Рішення № 117566875, 27.02.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року справа № 925/1165/16(925/1224/23)

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С.,

від позивача, відповідача та третіх осіб: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

підприємства "Дойче Аграртехнік"

до публічного акціонерного товариства "Жашківський маслозавод"

та арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", публічного акціонерного товариства "Банк Альянс",

про стягнення 1 065 990,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Директор підприємства "Дойче Аграртехнік" Соловйов А.М. звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Жашківський маслозавод" та арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, в якому просить суд:

1.Cтягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Жашківський маслозавод" (ідентифікаційний код - 0447793; 19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Маслозаводська, буд. 6) та арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича ( ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Підприємства "Дойче Аграртехнік" (ідентифікаційний код 25284010; 01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд.1/27) суму збитків 1 065 990,89 (один мільйон шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 89 копійок.

2. На стадії вирішення питання про відкриття провадження у цій справі залучити в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код - 14305909; 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А) та Публічне акціонерне товариство "Банк Альянс" (ідентифікаційний код - 14360506; 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50), про що постановити відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 31.10.2023, залучено для участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та Публічне акціонерне товариство "Банк Альянс".

09.10.2023 від представника арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. надійшов відзив на позовну заяву.

10.10.2023 від арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. надійшов відзив на позовну заяву.

17.10.2023 від представника позивача Соловйова А.М. надійшла заява про зменшення позовних вимог.

19.10.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив представника відповідача.

24.10.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив арбітражного керуючого.

25.10.2023 від представника ПАТ "Банк Альянс" надійшло пояснення щодо позову.

30.10.2023 до суду надішли наступні документи:

- заперечення на відповідь на відзив від арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.;

- заперечення на відповідь на відзив від представника арбітражного керуючого Горьового В.В.

31.10.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.11.2023.

Ухвалою суду від 14.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.12.2023.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному розгляд справи призначено на 14.02.2024.

14.02.2024 у судовому засіданні представник позивача та третьої особи позов підтримали, представники відповідачів заперечили проти його задоволення, судом оголошено перерву до 27.02.2024.

14.02.2024 від арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. надійшло клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази, що підтверджують розмір судових витрат, та вирішити питання розподілу між сторонами судових витрат.

15.02.2024 від директора підприємства "Дойче Аграртехнік" Соловйова А.М. надійшло заперечення, в якому просить суд залишити без розгляду клопотання адвокатів Лозовського В.М. та Горьового В.В. про доручення доказів від 13.02.2024.

15.02.2024 від представника позивача Соловйова А.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду.

Ухвалою суду від 19.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Соловйова А.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, оскільки час, на який ухвалою суду призначено судове засідання у даній справі, вже заброньований іншими користувачами для проведення судових засідань в режимі відео конференції.

21.02.2024 від директора підприємства "Дойче Аграртехнік" Соловйова А.М. надійшла заява, в якій просить суд здійснювати розгляд справи по суті без участі представника підприємства "Дойче Аграртехнік" або відкласти розгляд справи, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

27.02.2024 від представника ПАТ "Жашківський маслозавод" надійшли письмові пояснення, в яких просить суд, зокрема, здійснити розгляд справи без його участі.

27.02.2024 у судове засідання учасники справи не з`явились.

У зв`язку з неявкою сторін суд розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши обставини справи, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.11.2016 відкрито провадження у справі №925/1165/16 про банкрутство ПАТ "Жашківський маслозавод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Каплю С.В.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 18.11.2019 ПАТ "Жашківський маслозавод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

На даний час провадження у справі №925/1165/16 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

В межах справи про банкрутство № 925/1165/16 здійснювався розгляд позову ПАТ "Жашківський маслозавод" до підприємства "Дойче Аграртехнік" про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 241 від 17.12.2014 та стягнення 3 413 041,00 грн., а також зустрічний позов підприємства Дойче агротехнік до ПАТ «Жашківський маслозавод» про припинення зобов`язання, зарахування зустрічної однорідної вимоги в сумі 3 413 041 грн. (справа № 925/1165/16(925/359/21))

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.11.2021 заяву ліквідатора ПАТ "Жашківський маслозавод", арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках підприємства «Дойче Аграртехнік», що будуть виявлені під час виконання заходів забезпечення позову, в межах суми позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.11.2021 - без змін.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.11.2022 по справі № 925/1165/16 (925/359/21) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір поворотної фінансової допомоги № 241 від 17.12.2014, укладений між публічним акціонерним товариством «Жашківський маслозавод» та іноземним підприємством «Дойче Аграртехнік», стягнуто з підприємства «Дойче Аграртехнік» на користь ПАТ «Жашківський маслозавод» 3963041,00 грн. поворотної фінансової допомоги згідно договору № 241 від 17.12.2014 та 4540,00 грн. зі сплати судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 рішення Господарського суду Черкаської області від 01.11.2022 у справі № 925/1165/16 (925/359/21) скасовано. Прийнято нове рішення. У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Жашківський маслозавод" в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича - відмовлено.

