Ухвала суду № 11747051, 30.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2010 р. м. КиївК-7132/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 у справі № А10/650-07 Господарського суду Київської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД»

до 1. Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області,

2. Управління Державного казначейства у Києво-Святошинському районі

про стягнення бюджетної заборгованості в розмірі 994045,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 05.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009, позов ТОВ «УСПОТ ЛТД» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 994045,00 грн. задоволений.

В касаційній скарзі ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «УСПОТ ЛТД»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 року, за результатами якої складений акт перевірки від 20.08.2007 № 465/23-3/20072763.

Згідно висновку акту перевірки сума бюджетного відшкодування за квітень 2007 року в розмірі 994045,00 грн. не підтверджена з огляду на те, що на момент складання акту не отримані матеріали зустрічних перевірок, які направлені до податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з наведеними нормами платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у попередньому податковому періоді, що узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 ст. 1 цього Закону, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Факт сплати позивачем податку в сумі, задекларованій до відшкодування за квітень 2007 року, відповідачем не заперечується та підтверджений результатами перевірки, здійсненої відповідачем, результати якої зафіксовані в акті перевірки від 20.08.2007 № 465/23-3/20072763.

Обставини, які слугували фактичною підставою для відмови відповідача в наданні позивачу висновку про виплату суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 року, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону також не ставлять виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування суми надмірно сплаченого податку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими платниками податку.

Вирішуючи спір у даній справі, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з того, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальникам товарів (послуг) в ціні придбання, в сумі, яка перевищує суму податкових зобовязань за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів в ланцюгу поставок своїх податкових зобовязань. Лише у випадках встановлення в судовому процесі факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюгу поставок від виконання податкового обовязку таке може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

ДПІ не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача чи його постачальників ознак таких дій.

Між тим, надані позивачем копії платіжних доручень підтверджують сплату позивачем спірної суми податку в ціні придбання товарів безпосереднім постачальникам товару.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 ст. 72 КАС України щодо зобовязаної сторони в процесі доказування при розгляді справи про протиправність рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень за умови заперечення останнім позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 05.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович