Ухвала суду № 11747088, 11.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2010 р. м. КиївК-23132/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І,

секретар Євтушевський В.М.,

за участю:

представника позивача Фурманова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року

у справі № 13/71/09-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000560807/0 від 27 листопада 2008 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на землю у сумі 169171,44 грн., у тому числі: 112554,29 грн. за основним платежем, 56617,15 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 40/08-07/31154435 від 18 листопада 2008 року, як такого, що не відповідає чинному законодавству України (в редакції уточнення адміністративного позову від 22 січня 2009 року).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 09 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 27 листопада 2008 року № 0000560807/0 в частині визначення позивачу податкового зобовязання по податку на землю в сумі 169171,44 грн., в тому числі 112554,29 грн. за основним платежем та 56617,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Судові витрати присуджено з Державного бюджету.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року постанову Господарського суду Запорізької області від 09 квітня 2009 року скасовано. ТОВ «СК «Мотор-Гарант»у позові до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання податкового повідомлення-рішення №0000560807/0 від 27 листопада 2008 року нечинним відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «СК «Мотор-Гарант», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року та залишити постанову Господарського суду Запорізької області від 09 квітня 2009 року в силі.

У запереченні на касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі районі провела виїзну планову перевірку ТОВ «СК «Мотор-Гарант»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 40/08-07/31154435 від 18 листопада 2008 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог статей 2, 5, 14, 15, 20 Закону України «Про плату за землю», яке полягало у заниженні підприємством земельного податку за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2008 року на суму 112554,29 грн., а саме: за 2007 рік на 60070,95 грн., за січень червень 2008 року на 52483,34 грн.

27 листопада 2008 року на підставі вказаного акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі згідно підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняла податкове повідомлення-рішення №0000560807/0, яким визначила ТОВ «СК «Мотор-Гарант» суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: земельний податок з юридичних осіб у розмірі 169171,44 грн., з яких 112544,29 грн. за основним платежем, 56617,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що обовязок по сплаті земельного податку виникає з моменту видачі та державної реєстрації акту про право власності або постійного користування земельною ділянкою, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Посилаючись на те, що відповідач не надав документів, які підтверджують, що позивачу виділялись земельні ділянки за адресами: м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, буд. 54б, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, буд. 42, м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, буд. 3, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 151а, та позивач внесений до державного земельного кадастру як землекористувач або власник вказаних земельних ділянок, а отже у позивача відсутній обовязок по сплаті земельного податку за ці земельні ділянки, з урахуванням того, що згідно рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради користувачем зазначених земельних ділянок є ВАТ «Мотор Січ», яке сплачувало до бюджету земельний податок за користування цими земельними ділянками.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач є користувачем земельних ділянок, вказаних в акті перевірки, оскільки придбав нерухоме майно, розташоване на цих земельних ділянках, а отже є субєктом плати за землю у розумінні статті 5 Закону України «Про плату за землю». Також суд апеляційної інстанції відзначив, що закон не передбачає звільненні від сплати земельного податку землекористувачів у разі відсутності документів, які б підтверджували право користування.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2003 року ТОВ «СК «Мотор-Гарант»придбало у АТ «Мотор Січ»об'єкт нерухомості будівлю дитячого садка № 216 9інв. № К336000), що розташований у м. Запоріжжі по вул. Чарівна, 151 а; згідно договору міни від 10 червня 2004 року ТОВ «СК «Мотор-Гарант»отримало у власність від ВАТ «Мотор Січ»дитячий басейн інв. №К456101, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжі, вул. 8-го Березня, 54 б, загальною площею 488,1 м2, який знаходиться на земельній ділянці площею 836 м2; згідно договору купівлі-продажу від 29 червня 2006 року ТОВ «СК «Мотор-Гарант»придбало у ВАТ «Мотор Січ»обєкт нерухомості будівлю інв. №К115000, зазначену в технічному паспорті під літерою А-2, загальною площею 706,0 м2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3; згідно договору купівлі-продажу від 27 вересня 2006 року ТОВ «СК «Мотор-Гарант»придбало у ВАТ «Мотор Січ» обєкт нерухомості нежитлове приміщення, а саме: їдальню 1 інв. № К345000 з цегли, загальною площею 2003,3 м2, зазначену в технічному паспорті літерою А-2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, буд. 42.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про плату за землю»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

При цьому відповідно до частини 1 статті 15 вищезазначеного Закону (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За приписами частин 1, 2 статті 126 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Тобто, право на одержання у власність або користування зазначених земельних ділянок підлягає оформленню у порядку, встановленому вказаним кодексом, а саме, перш за все, - на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та обставини справи, суд першої інстанції встановив, що відповідачем не надано державних актів на право власності або постійного користування вказаними земельними ділянками. Відсутні і рішення власника земельних ділянок Запорізької міської ради про укладання цивільно-правових угод з позивачем.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Таким чином, обовязок по сплаті земельного податку покладається лише на власника земельної ділянки або землекористувача після внесення до державного земельного кадастру даних про реєстрацію права власності на земельну ділянку або права користування нею.