Водночас доцільно наголосити, що ліквідатор ПАТ "Жашківський маслозавод", арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович, звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з підприємства "Дойче Аграртехнік" заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги № 241 від 17.12.2014 в сумі 4 907 695,02 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2024 у справі № 925/1165/16(925/422/23) позов задоволено повністю. Стягнуто з підприємства "Дойче Аграртехнік на користь публічного акціонерного товариства "Жашківський маслозавод" 3 963 041, 00 грн. поворотної фінансової допомоги згідно договору №241 від 17.12.2014, 229 060,75 грн. 3% річних за період з 23.03.2020 по 24.02.2022 та 715 593,27 грн. інфляційних втрат за період з 23.03.2020 по 24.02.2022, а також 73 615,43 грн. витрат зі сплати судового збору.

Кодекс України з процедури банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Тобто, основною метою застосування процедур банкрутства є задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст.60 КУПБ у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Так, ліквідатор наділяється певними повноваженнями, перелік яких міститься в ст.61 КУПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом ч.2 ст.12 КУПБ арбітражний керуючий зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися вимог законодавства.

Приписами ч.3 ст.60 КУПБ встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Законом на ліквідатора покладається обов`язок вжиття всіх необхідних та достатніх заходів для досягнення кінцевої мети процедур банкрутства, а саме задоволення вимог кредиторів, в протилежному випадку настають наслідки у вигляді подання учасниками справи скарг на дії/бездіяльність ліквідатора, зокрема, стосовно виконання арбітражним керуючим окремих функцій та повноважень як загалом впродовж ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, так і на окремих її етапах.

Як вбачається з обставин, встановлених у справі №925/1165/16(925/359/21), договір поворотної фінансової допомоги № 241 від 17.12.2014 є фраудаторним, тобто таким, що вчинений на шкоду кредиторам. Разом з позовною вимогою про визнання недійсним договору ліквідатором заявлено також вимогу про стягнення отриманих за оспорюваним договором грошових коштів в порядку реституції.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З метою реалізації зазначеного положення Конституції України в частині першій статті 4 ГПК України закріплено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди, здійснюючи правосуддя, є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Поряд з цим, як вбачається з аналізу норм матеріального права, збитки застосовуються як цивільно-правова відповідальність, у випадку порушення господарського зобов`язання другою стороною.

Так, за змістом положень ч.1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеної правової норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, суд вважає, що правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, пов`язані з відшкодуванням шкоди.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 12.02.2014 у справі № 6-168цс13).

Зазначена позиція є сталою та підтримується судами касаційної інстанції, зокрема, тотожний за змістом висновок щодо застосування норм права, викладений у розділі 7 постанови ВС КГС від 07.03.2021 по справі №922/1742/20.

З наведеного вище вбачається, що шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовує протиправність поведінки відповідача у безпідставному зверненні останнього з заявою про забезпечення позову по справі №925/1165/16 (925/359/21), внаслідок чого позивачу завдано шкоди, розмір якої обраховано виходячи з суми, в межах якої було забезпечено позов (суми позовних вимог) в контексті неможливості користуватись такими грошовими коштами та необхідністю залучення платного фінансування для ведення поточної діяльності.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

При цьому, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин як підстав для його задоволення. В даному випадку, судом встановлюється саме існування спору і обираються адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

Таким чином, є очевидною відсутність неправомірної поведінки відповідачів у контексті заявлених підстав та предмету позову, оскільки кожному учаснику судового процесу надано право на звернення з заявою про забезпечення позову, а правомірність застосування заходів забезпечення позову оцінюється судом, виходячи із наявних на дату винесення ухвали доказів, який в свою чергу є незалежним від будь-якого незаконного впливу.

Частиною 3-4 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вказує позивач в позовній заяві, постановою ПВ Чулієва А.А. ВО м.Києва у ВП №67661890 від 24.11.2021 було накладено арешт на рахунки позивача, відкриті останнім у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму (в межах суми) 3 413 041,00 в період з 26.11.2021 по 19.07.2023, що підтверджується довідкою цієї банківської установи №В6/19-6993 від 01.08.2023.

Постановою ПВ Жаботинського І.В. ВО м.Києва у ВП №67661890 від 12.07.2023 було знято арешт з рахунків позивача, зокрема, з рахунку позивача, відкритого останнім у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позивач зазначає, що безпідставний арешт змусив його звернутись до кредитної установи, а саме ПАТ «Банк Альянс» для поповнення обігових коштів.

14.06.2019 між ПАТ «Банк Альянс» та позивачем було укладено кредитний договір №19-089/ЮК, згідно умов якого (цитата): - «Третя особа-2 надавала Позивачеві в користування кредитні кошти під 19% річних в сумі 3 413 041,00 грн., зокрема в період з 26.11.2021 по 18.07.2023, тобто в той період, коли на банківський рахунок позивача було безпідставно накладено арешт.

Одержання позивачем від третьої особи-2 грошових коштів за кредитним договором підтверджується платіжною інструкцією №14856 від 20.07.2020, з якої вбачається, що на рахунок позивача, відкритий в цій банківській установі, було перераховано третьою особою - 2 5 500 000,00 грн., як кредитні кошти по кредитному договору.

А щомісячна сплата позивачем відсотків третій особі-2 по кредитному договору за користування коштами в сумі 3 413 041,00 грн. в період з 26.11.2021 по 18.07.2023 підтверджується платіжними інструкціями з рахунку позивача (перелік платіжних інструкцій), з яких вбачається, що позивач перерахував третій особі-2 кошти як сплату відсотків по кредитному договору.

Також позивач надає розрахунок суми відсотків, які сплачував ПАТ «Банк Альянс» за користування в період з 26.11.2021 по 18.07.2023 грошовими коштами в розмірі 3 413 041,00 грн. на загальну суму 1 065 990,89 грн.

Суд, проаналізувавши наведені позивачем обставини в сукупності з доданими до позовної заяви доказами, виявив ряд суперечностей, як в хронології викладення обставин так і доказах, які дані обставини підтверджують.

Суд встановив, що правовідносини між позивачем та ПАТ «Банк Альянс» виникли задовго до забезпечення позову по справі №925/1165/16 (925/359/21), що очевидно вказує на відсутність примусу в укладенні кредитного договору №19-089/ЮК, яким позивач вважає арешт рахунків та майна. Також суд констатує факт, що кінцевий термін повернення заборгованості, встановлений п.1.1 Договору №19-089/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2019 визначений сторонами 11.12.2020 включно, тобто задовго до накладення арешту.

Поряд з цим, позивач повідомляє про отримання від ПАТ «Банк Альянс» кредитних коштів під 19% річних в сумі 3 413 041,00 грн., зокрема, за період з 26.11.2021 по 18.07.2023, що підтверджує платіжною інструкцією №14856 від 20.07.2020 на суму 5 500 000,00 грн., при тому, що відсотки за користування коштами в сумі 3 413 041,00 грн. при розрахунку 648 477,79 грн. за рік, сплачує 762 303,29 грн. за листопад 2021 року, 787 713,39 грн. за грудень 2021 року, 787 713,40 грн. за січень 2022 року та 405 287,56 грн. за липень 2023 року.

Відповідно до п.3.8. Договору №19-089/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2019 нарахування процентів за цим Договором здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п.1.1 цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.

З викладеного вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами сплачуються з розрахунку 19% річних (п.1.1. Договору) нарахованих на суму фактичного залишку боргу (отриманих коштів).

Суд вважає, що щомісячний розмір відсотків, який підлягав сплаті за користування коштами в розмірі 3 413 041,00 грн., складає 54 039,82 грн./міс (3 413 041,00 грн.*0,19/12).

Як вбачається з наданих платіжних інструкцій, за листопад позивачем було сплачено 762 303,29 грн., за грудень 2021 року сплачено 787 713,39 грн., за січень 2022 року 787 713,40 грн. та в подальшому дана сума зменшується.

Таким чином, суд встановив невідповідність поданих доказів та викладених позивачем обставин справи.

Серед іншого, суд звертає увагу на наступне.

Матеріали виконавчого провадження №67661890 містять звернення позивача, адресоване ПВ Чулієву А.А. від 29.12.2021, з вимогою скасувати постанову про накладення арешту та зупинити виконавчі дії, мотивуючи тим, що відносно Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік" відкрито провадження у справі про банкрутство (справа №910/13597/21).

