Постанова № 11746173, 04.10.2010, Сумський окружний адміністративний суд

<Копія >

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2010 р. Справа № 2а-4718/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - Груздо Т.С.

представника відповідача - Анісімов В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Центроліт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Центроліт", в якій просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 70193 грн. 96 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 84 грн. 24 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон), відповідач повинен у разі невиконання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, розраховані виходячи з розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві в сумі 17548,49 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем термінів сплати на суму адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в сумі 84,24 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає, що сума адміністративно-господарських санкцій, а також пені відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, в письмовому відзиві, поданому до суду зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для роботодавців встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 %. Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України субєкти господарювання зобовязані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, квоти для прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування. Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей.

Таким чином, розрахунок кількості робочих місць для інвалідів здійснюється роботодавцями самостійно, а розрахунок та створення спеціальних робочих місць - за рішенням місцевої ради прийнятого на підставі пропозицій державної служби зайнятості.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України "Про зайнятість населення" підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда. Абзацом 4 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти відповідно до рекомендацій МСЕК інвалідів для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць. Таким чином обовязок роботодавця по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу не може бути виконано відповідачем, доки державна служба зайнятості не направить на підприємство інвалідів для працевлаштування. Отже, причиною невиконання нормативу робочих місць стала обєктивна відсутність інвалідів бажаючих працювати на підприємстві.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ВАТ «Центроліт»було подано до Сумського центру зайнятості відповідні звіти, графа «15»звітів не заповнювалася, оскільки, на думку представника відповідача, це є дискримінацією по відношенню до інших бажаючих осіб працевлаштуватися на підприємстві, тому не працевлаштовані інваліди не з вини позивача. Також ним подано копію ухвали господарського суду Сумської області від 21.12.2009р. про відкриття провадження у справі про банкрутство ВАТ «Центроліт».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно із ч. 9 ст.19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як вбачається із звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, поданого відповідачем, кількість працюючих на підприємстві інвалідів становить - 23 особи, а загальна кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві становить - 27 осіб. (а.с. 5). Тобто 4 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів залишилися незайнятими, в зв'язку з чим відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника, що складає 17548 грн. 50 коп., суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 70193 грн. 16 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцем знаходження як платники збору до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814 для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців використовується форма звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”.

У графі 15 цієї форми наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці. у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України “Про зайнятість населення”, із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

З наведених норм вбачається, що працевлаштування інвалідів відповідними органами можливе лише за умови виконання підприємствами вимог нормативних актів, а саме за наявності інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач дійсно направляв до Сумського міського центру зайнятості населення звіти "Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу у працівниках" форми 3-ПН (а.с. 19-33), в яких були заявлені вакансії, але без зазначення вакансій для інвалідів у графі 15 звіту, яка є підставою для направлення інвалідів на зазначені вакантні місця.

Як вбачається із листа №04-16/749 від 26.05.2010р. Сумського міського центру зайнятості у поданих ВАТ «Центроліт»звітах про наявність вакансій не вказував інформацію про наявність вільних робочих місць (а.с.12).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що на підприємство не покладається обовязок працевлаштовувати інвалідів, але суд звертає увагу позивача те, що на підприємство згідно діючого законодавства покладається обовязок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та належним чином інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Таким чином ВАТ "Центроліт" хоча і виконував покладений на нього обовязок, передбачений ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” щодо направлення звітів про наявність вакантних посад на підприємстві форми 3-ПН, проте здійснив не всі передбачені чинним законодавством заходи щодо належного інформування державну службу зайнятості про наявну можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача.

Оскільки на час розгляду справи відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена, вимоги позивача в частині стягнення 70193,96 грн. адміністративно-господарських санкцій визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з ВАТ «Центроліт»суми пені, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 20 вище зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається із копії ухвали господарського суду Сумської області від 21.12.2009р. (а.с.44) стосовно відповідача відкритого акціонерного товариства «Центроліт»порушено провадження у справі про банкрутство, п. 5 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Як вбачається із розрахунку суми позову, сума пені в розмірі 84,24 грн. нарахована за період з 16.04.2010р. по 19.04.2010р., тобто під час дії мораторію, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 84,24 грн. пені слід відмовити за їх необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Центроліт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Центроліт" (м. Суми, вул. Брянська, 1, і.к. 00217875) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Суми, вул. Горького, 2) 70193 грн. 96 коп. адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2010р.