Ухвала суду № 11744457, 29.09.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2949/09/2770

29.09.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Горошко Н.П. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняСипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Гармаш Олена Миколаївна, посвідчення №045701, довіреність №279/10-004 від 04.10.07;

Запорожець Леся Василівна, посвідчення №077227, довіреність №6389/9/10-0 від 27.09.10;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 24.02.10 у справі № 2а-2949/09/2770

за позовом Кредитної спілки "Алтин" (вул.Ген.Петрова, 2, оф.13, м.Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя (вул.Кулакова, 37, м.Севастополь, 99011)

про визнання недійсними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.02.2010 позовні вимоги Кредитної спілки "Алтин" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 0000630220/0 від 11.12.2009 в частині визначення Кредитній спілці "Алтин" податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1353,80 грн., з яких 985,87 грн. - основний платіж, 367,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції; в задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено (арк.с.142-147).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя, викладені в Акті перевірки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.02.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Кредитної спілки "Алтин" відмовити (арк.с.154,155-156).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні 29.09.2010 представники відповідача наполягали на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

В судове засідання, призначене на 29.09.2010, позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.163), надав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника (арк.с.167).

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

З 16.11.2009 по 27.11.2009 працівниками Державної податкової адміністрації у м.Севастополі проведена планова виїзна перевірка Кредитної спілки “Алтин” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 28.08.2006 по 30.06.2009.

За результатами перевірки складено Акт №1766/10/22-009/34541500 від 02.12.2009 (арк.с.10-25).

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 - занижено податок на прибуток на суму 500,00 грн.;

-підпунктів 7.11.4, 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 485,87 грн.;

- підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000, статті 69 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” - ненадання податкових звітів про використання коштів неприбутковими установами й організаціями за 11 місяців 2006 року та за 1 квартал 2007 рік;

-підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - ненадання розрахунку комунального податку за 1 квартал 2009 року;

-пункту 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 - проведення розрахунків готівкою без надання одержувачем коштів платіжного документа, що підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів у сумі 125,80 грн.

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Севастополя 11.12.2009 прийняті:

-податкове повідомлення-рішення №0000630220/0, яким встановлено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 2033,80 грн., з яких 985,87 грн. основний платіж, 1047,93 грн. штрафні (фінансові) санкції (арк.с.26);

-рішення №0000650220 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 125,80 грн. (арк.с.27).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон України №168/97-ВР), Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР), Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000, Закону України “Про кредитні спілки” №2908-IIIвід 20.12.2001, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” №755-IVвід 15.05.2003, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 (далі - Положення).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про кредитні спілки” кредитна спілка - неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Частиною другою статті 3 вказаного Закону встановлено, що кредитна спілка набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2006 між ОСОБА_4 та Кредитною спілкою “Алтин” укладено Договір оренди нежилих приміщень площею 60 кв.м, що розташовані за адресою: м.Севастополь, пр.Ген.Острякова, 110, відповідно до пункту 2 якого орендодавець передає орендарю вказані приміщення виключно для потреб зазначених цим договором, а саме: для здійснення кредитування та залучення вкладів членів кредитної спілки (арк.с.29-30).

06.11.2006 між сторонами укладено Додатковий договір №1 до договору оренди нежилих приміщень від 01.11.2006, відповідно до якого приміщення вважається переданим орендарю після підписання сторонами акту прийому-передачі у звязку із необхідністю реєстрації орендаря у Державному реєстрі фінансових установ (арк.с.31).

Однак, позивач зареєстрований як фінансова установа Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 06.11.2007 (арк.с.28).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку перевіряючих про безоплатне отримання позивачем послуг з оренди за Договором оренди нежилих приміщень, що призвело до неправомірного нарахування податку на прибуток у сумі 500,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 250,00 грн.

Відносно не включення позивачем до складу доходу з джерел, інших ніж визначені підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 пункту 7.11 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сум отриманих процентних доходів від надання кредитів одному члену Кредитної спілки “Алтин” у розмірі, який перевищує 20% від капіталу кредитної спілки, що стало, з точки зору відповідача, причиною заниження доходів з інших джерел, що підлягають оподаткуванню на загальну суму 485,87 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до підпункту 4.2.7 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валового доходу суми надходжень до неприбуткових установ і організацій згідно з вимогами пункту 7.11 цього Закону.

Підпунктом 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 цього Закону встановлено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді:

- коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством;

- доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

Абзацом “в” підпункту 7.11.1 вказаного пункту визначено, ця стаття застосовується до неприбуткових установ і організацій, які є пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 7.11.9 пункту 7.11 цієї статті у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Однак, згідно зі статтею 21 Закону України “Про кредитні спілки” кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки.

Таким чином, проценти, як плата за надання кредиту, отримані позивачем по кредитним договорам є доходами від здійснення своєї основної діяльності - операцій з активами.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача про те, що доходи кредитної спілки, отримані у результаті надання кредиту одному члену кредитної спілки у розмірі, що перевищує 20 відсотків від капіталу кредитної спілки повинні оподатковуватися на загальних умовах у відповідності до підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відносно порушення позивачем вимог пункту 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2009 підзвітній особі позивача видано готівкові кошти з каси позивача для сплати до Державного підприємства “Інформаційно-ресурсний центр” за витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій для нотаріального посвідчення Статуту Кредитної спілки “Алтин” у новій редакції, 25.06.2009 тій же підзвітній особі видані готівкові кошти з каси для сплати до місцевого бюджету Ленінського району м.Севастополя за внесення змін в реєстраційну справу КС “Алтин” (арк.с.35-36).

Відповідач вважає, що належним чином засвідчені копії банківських квитанцій не є належними документами, які підтверджують факт використовування готівкових коштів.

Відповідно до пункту 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно до частини пятої статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” документом, що підтверджує внесення реєстраційного збору, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку.

Також, частина сьома статті 20 цього Закону встановлює, що документом, що підтверджує внесення плати за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку.

Однак, згідно пункту 7.39 Положення №637 під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтверджуючих документів, їх погашення тощо.

Відповідно до пункту 7.41 цього Положення під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Судова колегія вважає, що позивач безпідставно надав перевіряючим копії платіжних документів, отже висновок суду першої інстанції про правомірність застосування до Кредитної спілки “Алтин” штрафних санкцій за порушення пункту 3.1 Положення №637 у сумі 125,80 грн. є вірним.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача субєкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії, що відповідачем належним чином зроблено не було.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення №0000630220/0 від 11.12.2009 є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Помилкове посилання суду першої інстанції на відсутність рішення суду про недійсність правочинів, що не передбачено діючим цивільним законодавством не тягне скасування рішення та висновків, що повязані з цими господарськими операціями.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Судова колегія вважає правомірним вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог в частині визнання податкових повідомлень рішень протиправними та їх скасування, виходячи з наступного.

Частина третя статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначає перелік вимог, що можуть міститись в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позву. Перелік вимог, зафіксований у статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Особливість змісту адміністративного позову визначається характером певних спірних правовідносин.

Отже законодавець залишив відкритим перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові.

Таким чином, позовна заява може містити, крім визначених в статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, деякі з встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання недійсним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Вимога про визнання протиправним (нечинним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) та вимога про визнання нормативно-правового акта недійсним, яка виключає вимогу про скасування цього акту, прояву волі, оскільки правові, наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містить різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними та їх скасування.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.02.10 у справі № 2а-2949/09/2770 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.02.10 у справі № 2а-2949/09/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 жовтня 2010 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис Н.П.Горошко підпис О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна