Ухвала суду № 11746660, 10.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 р.Справа № 2-а-38/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

за участю

представників позивача Бєлєнкіної Н.А., Зарівчанського В.В.

представника відповідача Новікової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2010р. по справі№2-а-38/10/1670

за позовом Сільскогосподарського кооперативу "Іскра" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач,Сільськогосподарський кооператив «Іскра»,звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004711502/1/3054 від 22.09.2009 року № 0004711502/2/4023 від 17.12.2009 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2010 року адміністративний позов Сільськогосподарського кооперативу «Іскра» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0004711502/1/3054 від 22.09.2009 року та № 0004711502/2/4023 від 17.12.2009 року про застосування штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість в розмірі 109261 грн. 51 коп. (сто девять тисяч двісті шістдесят одна гривня пятдесят одна копійка).

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, стверджуючи про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 135125 грн. 19 коп. Зазначає, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по підприємствах ПП «Арона-сервіс» та ПП «Асіст», які задіяні у схемі мінімізації податку на додану вартість та про відсутність у даних контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності та про анулювання 17.07.2009 року ПП «Арона-сервіс» і ПП «Асіст» реєстрації платника податку на додану вартість. Вважає, що угоди, укладені даними підприємствами з позивачем, є нікчемними, оскільки не спричиняють реального настання правових наслідків. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та вододи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники позивача, заперечуючи проти доводів та вимог поданої апеляційної скарги, стверджували про законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення. Наполягали на реальності виконання угод з ПП «Арона-сервіс» і ПП «Асіст».

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що Сільськогосподарський кооператив «Іскра»є юридичною особою, зареєстрований розпорядженням Кременчуцької міської ради депутатів 26.02.2000 року за № 15691070009000364 (ідентифікаційний код 037724016165), та знаходиться на податковому обліку у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції із 27.03.2000 року за № 5317.

Позивач є платником податку на додану вартість з 05.04.2000 року (свідоцтво № 23696755). У зв'язку із зміною видів діяльності, позивачу видано нові свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.02.2009 року за № 100168524 та від 09.04.2009 року за № 100219416.

У термін з 09.06.2009 року по 06.07.2009 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна виїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 81/15-322/03772401 від 06.07.2009 року, у якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень-грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 135125 грн. 19 коп.

За висновками перевіряючих, дані порушення виникли через використання схеми із залученням посередників ПП «Арона-сервіс» та ПП «Асіст», за допомогою якої позивач завищив розмір податкового кредиту за березень-грудень 2008 року та січень 2009 року на загальну суму 135125 грн. 19 коп., з них: по ПП «Арона-сервіс» за період з березня по червень 2008 року на суму 19361 грн. 84 коп.; по ПП «Асіст» за період із липня по грудень 2008 року та січень 2009 року на суму 115763 грн. 35 коп. Зокрема, згідно поданої даними підприємствами податкової звітності, у останніх відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, тому дані підприємства не здійснюють господарську діяльність, що свідчить про нікчемність укладених із позивачем угод, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомленнярішення від 17.07.2009 року № 0003661502/0/2279, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 135125 грн. 19 коп.

Дане рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (скарга від 24.07.2009 року № 123). Рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 18.09.2009 року № 31896/10/25-010 скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009 року № 0003661502/0/2279 в частині 25863 грн. 68 коп. застосованої штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

22.09.2009 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомленнярішення № 0004711502/1/3054, яким Сільськогосподарському кооперативу «Іскра» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 109261 грн. 51 коп., у тому числі, за штрафними санкціями у розмірі 109261 грн. 51 коп., яке також було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 04.12.2009 року за № 3064/10/25-017 дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що податковий кредит за березень грудень 2008 року та січень 2009 року на суму ПДВ 109261,51 грн. за результатами господарських операцій з ПП «Арона-сервіс» та ПП «Асіст», сформований на підставі податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, ґрунтується на вимогах Закону України «Про ПДВ», а твердження відповідача про нікчемність угоди є необґрунтованими.

Колегія суддів, переглядаючи судове рішення, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства України.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковим кредитом визначено суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону).

Податкова накладна, відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з врахуванням сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), залежить лише від наявності податкових накладних, виданих на реально отриманий платником податку товар (роботи, послуги) для використання у власній господарській діяльності.

П.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Приватним підприємством «Асіст» 05.05.2008 року укладено договір № 65, предметом якого є постачання Приватним підприємством «Асіст» позивачу паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до пункту 3.1 цього Договору ціна товару, що поставляється погоджується на момент відвантаження товару та фіксується у накладних. Загальна сума договору складає 500000 грн. Доставка до місця призначення здійснюється транспортом покупця (п. 4.2 Договору). Покупець проводить розрахунок за поставлений товар після його отримання шляхом перерахування грошових коштів або оплати готівкою в касу підприємства. (п. 5.1 Договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 року (п. 7.1 Договору).

