ в сумі 43098,71 грн. на підставі податкових накладних АТ «Укртатнафта»№ 2300020053 від 30.05.08 р. та ПП «Компанія «АВЧ»№ 179 від 30.05.08 р., в яких відсутня повна назва товару (відповідно до стандартів), одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару.

Виявлені порушення за даними перевірки спричинили заниження податкового зобовязання по ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за період з 01.10.07 р. по 31.12.08 р. на загальну суму 43099,0 грн.

Судом першої інстанції також було зясовано, що між позивачем (покупець) та ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта»(постачальник) був укладений договір № 2959/2/2118 від 28.12.07 р. на поставку нафтопродуктів узгодженими партіями в асортименті та кількості згідно поданих заявок. До складу податкового кредиту за травень 2008 р. позивачем включений ПДВ згідно податкової накладної, отриманої від постачальника № 2300020053 від 30.05.08 р., на поставку газу на загальну суму 138483,32 грн., в тому числі ПДВ - 27696,66 грн. При заповненні вказаної податкової накладної в графі «номенклатура поставки товарів (послуг)»зазначено «газ», проте в інших графах («одиниця виміру товару», «кількість (об'єм, обсяг)», «ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ») вказані дані, не відповідні змісту граф.

Також позивачем (покупець) з ПП «Компанія АВЧ»(продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 26/05/08 від 26.05.08 р., предметом якого були паливно-мастильні матеріали. До податкового кредиту за травень 2008 р. позивачем був включений ПДВ згідно податкової накладної № 179 від 30.05.08 р., виданої у звязку з проведеною передплатою за газ на загальну суму 77010,25 грн., в тому числі ПДВ - 15402,05 грн.

Слід відмітити, що при проведенні передоплати за товар не встановлюється кількість або обєм товару, а сплачуються лише кошти за умови проведення в подальшому повного розрахунку з визначенням кількості (обєму) поставленого товару, ціни одиниці товару, повної його вартості. За таких підстав слід вважати вищевказану податкову накладну оформлену належним чином з урахуванням здійсненої операції.

Крім того, суд першої інстанції послався на те, що згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р., податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної недійсною ні Закон України «Про ПДВ», ні вказаний Порядок не встановлюють.

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що податкові накладні, віднесені позивачем до податкового кредиту в травні 2008 р., видані суб'єктами, які не є платниками ПДВ, а допущені недоліки (описки) при заповненні податкових накладних унеможливили ідентифікацію контрагента позивача та придбаний товар, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неможливість формування податкового кредиту по ПДВ за травень 2008 р. на підставі вказаних податкових накладних.

Оскільки позивач формував податковий кредит за травень 2008 р. при наявності податкових накладних, що дають можливість ідентифікувати платника ПДВ, у якого виникають податкові зобовязання по цим операціям, та товар, що поставляється, висновки відповідача про порушення підприємством вимог п. 7.4.1 та п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»є надуманими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, обовязок надання яких покладений на відповідача відповідно приписам п. 2 ст. 72 КАС України.

Також суд першої інстанції вказав на те, що при проведенні перевірки перевіряючими не було взято до уваги та не враховано при визначенні податкового зобовязання по ПДВ те, що у червні 2008 р. позивач отримав від АТ «Укртатнафта»коригуючі розрахунки до податкової накладної № 2300020053 від 30.05.08 р. у зв'язку із зміною обсягу поставки газу: № 2500002635/2300020053 від 02.06.08 р. про зменшення суми ПДВ на 20324,22 грн., № 2500002637/2300020053 від 05.06.08 р. про зменшення суми ПДВ на 7372,44 грн., а також коригуючий розрахунок ПП «Компанія «АВЧ»№ 1 до податкової накладної № 179 від 30.05.08 р. про зменшення суми ПДВ на 15402,05 грн., які з урахуванням приписів п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про ПДВ»були належним чином відображені в податковій декларації по ПДВ за червень 2008 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині судового рішення, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.09 р. по справі № 2а-47482/09/1670 прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, враховує фактичні обставини по даній справі, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від18.12.2009р. по справі№2-а-47482/09/1670 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від18.12.2009р. по справі№2-а-47482/09/1670 за позовом Приватного підприємства "Гезоілсинтез" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 10.08.2010 р.