Ухвала суду № 11746974, 09.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2010 р. м. КиївК-338/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Рибченка А.О.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 у справі № 13/202 А Господарського суду Львівської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Актуал»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 09.08.2007 в задоволенні позову ТОВ «Актуал»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 19.06.2007 № 0002592380/0/13895 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007, залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 09.08.2007, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова була проведена перевірка ТОВ «Актуал»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006, за результатами якої складений акт перевірки від 08.06.2007 № 1006/130/23-8/23272586 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.06.2007 № 0002592380/0/13895 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 196103,44 грн. (в т.ч. 162056,00 грн. основний платіж та 34047,44 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Актуал»підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), а саме: витрати з придбання маркетингових послуг не підтверджені відповідними первинними документами, що не дає змоги встановити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю товариства, а тому витрати на здійснення такої діяльності не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства; підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону внаслідок продажу автомобільних кузовів фізичним особам за ціною, що є нижчою їх митної вартості.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні бухгалтерські документи щодо придбання маркетингових послуг (угода від 01.07.2006 № 20, укладена між ТОВ «Актуал»(замовник) та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою Лемаком О.В. (виконавець), угода від 10.07.2006 № 15, укладена між ТОВ «Актуал»(замовник) та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою Крайником П.Є., угода від 01.10.2006 № 3, укладена між ТОВ «Актуал»(замовник) та субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою Гурєв К.П., відповідно до яких виконавці беруть на себе зобовязання в установлений строк виконати роботи по маркетинговим дослідженням ринку транспортних засобів та запчастин до них; акт виконаних робіт від 31.07.2006 до угоди № 20, відповідно до якого вартість робіт складає 11000,00 грн.; акт виконаних робіт від 31.07.2006 до угоди № 15, відповідно до якого вартість робіт складає 10778,48 грн.; акт виконаних робіт від 25.12.2006 до угоди № 3, відповідно до якого вартість робіт складає 106500,00 грн.). За змістом вказаних актів виконаних робіт маркетингові дослідження стосуються попиту на автомобілі перелічених в актах автомобілів та кузовів до них, відомостей щодо потенційних споживачів, доцільності та ефективності проведення рекламних заходів стосовно цих автомобілів. Крім того, акти містять перелік осіб, яким була реалізована продукція при сприянні виконавців маркетингових послуг (а.а.с. 111, 112, 113).

Згідно із пунктом 5.11 ст.5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи вище викладені обставини, витрати за оплату маркетингових послуг правомірно включені позивачем до складу валових витрат, оскільки факт придбання наведених послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, придбані послуги використовуються позивачем у господарській діяльності, зокрема, згідно акту перевірки ТОВ «Актуал» здійснювало діяльність з імпорту та реалізації фізичним особам автомобільних кузовів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 1 Закону № 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно із пунктом 7.4.3 пункту 7.4 Закону № 334/94-ВР положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Порядок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни передбачений підпунктом 1.20.2 пунктом 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, згідно якого для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін на автомобільні кузови податковий орган діяв не у межах наведених норм Закону № 334/94-ВР, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах; не порівняв митну вартість автомобільних кузовів, задекларовану при ввезенні на митну територію України, з цінами, що діяли на ці кузови на внутрішньому ринку на момент їх реалізації позивачем.

Позиція ж відповідача, що митна вартість товару за всіх умов є його звичайною ціною на внутрішньому ринку, не ґрунтується на законі, оскільки Законом № 334/94-ВР не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є за всіх умов звичайною ціною для такого товару при реалізації на території України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що висновок податкового органу про продаж товарів (автомобільних кузовів) за цінами нижчими за звичайні є недоведеним.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписГ.К.Голубєва

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписА.О.Рибченко