Сільськогосподарським кооперативом «Іскра» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі складений Приватним підприємством «Асіст» на виконання зазначеного вище договору наступних податкових накладних: № 807.2 від 08.07.2008 року на суму 74620 грн. (ПДВ - 12436 грн. 67 коп.), № 1407.1 від 14.07.2008 року на суму 65550 грн. (ПДВ - 110925 грн.), № 1807.1 від 18.07.2008 року на суму 77700 грн. (ПДВ - 12950 грн.), № 1508.3 від 15.08.2008 року на суму 78932 грн. (ПДВ - 13155 грн. 33 коп.), № 2908.3 від 29.08.2008 року на суму 74970 грн. (ПДВ - 12495 грн. ), № 2509.6 від 25.09.2008 року на суму 27454 грн. (ПДВ - 4575 грн. 67 коп.), № 2509.5 від 25.09.2008 року на суму 32382 грн. (ПДВ - 5397 грн. ), № 2011.1 від 20.11.2008 року на суму 26838 грн. (ПДВ - 4473 грн. ), № 2311.1 від 23.11.2008 року на суму 22850 грн. (ПДВ - 3808 грн. 33 коп.), № 2711.1 від 27.11.2008 року на суму 28800 грн. (ПДВ - 4800 грн.), № 2911.1 від 29.11.2008 року на суму 29302 грн. (ПДВ - 4883 грн. 67 коп.), № 512.3 від 05.12.2008 року на суму 24350 грн. (ПДВ - 4058 грн. 33 коп.), № 1212.1 від 12.12.2008 року на суму 30534 грн. (ПДВ - 5089 грн.), № 1012.3 від 10.12.2008 року на суму 25606 грн. (ПДВ - 4267 грн. 67 коп.), № 1812.4 від 18.12.2008 року на суму 29302 грн. (ПДВ - 4883 грн. 67 коп.), № 2612.2 від 26.12.2008 року на суму 20350 грн. (ПДВ - 3391 грн. 67 коп.), № 2912.3 від 29.12.2008 року на суму 8050 грн. (ПДВ - 1341 грн. 67 коп.), № 2912.2 від 29.12.2008 року на суму 16990 грн. (ПДВ - 2831 грн. 67 коп.).

Також, Сільськогосподарським кооперативом «Іскра» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі виписаних Приватним підприємством «Арона Сервіс» наступних податкових накладних: № 2503.1 від 25.03.2008 року на суму 31145 грн. (ПДВ - 5190 грн. 83 коп.), № 2802.2 від 28.02.2008 року на суму 53876 грн. (ПДВ - 8979 грн. 33 коп.), № 2503.1 від 25.03.2008 року на суму 31145 грн. (ПДВ - 5190 грн. 83 коп.), № 1405.2 від 14.05.2008 року на суму 31150 грн. (ПДВ - 5191 грн. 67 коп.).

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, що не заперечувалось відповідачем та в акті перевірки порушень при їх оформленні перевіряючими не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних, позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271, позивачем проведено перенесення коштів на окремий рахунок. Так, із врахуванням від'ємної різниці між сумою податку на додану вартість, що була одержана позивачем від покупців продукції, що виробляється Кооперативом, та сумою ПДВ, що була сплачена постачальником, у тому числі Приватному підприємству «Арона-сервіс» та Приватному підприємству «Асіст» за придбане в них дизельне пальне, було зараховано на зменшення податкових зобов'язань наступних періодів та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість (скорочена), сума податку на додану вартість у розмірі 135125 грн. 19 коп. перерахована на окремий рахунок та віднесена на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для визнання недійсним правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права наполягає в апеляційній скарзі на тому, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, а тому такі правочини згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як було встановлено в ході розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Приватне підприємство «Арона Сервіс» та Приватне підприємство «Асіст» на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвами про державну реєстрацію юридичної особи, та мали свідоцтво платника податку на додану вартість, які на момент укладення угод, складення податкових накладних та включення сум ПДВ до складу податкового кредиту не були анульовані. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», мають право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватне підприємство «Арона Сервіс» здійснює наступні види діяльності: 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.51.0 Оптова торгівля паливом, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 51.38.0 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, а Приватне підприємство «Асіст» здійснює наступні види діяльності: 45.21.1 Будівництво будівель, 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.51.0 оптова торгівля паливом, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Сільськогосподарський кооператив «Іскра», Приватне підприємство «Арона Сервіс» та Приватне підприємство «Асіст» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Так, фактичне отримання позивачем продукції, згідно укладеного договору, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними із зазначенням в них вантажовідправника, вантажоотримувача, пункту завантаження та пункту розвантаження, копії яких наявні у матеріалах справи.

Окрім цього, матеріали справи містять довідку від 12.03.2010 року № 03, відповідно до якої паливно-мастильні матеріалами зберігались позивачем у дев'яти наявних цистернах.

Згідно з положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В ході розгляду справи було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що, з метою здійснення перевезень, позивачем було укладено договір про надання транспортних послуг № 11 від 25.01.2007 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Перевезення продукції від контрагентів позивача до Сільськогосподарського кооперативу «Іскра» здійснювалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Розрахунок на відвантажену продукцію проводився у готівковій формі та його проведення підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідачем, ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вищезазначених договорів актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що придбаний у контрагента товар був призначений для використання і був використаний у господарський діяльності товариства.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету, тому відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками по ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення Сільськогосподарським кооперативом «Іскра» п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведена правомірність винесених податкових повідомлень рішень № 0004711502/1/3054 від 22.09.2009 року та № 0004711502/2/4023 від 17.12.2009 року, колегія суддів зазначає про відповідність висновку суду першої інстанції щодо протиправності таких податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтверджує відповідність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову фактичним обставинам справи, прийняте судове рішення по справі скасуванню чи зміні не підлягає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2010р. по справі№2-а-38/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 16.08.2010 р.