Ухвала суду № 11744353, 14.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4032/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-суддіУсенка В.Г.,

суддів: Зайцева М.П., Романчук О.М.,

при секретарі Літоміній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року позовом Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі Відповідача) в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення - рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити вимоги адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прийняте судом першої інстанції рішення з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши сторін, що зявились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість.

Актом перевірки № 9/35-014/32016315 від 17.02.2010 року встановлені наступні порушення:

- п.п.7.2.3, п.п.7.2.4. п.п.7.2.6 п.7.2, н.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 216210 грн., в т.ч. за липень 2009 року на 102267 грн., за серпень 2009 року на 12454 грн., за вересень 2009 року на 52837 грн., за листопад 2009 року на 48652 грн.

Підставою для анулювання є те, що платник допустив виписування податкових накладних та не включив такі податкові накладні до складу своїх податкових зобов'язань, незалежно від визначеного в її податковій звітності результату діяльності за звітний період відповідно до другого абзацу пункту 2 розпорядження КМУ від 01.07.2009 року № 757-р та п. п. «в»п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями.

В акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу інформації баз даних ДПА в Чернігівській області, а саме підсистеми співставлення даних податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що ТОВ «Київ-Нафта»подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва останні податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року та вересень 2009 року.

Вказані декларації прийняті податковою інспекцією з приміткою «до відома», тобто по особовому рахунку ТОВ «Київ-Нафта»вони не проведені.

Згідно п.17 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429 зі змінами та доповненнями (далі - Положення) «...Реєстрація платника податку на додану вартість є анульованою з дати анулювання свідоцтва такого платника...».

Відповідно до п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 168) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 «Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок) передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 вище вказаного Порядку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Отже, ТОВ «Київ-Нафта»з дати анулювання його реєстрації, як платника податку на додану вартість, тобто з 31 липня 2009 року, не було платником податку на додану вартість та не мало право на складання податкових накладних.

Таким чином позивачем, в порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (зі змінами та доповненнями) завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 216210 грн., в т.ч. за липень 2009 року на 102267 грн., за серпень 2009 року на 12454 грн., за вересень 2009 року на 52837 грн., за листопад 2009 року на 48652 грн.

Штрафні (фінансові) санкції нараховуються відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (зі змінами та доповненнями).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0001272320/3 від 12.07.2010 р. винесеним з дотриманням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для визнання його недійсним.

Щодо податкових повідомлень-рішень: № 0001272320/0 від 1.03.2010 р., № 0001272320/1 від 25.03.2010 р., № 0001272320/2 від 5.05.2010р. по факту винесення податкового повідомлення-рішення № 0001272320/3 від 12.07.2010 р. втратили чинність і також не підлягають визнанню недійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються та спростовуються вище зазначеним.

В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2010 року без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддяВ.Г. Усенко

судді: М.П. Зайцев

О.М. Романчук