Так, у довідці Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»від 22 жовтня 2008 року № 2417, наданій на запит СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, вказано, що у базі даних Запорізької регіональної філії Центру ДЗК є наступні відомості про наявність у власності чи користуванні земельних ділянок на ТОВ «СК «Мотор-Гарант»: зареєстрована земельна ділянка знаходиться у Запорізькому районі на території м. Запоріжжя по вул. 8-го Березня 54 б, яка надана в оренду терміном на 19 років для розташування банку загальною площею 0,0850 га; зареєстрована земельна ділянка знаходиться у Приморському районі на території м. Приморськ по вул. Курортна, 21, яка надана в оренду терміном на 49 років для розташування оздоровчого дитячого табору загальною площею 4,5347 га.

Матеріали справи містять лист ВАТ «Мотор Січ»від 02 грудня 2008 року №бух/33365, згідно якого товариство повідомило позивача, що оскільки рішення про припинення права володіння ВАТ «Мотор Січ»земельними ділянками за адресами: м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3, м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня, буд. 42, та м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 151 а, Запорізькою міською радою народних депутатів не прийняті, ВАТ «Мотор Січ»включило вказані земельні ділянки у податкові розрахунки податку на землю на 2007 та 2008 роки. У матеріалах справи наявні також Розрахунок земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким встановлено грошову оцінку (додаток 4 до уточненого податкового розрахунку суми земельного податку на 2008 рік) та Відомості про наявність документів на землю (додаток 1 до уточненого податкового розрахунку суми земельного податку на 2008 рік) ВАТ «Мотор Січ»з відмітками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про отримання вказаних документів.

Крім іншого, матеріали справи містять договір оренди землі від 22 червня 2007 року, укладений між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ «СК «Мотор-Гарант»(орендар), відповідно до пункту 1 якого орендодавець відповідно до рішення десятої сесії пятого скликання Запорізької міської ради № 55/88 від 28 березня 2007 року надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розташування банку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8-го Березня , 54 б. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,0850 га (пункт 2 договору). На земельній ділянці знаходиться обєкт нерухомого майна будівля колишнього дитячого басейну, яка є власністю орендаря (пункт 3 договору).

З витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель Управління земельних ресурсів у місті Запоріжжі Запорізької області від 30 жовтня 2008 року № 111-17/23 вбачається, що документом, який посвідчує право ТОВ «СК «Мотор-Гарант»на земельну ділянку площею 850 м2 по вул. 8-го Березня, буд 54 б у м. Запоріжжя є договір оренди землі.

Матеріали справи містять також платіжне доручення № 2282 від 28 вересня 2007 року на суму 18000,45 грн. з призначенням платежу: «земельний податок з юридичних осіб за 3, 4 квартали 2007 року»та платіжне доручення № 2 від 29 січня 2008 року на суму 18000,45 грн. з призначенням платежу: «земельний податок з юридичних осіб за 1 квартал 2008 року», а також лист ТОВ «СК «Мотор-Гарант»від 21 лютого 2008 року, в якому позивач просив податковий орган здійснити перекидку грошових коштів, що надійшли в оплату земельного податку на сплату за оренду земельної ділянки державної та комунальної власності на 2008 рік.

Листом від 29 лютого 2008 року № 2065/10/19-013 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі «Про перекид коштів»повідомила позивача, що 26 лютого 2008 року згідно листа ТОВ «СК «Мотор-Гарант»від 21 лютого 2008 року № 74 здійснено перекид зайво перерахованих коштів земельного податку з юридичних осіб в рахунок сплати орендної плати з юридичних осіб в сумі 29103,12 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи аналіз положень статті 5, статті 15 Закону України «Про плату за землю», статей 116, 125, 126 Земельного кодекс України та пункту 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельний податок сплачується власниками або землекористувачами земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у користування, що підтверджується відповідними державними актами, та при умові внесення відповідних даних до земельного кадастру, які є підставою для обчислення плати за землю.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині сплати земельного податку, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

За таких обставин, висновок податкового органу про визначення ТОВ «СК «Мотор-Гарант» суми податкового зобовязання за платежем земельний податок з юридичних осіб у розмірі 112554,29 грн. за основним платежем, та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56617,15 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Запорізької області від 09 квітня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальта Лтд»задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2010 року скасувати, а постанову Господарського суду Запорізької області від 09 квітня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко