Ухвала суду № 11744552, 08.02.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2010 р.Справа № 2-а-15320/09/1670

08 лютого 2010 року Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Любчич Л.В.

Спаскіна О.А.

За участю секретаря Касян В.Ю.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року по справі 2-а-15320/09/1670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атол»до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001362301/0 від 10.10.2008 р.,-

В С Т А Н О В И Л А :

09 квітня 2009 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Атол».

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001362301/0 від 10 жовтня 2008 року, яким ТОВ «Атол»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 83 323 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що при проведенні зустрічних перевірок в ланцюгу постачання дизельного пального від виробника до кінцевого споживача встановлено, що одного із постачальників ТОВ «Лесан»визнано банкрутом, що унеможливлює проведення перевірки цього платника та підтвердження факту сплати ним сум ПДВ до бюджету від проведених операції в листопаді 2007 року. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що перевіркою встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 р. за операціями, проведеними у листопаді 2007 р., яке склало 83322, 71 грн., а тому, право на отримання бюджетного відшкодування виникає у платника за умови виконання усіх вимог п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Полтавською МДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку па додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2008 ром, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2007 по 30.11.2007 року.

За результатами перевірки був складений акт від 26.09.2008 р. № 495/23/30296771, на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001362301/0 від 10.10.2008 року про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 83322,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що зменшення суми бюджетного відшкодування пов'язано з тим, що протягом листопада 2007 року позивач придбав у ТОВ «Енерком»дизельне пальне на загальну суму 526248,75 грн., в тому числі ПДВ 87708,12 грн. Одне з підприємств в ланцюгу придбання цього дизельного палива від виробника до кінцевого споживача - ТОВ «Лесан»- оголошений банкрутом. Через це факт сплати податку па додану вартість до бюджету встановити неможливо, в зв'язку з чим порушено позивачем вимоги п.1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. та п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п.п 1.8. ст. 1 Закону України «Про палаток на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податків у випадках, визначених Законом про ПДВ.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджет України або відшкодуванню з державного бюджету України встановлюється п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В п.п.7.7.1. зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо сума, розрахована за правилами п.п.7.7.1. цього закону у наступному податковому періоді має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню піддягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товару у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

Однією з умов отримання бюджетного відшкодування є сплата отримувачем товару податку, але не до Державного бюджету України, а постачальнику такого товару в складі вартості товару.

В податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 р. позивач відповідно до п.п.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначив різницю між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту. Ця сума - 314490,00 грн. - має від'ємне значення та зазначена в рядку 21 декларації.

В наступному податковому періоді - грудні 2007 року - різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту знову має від'ємне значення. Тому позивач керуючись нормами п.п.7.7.2. п.7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" має право на отримання бюджетного відшкодування в межах сум фактично сплаченого у попередньому податковому періоді постачальникам товарів податку па додану вартість.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлюється порядок визначення та склад податкового кредиту, передбачена наявність права у платника податку на податковий кредит незалежно від дати початку використання товарів (послуг) у своїй господарській діяльності.

Враховуючи, що придбання та оплата дизельного палива товариству «Енерком»були здійснені в одному податковому періоді - листопаді 2007 року у позивача в цьому ж періоді виникло право на включення ПДВ з вартості дизельного пального, до податкового кредиту в декларацію з ПДВ за листопад 2007 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання підприємства банкрутом саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Таким чином, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного Державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і будуть внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі в разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з ним Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2. ст. 10 Закону).

З огляду на вищезазначене, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що при проведенні зустрічних перевірок в ланцюгу постачання дизельного пального від виробника до кінцевого споживача встановлено, що одине із підприємств-постачальників по ланцюгу ТОВ «Лесан»визнано банкрутом, що унеможливлює проведення перевірки цього платника та підтвердження факту сплати ним сум ПДВ до бюджету від проведених операції в листопаді 2007 року, колегія суддів вважає безпідставними.

Визнання підприємства банкрутом саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Таким чином, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного Державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що перевіркою встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 р. за операціями, проведеними у листопаді 2007 р., яке склало 83322, 71 грн., оскільки, право на отримання бюджетного відшкодування виникає у платника за умови виконання усіх вимог п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України встановлюється п.7.7. ст.. 7 Закону про ПДВ. Зокрема в п.п.7.7.1. зазначено: «Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.»

За правилами п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, якщо сума, розрахована за правилами п.п.7.7.1. цього закону у наступному податковому періоді має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товару у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

Відповідно до цього підпункту, однією з умов отримання бюджетного відшкодування є сплата отримувачем товару податку, але не до Державного бюджету України, а постачальнику такого товару в складі вартості товару.

В податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 р. ТОВ НВП «АТОЛ»за правилами п.п.7.7.1. Закону про ПДВ визначив різницю між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту. Ця сума - 314490,00 грн. - має від'ємне значення та зазначена в рядку 21 декларації.

В наступному податковому періоді - грудні 2007 року - різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту знову має від'ємне значення. Тому ТОВ НВП «АТОЛ», керуючись нормами п.п.7.7.2. п.7.7. Закону про ПДВ, має право на отримання бюджетного відшкодування в межах сум фактично сплаченого у попередньому податковому періоді постачальникам товарів податку на додану вартість.

З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року по справі 2-а-15320/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 13 лютого 2010 року.

Головуючий Сіренко О.І.

Судді Любчич Л.В.

Спаскін О.А.