Ухвала суду № 11746641, 02.08.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2010 р.Справа № 2-а-2592/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2010р. по справі№2-а-2592/10/2070

за позовом Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство <Список ><Текст >

до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське держане авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство, звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04 вересня 2009 року № 0001540854 на суму 171036,28грн. Свій позов обґрунтував тим, що відповідач всупереч діючому законодавству застосував до позивача штрафні санкції без урахування вимог ст. 250 Господарського кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2010 року адміністративний позов задоволено: скасовано розпорядження Харківського обласного відділу з питань банкрутства (Харківська область) про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 24 від 21.09.2009 р.; скасовано наказ Державного департаменту з питань банкрутства № 189 від 03.11.2009 р. “Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Відповідач, не погоджуючись з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від29 березня 2010 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що ГК України не регулює спірні відносини та на те, що ст. 250 ГК України не може бути застосований в звязку з тим, що застосований штраф не може бути розцінений як адміністративно-господарська санкція, оскільки останні направлені на припинення правопорушень та ліквідацію його наслідків, а в даному випадку, як зазначає апелянт порушення вже відбулося і припинити його та ліквідувати наслідки не можливо.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції застосовані до відповідача зі спливом, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, річного строку для їх застосування, а тому вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було здійснено планову виїзну перевірку Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового червоного прапору виробничого підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04,2006р. по 31.03.2009р.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 21.08.2009р. № 2781/23-106/14308894, на підставі якого Відповідачем прийняте спірне Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій від 04 вересня 2009р. № 0001540854 на суму 171 036,28 грн.

Відповідно до п.3.7.2. Акту перевірки (ст.ст. 229-232 Акту), фахівцями Відповідача встановлено випадок видачі грошових коштів по видатковому касовому ордеру, та платіжній відомості працівнику підприємства, який знаходився у цей день у закордонному відрядженні, а саме:

10.11.2006р. видавались грошові кошти з каси по ВКО № 1770 у сумі 56 434,27 грн. (платіжна відомість від 10.11.2006р. № 2594 на суму 56128,02 грн. - ОСОБА_4, платіжна відомість від 10.11.2006р. № 2592 на суму 126,25 грн. - ОСОБА_5, платіжна відомість від 10.11.2006р. № 2593 на суму 180,00 грн. - ОСОБА_6К.) Громадянину ОСОБА_4 кошти виплачені в погашення заборгованості підприємства перед ОСОБА_4 з датою виникнення заборгованості 31.12.2004 року (довідка № 308). Документи, які підтверджують вищевказану заборгованість до перевірки не надані. В платіжній відомості № 2594 стоїть підпис ОСОБА_4 про отримання коштів в сумі 56 128,02 грн.. Будь-які інші документи, які б підтверджували отримання коштів іншою особою відсутні. Крім того, згідно наказу по підприємству від 07.11.2006р. № 1412 гр. ОСОБА_4 був відряджений до м. Каракас (Венесуела) для проведення переговорів на період з 07.11.2006р. по 17.11.2006р. Згідно наказу від 18.11.2006р. № 1443 відрядження продовжено до 17.11.2006р. ОСОБА_4 надано авансовий звіт № 15 від 21.11.2006р. на суму 50,00 грн. та 280 дол. США (1414,00 грн.), всього на суму 1464,00 грн. До авансового звіту додано копію закордонного паспорта з відмітками митниці вибуття з країни 09.11.2006р., прибуття - 16.11.2006р. Таким чином, 10.11.2006р. ОСОБА_4 знаходився у відрядженні (Венесуела), що підтверджується печатками у закордонному паспорті та не міг отримувати готівку в сумі 56 128,02 грн.

Вимогами п. 3.4. „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Згідно п.3.5. вказаного Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п. 3.6. наведеного Положення видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Згідно п. 7.9. „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 встановлено, що під час перевірки з'ясовується правильність заповнення всіх реквізитів прибуткових і видаткових касових ордерів та видаткових відомостей (проставлення потрібних дат, номерів, сум, зазначення підстав для їх виписки, наявність підписів службових осіб і одержувачів коштів, відбитків печаток та штампів, підписів про отримання готівки, правильність оформлення депонованих сум тощо). За окремими видатковими відомостями можуть вибірково перераховуватися суми виплаченої готівки.

У п. 7.24 наведеного Положення зазначення, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Відповідно до п.2.8. вказаного Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

З матеріалів Акту перевірки вбачається, що Позивачем перевищено встановлений ліміт залишку готівки в касі за 10.11.2006р. на 53 192,62 грн.

Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436 встановлено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Крім того, фахівцями Відповідача під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань встановлено, що згідно наказу по підприємству від 04.09.2006р. 1114 гр. ОСОБА_4 був відряджений до м. Лондон, Великобританія на період з 04.09.2006р. по 07.09.2006р. для участі у переговорах. Авансовий звіт № 3 надано 02.10.2006р. на суму 11070,04 грн. термін надання авансового звіту 12.09.2006р., аванс грошових коштів отримано з корпоративної карти з 04.09.2006р. - 07.09.2006р. в сумі 61132,02 грн. Документів, підтверджуючих причини несвоєчасної здачі авансового звіту до перевірки не надано. Згідно наказу підприємства від 11.07.2006р. № 854 гр. ОСОБА_2 була відряджена до м. Лондон, Великобританія на період з 12.07.2006р. по 29.07.2006р. для участі в роботі міжнародного авіа космічного салону „Фарнборо - 2006". Авансовий звіт № 15 надано 25.10.2006р. на суму 167270,20 грн. Термін надання авансового звіту 02.08.2006р., аванс грошових коштів отримано з корпоративної карти з 12.07.2006р. по 29.07.2006р. в сумі 197 472,15 грн. Документів, підтверджуючих причини несвоєчасної здачі авансового звіту до перевірки не надано.

Відповідальність за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів передбачена ст. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівку" - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Позивач в позові встановлені факти не заперечує, посилається на порушення термінів притягнення до відповідальності.

З акту перевірки вбачається та не заперечується відповідачем, що нарахування Відповідачем штрафних санкцій здійснювалося без дотримання встановленого у ст. 250 Господарського кодексу України річного строку для застосування адміністративно-господарських санкцій.

У відповідності до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

При цьому, з огляду на ч.2 ст. 239 Господарського кодексу України одним з видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Згідно ч.1 ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Отже, штрафні санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436 належать саме до адміністративно-господарських санкцій та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції застосовані до відповідача зі спливом, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, річного строку для їх застосування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2010р. по справі№2-а-2592/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 09.08.2010 р.