Постанова № 11743854, 06.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2010 р. справа № 2а-18514/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Іванченкова А.С.,

при секретарісудового засідання Чалян Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління

до Селидівської міжрайонної прокуратури

про визнання протиправним та нечинним припису про усунення порушень вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 08 липня 2010 року № 1154-вих-10

за участю представників:

від позивача: Задирака А.А. за довіреністю від 18 грудня 2009 року № 03-34,

від відповідача: не зявився,

від третьої особи : Тюшкіна Л.А. за довіреністю від 26 квітня 2010 року № 1/427,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидівської міжрайонної прокуратури (далі відповідач) про визнання протиправним та нечинним припису про усунення порушень вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 08 липня 2010 року № 1154-вих-10.

В обґрунтування позову зазначив, що між ним та державним підприємством «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта 1/3 «Новогродівська» 01 січня 2009 року укладено договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 86-Н, дію якого пролонговано на 2010 рік. В порушення умов договору споживач не в повному обсязі здійснював оплату за послуги питного водопостачання, з огляду на що, використавши закріплене в договорі право припинення подачі води з повідомленням про це споживача, позивач припинив водопостачання шахті на підставі наявної заборгованості за надані послуги.

08 липня 2010 року на адресу позивача надійшов припис Селидівського міжрайонного прокурора про усунення порушень вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 08 липня 2010 року № 1154-вих-10, яким зобовязано негайно усунути порушення положень статті 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та поновити постачання питної води відокремленому підрозділу шахта 1/3 «Новогродівська» державного підприємства «Селидіввугілля».

Зазначив, що статтею 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємствам питного водопостачання, яким він є, у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду дозволено обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання. З урахуванням того, що споживач питної води мав заборгованість за послуги водопостачання, перелік підприємств, на яких поширюється обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні до позивача доведений не був, вважав свої дії щодо припинення водопостачання правомірними.

Відповідач не скористався правом бути присутнім під час судового розгляду справи, надав суду письмові заперечення проти позову та просив розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою суду від 09 серпня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено державне підприємство «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта 1/3 «Новогродівська».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що підприємство є споживачем, на якого поширюється обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні з огляду на потенційну небезпечність та підвищену небезпеку виробництва.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі з огляду на наступне.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 00191678.

01 січня 2009 року між позивачем та державним підприємством «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта 1/3 «Новогродівська» укладено договір № 86-Н про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, відповідно до положень пункту 6.3.3. якого, постачальник послуг має право припинити (обмежити) подачу води з повідомленням споживача, в тому числі, у випадках порушення дисципліни здійснення оплати за надані послуги.

Згідно додаткової угоди від 31 грудня 2009 року до наведеного договору термін його дії продовжено до 31 грудня 2010 року.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами наявність заборгованості по сплаті за отримані послуги з водопостачання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також її повідомлення телефонограмами про припинення водопостачання з огляду на порушення умов оплати, визначених договором про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення.

05 липня 2010 року позивачем припинено водопостачання Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта 1/3 «Новогродівська» з наведених вище підстав з урахуванням суми заборгованості станом на 29 червня 2010 року в розмірі 701266 грн. 76 коп.

08 липня 2010 року до Селидівської міжрайонної прокуратури звернувся представник Державного підприємства «Селидіввугілля», зазначивши у зверненні про незаконність дій позивача щодо повного припинення водопостачання шахти 1/3 «Новогродівська» з огляду на положення Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» в частині наявності у нього права лише обмеження водопостачання до рівня екологічної броні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно положень статті 19 Закону України «Про прокуратуру» перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, зокрема, давати приписи про усунення очевидних порушень закону.

Селидівською міжрайонною прокуратурою на підставі наведених приписів Закону проведено перевірку за зверненням представника Державного підприємства «Селидіввугілля».

За результатами перевірки відповідачем винесено припис від 08 липня 2010 року № 1154-вих-10 про усунення порушень вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та зобовязання позивача поновити водопостачання на проммайданчик шахти № 3 відокремленого підрозділу шахта 1/3 «Новогродівська» Державного підприємства «Селидіввугілля».

Підставою для винесення припису прокурор вважав порушення з боку позивача вимог статті 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачем питної води є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Питним водопостачання, в розумінні цього Закону є діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

Судом встановлено, що позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є відповідно питним водопостачальником та споживачем питної води.

Дія Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», відповідно до його другої статті, поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води. Таким чином дія цього Закону повністю поширюється на позивача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємства питного водопостачання мають право, зокрема, у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Згідно положенням статті 16-1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» екологічна броня питного водопостачання - мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.

Порядок обмеження та складання переліку споживачів питної води, до яких застосовується обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 08 лютого 2006 року № 119 «Про затвердження Порядку обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні» (далі - Порядок).

Цим Порядком визначено механізм обмеження питного водопостачання для споживачів (крім населення), які не внесли в установлені строки або внесли не в повному обсязі плату за використану ними питну воду, до рівня екологічної броні - мінімального рівня використання питної води з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до пункту 2 Порядку підприємство питного водопостачання надсилає споживачам письмове попередження про застосування обмеження не пізніше ніж за 14 календарних днів із зазначенням дати і часу з одночасним повідомленням про це органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування за місцем розташування споживачів.

Згідно пункту 6 Порядку перелік споживачів, на яких поширюється обмеження, складається регіональними комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за погодженням з територіальними органами Мінприроди та МНС.

До переліку включаються споживачі, об'єкти яких відповідно до законодавства належать до категорії потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки.

Перелік затверджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями на один календарний рік і на 1 січня поточного року доводиться до підприємств питного водопостачання.

Як встановлено під час судового розгляду справи 27 листопада 2009 року виконавчим комітетом Новогродівської міської ради до Донецької обласної державної адміністрації направлено перелік споживачів, на яких поширюється обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, у місті Новогродівка для складення узагальненого переліку таких споживачів.

Серед потенційно-небезпечних об'єктів міста визначено відокремлений підрозділ шахта 1/3 «Новогродівська» державного підприємства «Селидіввугілля».

Однак на 2010 рік такий узагальнюючий перелік підприємств затверджено не було.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року №1631 «Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами», зокрема, затверджено перелік робіт підвищеної небезпеки, до яких віднесено підземні та відкриті гірничі роботи, а також перелік об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, до якого включено об'єкти, на яких проводяться гірничі, геологорозвідувальні роботи та роботи з видобування і збагачення корисних копалин, роботи в підземних умовах.

Таким чином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є об'єктом підвищеної небезпеки, на якому здійснюються роботи підвищеної небезпеки, у зв'язку з чим у позивача, з урахуванням положень статті 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», відсутнє право повного припинення постачання питної води такому споживачеві.

Суд не приймає посилання позивача щодо незатвердження та недоведення до нього переліку підприємств, на які поширюється обмеження водопостачання до рівня екологічної броні, та самого рівня екологічної броні для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з огляду на те, що відокремлений підрозділ шахта 1/3 «Новогродівська» державного підприємства «Селидіввугілля» є об'єктом підвищеної небезпеки в силу положень законодавства України, а визначена Законом наявність права позивача за певних умов лише обмежити водопостачання такому споживачеві до рівня екологічної броні виключає наявність права повного припинення водопостачання.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено суду правомірність прийнятого припису, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Красноармійського регіонального виробничого управління до Селидівської міжрайонної прокуратури про визнання протиправним та нечинним припису про усунення порушень вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 08 липня 2010 року № 1154-вих-10 - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 жовтня 2010 року в присутності представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Постанова у повному обсязі складена 11 жовтня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Іванченков А. С.