Згідно з ч.14 ст.39 КУПБ з моменту відкриття провадження у справі, зокрема, арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Будь-яких доказів оскарження рішень, дій чи бездіяльність ПВ Чулієва А.А. позивачем не надано.

Поряд з цим, матеріали справи містять відповідь ПАТ «Банк Альянс», адресовану ПВ Чулієву А.А. від 30.11.2021 за №19.1/5199, за змістом якої Банк повертає без виконання постанову про накладення арешту з тих підстав, що відносно Іноземного підприємства "Дойче Аграртехнік" відкрито провадження у справі про банкрутство.

Відповідно п. 2.27 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті Затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, яка була чинна станом на дату виникнення спірних правовідносин, у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство банк повертає без виконання судові рішення/постанови державного/приватного виконавця про арешт коштів на рахунках платника, крім судових рішень господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство, які надходитимуть до банку після отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка надійшла від суду.

Відтак, у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були всі правові підстави для повернення без виконання постанови приватного виконавця КМО Чулієва А.А. про арешт коштів на рахунках платника.

Враховуючи викладене, зважаючи на пасивну позицію позивача щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність ПВ Чулієва А.А. у ВП №67661890 за наявності на те підстав йому (позивачу) відомих, є очевидним висновок про абсолютну безпідставність заявленого позову з огляду на недоведеність будь-якої шкоди.

Відтак, є очевидним те, що докази, на які посилається позивач у позовній заяві, є неналежними, недопустимими та не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, а тому у задоволенні позову відмовляє повністю.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West» проти України», заява № 19336/04).

Також, у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 05.07.2023р. у справі 911/3312/21 зауважує, що відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Так, до закінчення судових дебатів, арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. було подано докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, а саме:

- копію договору №б/н про надання правової допомоги від 06.09.2021;

- копію додаткової угоди №1 від 06.09.2021;

- акт виконаних робіт від 13.02.2024.

Тобто, заявником було дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК.

Відповідно до Акту виконаних робіт, в межах справи № 925/1165/16(925/1224/23) були надані такі види допомоги:

- підготовка документів: відзив на позовну заяву - 15 000,00 грн. (без ПДВ); заперечення на відповідь на відзив - 15 000,00 грн. (без ПДВ), інші заяви/клопотання з процесуальних питань (3 од.) - 30 000,00 грн. (без ПДВ);

- забезпечення участі представника ПАТ "ЖАШКІВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД" - адвоката Лозовського В.М., у судовому засіданні - 4 500,00 грн. (без ПДВ).

Загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 64 500,00 грн. без ПДВ.

Також, до закінчення судових дебатів, адвокатом відповідача 2 Горьовим В.В. було подано докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, а саме:

- копію договору №б/н про надання правової допомоги від 23.06.2023;

- копію додаткової угоди №7 від 15.09.2023;

- акт виконаних робіт від 13.02.2024.

Тобто, заявником було дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК.

Відповідно до Акту виконаних робіт, в межах справи № 925/1165/16(925/1224/23) були надані такі види допомоги: юридичні послуги в межах даної справи на суму 53 004,47 грн. (5% від суми позовних вимог).

Водночас, позивачем не надано заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, а також не надано доказів на підтвердження надмірності понесених витрат, відповідачем також не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, лише подано заперечення, в якому просить суд залишити без розгляду клопотання адвокатів Лозовського В.М. та Горьового В.В. про доручення доказів від 13.02.2024.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №910/12876/19.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відтак, суд, дослідивши перелік наданих послуг адвокатами, витрачений час та вартість, приходить до переконання, що сума витрат на надану професійну правничу допомогу в розмірі 64 500,00 грн. та сума гонорару адвоката в розмірі 53 004,47 грн. не відповідає критеріям Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є співрозмірною та розумною із урахуванням предмета спору, складністю справи та проведеною (виконаною) роботою адвокатів, а тому заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що розподілу між сторонами підлягають витрати на професійну правничу допомогу, а з урахуванням відмови у задоволенні позову, на позивача покладається обов`язок відшкодувати відповідачам понесені ними витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з підприємства «Дойче Аграртехнік» (01042, м. Київ, вул. М.Приймаченко, 1/27, код ЄДРПОУ 25284010) на користь публічного акціонерного товариства «Жашківський маслозавод» (19201, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Маслозаводська, буд. 6, код ЄДРПОУ 00447793) 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Стягнути з підприємства «Дойче Аграртехнік» (01042, м. Київ, вул. М.Приймаченко, 1/27, код ЄДРПОУ 25284010) на користь арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Центральна, 35/А, оф.1/2, РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.03.2024.

Суддя С.С. Боровик