Постанова № 11770316, 19.08.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2925/10/1770

19 серпня 2010 року 09год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гуменюк Д.Ю.,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доВідкрите акціонерне товариство "Костопільське хлібоприймальне підприємство" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 6112,85 грн. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив суду, що за результатами проведеної Костопільською МДПІ перевірки був встановлений факт неперерахування відповідачем утриманого податку з доходів фізичних осіб в сумі 6112,85 грн.

Представник відповідача в судове засідання 19.08.2010 року не з'явився, хоча належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання. Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, де зазначив, що 3 грудня 2009 року на позачергових загальних зборах ВАТ "Костопільське ХПП" було прийнято рішення про припинення товариства шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію. На цих же зборах встановлено строк пред'явлення вимог кредиторами до товариства - 2 місяці з моменту опублікування повідомлення про ліквідацію, яке було розміщене відповідачем в мережі інтернет на офіційному сайті Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 04.12.2009 року та в офіційному виданні державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Бюлетень. Цінні папери України" № 261 (2785) від 08.12.2009 року. Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у визначеній черговості. Тому, звернення до суду кредитора можливе лише у разі невизнання ліквідаційною комісією його кредиторської вимоги.

Однак, кредиторська вимога Костопільської МДПІ по податку з доходів фізичних осіб в сумі 6112,85 грн. включена ліквідаційною комісією до проміжного ліквідаційного балансу до третьої черги задоволення вимог кредиторів.

Крім того, відповідач зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки сума боргу відповідача по податку з доходів фізичних осіб за 2005-2006 року, а Костопільська МДПІ звернулася до суду лише 21.06.2010 року, тобто з пропущенням річного строку звернення до суду. Тому, ВАТ "Костопільське ХПП" просить суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Костопільське хлібоприймальне підприємство" 14.05.1998 року зареєстроване розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації за № 555.

З 14.05.1998 року відповідач перебуває на обліку як платник податків в Костопільській міжрайонній державній податковій інспекції.

В результаті проведеної Костопільською МДПІ позапланової виїзної перевірки ВАТ "Костопільське хлібоприймальне підприємство" з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, державного мита за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року виявлено, що сума утриманого, але не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб становить 6112,85 грн.

Заборгованість відповідача по податку з доходів фізичних осіб виникла на підставі поданих податкових розрахунків форми 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку» період з ІV кварталу 2006 року по ІІІ квартал 2009 року.

Дані обставини підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.31), копією довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.33), копією довідки про взяття на облік платника податків (а.с.30), копіями податкових розрахунків форми 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку» (а.с.34-47), копією довідки від 01.02.2010 року № 04/17-46/00955733 про результати позапланової виїзної перевірки (а.с.5-8), карткою особового рахунку платника податків (а.с.53-61).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб, зокрема щодо своєчасного і в повному обсязі нарахування, утримання та його сплати (перерахування) до бюджету визначено Законом України від 22.05.03р №889 «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.1.15 ст. 1 цього Закону юридичні особи, які виплачують доходи громадянам, є податковими агентами стосовно таких виплат і зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п. 8.1.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, за ставками встановленими статтею 7 цього Закону.

Пунктом 8.1.2. цієї ж статті передбачено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.16.3.2 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» юридична особа за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Однак, всупереч цьому, станом на час розгляду даної справи судом відповідачем утримано, однак не сплачено (не перераховано) до бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 6112,85 грн.

Згідно п. 16.3.5. ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. Пунктом 20.3.2. ст. 20 цього ж Закону встановлено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

У відповідності з п. 16.3.4. ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу. Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено право державних податкових інспекцій подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Заперечення відповідача проти позову - необґрунтовані, а тому судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Посилання відповідача на неправомірність вимог Костопільської МДПІ з огляду на той факт, що кредиторська вимога Костопільської МДПІ по податку з доходів фізичних осіб в сумі 6112,85 грн. включена ліквідаційною комісією до проміжного ліквідаційного балансу до третьої черги задоволення вимог кредиторів, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки рішення про припинення товариства шляхом ліквідації та призначення ліквідаційної комісії було прийнято 3 грудня 2009 року на позачергових загальних зборах ВАТ "Костопільське ХПП". Ліквідація юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, проводиться відповідно до вимог ст.ст.110-112 Цивільного кодексу України. В силу ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Тобто, проведення процедури ліквідації юридичної особи не обмежує права органу податкової служби на стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Щодо твердження ВАТ "Костопільське ХПП" про порушення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позову) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлений строк давності в 1095 днів.

Оскільки орган податкової служби здійснює контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб при проведенні перевірок, то факт неперерахування податку з доходів фізичних осіб відповідачем в повному обсязі став відомий Костопільській МДПІ в період проведення позапланової виїзної перевірки.

Тобто, з моменту оформлення результатів перевірки, 1 лютого 2010 року протягом 1095 днів орган податкової служби може звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Адміністративний позов Костопільської МДПІ до ВАТ "Костопільське ХПП" був поданий в Рівненський окружний адміністративний суд 23 червня 2010 року, тобто в межах строку позовної давності. А тому, заперечення відповідача з цього приводу не заслуговують уваги суду.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Костопільське хлібоприймальне підприємство" до місцевого бюджету м. Костополя заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 6112,85 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 25 серпня 2010 року

Суддя <Підпис >Шарапа В.М.