Постанова № 11743743, 12.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 р. справа № 2а-22283/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:35 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А

Донецький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Савченко С.В.,

при секретарі судового засідання Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Насолода»

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Декабрський А.М. за дов. від 25.03.2010

від відповідача: Куліш О.В. за дов. від 07.10.10, Полторацька Т.В. за дов. від 28.09.10

ВСТАНОВИВ

Позивач, закрите акціонерне товариство «Насолода» звернулось до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 07.09.2010 року № 0002512341/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 750,00 гривень та скасування податкового повідомлення рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 07.09.2010 року № 00025012341/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 795,00 гривень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Макра плюс» та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочинів із даним контрагентом.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макра плюс».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Закрите акціонерне товариство «Насолода» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31477332, знаходиться на податковому обліку в Словянській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області, є платником податку на додану вартість з 02.11.2007 року, свідоцтво № 100074941.

З 20 серпня по 27 серпня 2010 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Макра плюс», за період квітень 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 27 серпня 2010 року № 5912/23-3-31477332 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки керівником податкового органу (відповідача у справі) 7 вересня 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181):

№ 0002502341/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 795 грн. 00 коп., з яких 625 грн. за основним платежем, 170 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002512341/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 750 грн., з яких 500 грн. за основним платежем, 250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

Як вбачається з акту (пункт 3.2.1), перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2009 року встановлено їх завищення позивачем в сумі 2500 грн., у тому числі за І півріччя 2010 року в сумі 2500 грн. (за контрагентом позивача ТОВ «Макра плюс»), в порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334. Зазначене порушення встановлено відповідачем при перевірці взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Макра плюс». З викладеного в акті перевірки вбачається, що відповідачем здійснений висновок про відсутність реального товарного характеру у вчиненому правочині між позивачем та зазначеним контрагентом, перерахування позивачем коштів без мети настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, та позивачем порушений встановлений порядок формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Відповідач зазначає про нікчемність вчиненого між позивачем та його контрагентом правочину з огляду на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «Макра плюс», відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також не знаходження ТОВ «Макра плюс» за юридичною адресою. Підставою для зазначеного висновку відповідач вважає довідку про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Макра плюс» з питань підтвердження отриманих від платників податків згідно переліку в таблиці відомостей за квітень 2010 року від 25.06.10 № 4458/15-113/34746826, складеної ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Перевіркою повноти визначення відповідачем податку на прибуток встановлено його заниження позивачем в сумі 625 грн. за перше півріччя 2010 року в результаті вищенаведених допущених порушень, які відображено в пункті 3.2.1 акту перевірки. Перевіркою повноти визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень 2010 року не встановлено їх заниження або завищення. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту відповідачем встановлено його завищення позивачем в сумі 500 грн. за квітень 2010 року. Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту здійснений за тими ж підставами, що й висновок про завищення валових витрат, а саме за нікчемністю правочинів позивача з його контрагентом, внаслідок чого, на думку відповідача, позивач порушив підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за квітень 2010 року встановлено його заниження в сумі 500 грн. в результаті вищенаведених порушень.

Як встановлено судом, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Макра плюс”(надалі - ТОВ Макра плюс”) був укладений договір від 30 квітня 2010 року № 30/04, відповідно до якого ТОВ “Макра плюс” зобовязується продати, а позивач прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності. Вартість та кількість товарів визначається за домовленістю сторін згідно рахунків та накладних, які виписуються Продавцем на кожну окрему поставу товарів. 30 квітня 2010 року ТОВ “Макра плюс” була видана позивачу видаткова накладна № 1300 на товар гофрокартон КГ (1,2*8) у кількості 1000 шт. на загальну суму 2500 грн. Дана видаткова накладна підписані обома сторонами договору. 30 квітня 2010 року ТОВ “Макра плюс” видана позивачу податкова накладна № 1300 на загальну суму 3000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ у сумі 500 грн. Саме за даною податковою накладною позивачем сформований податковий кредит у квітні 2010 року.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 205130 основним видом діяльності позивача є виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв (вид діяльності за КВЕДом 15.98.0). Одночасно під час проведення перевірки відповідачем також зазначено в акті перевірки (п. 2.7) щодо інформації про види діяльності, які фактично здійснював позивач, які співпадають з зазначеними у вищевказаній довідці. Відповідно до п. 2.9 акту перевірки, позивач використовував у своїй діяльності офісні, виробничі приміщення, має власне обладнання, яке використовується у власній господарській діяльності за призначенням основного виду діяльності та для перевезення готової продукції користується послугам сторонніх субєктів господарювання (арк.. акту перевірки 7). Крім того, позивач має в своєму складі 4 філії, які розташовані у м. Запоріжжя, м. Донецьк, м. Харків та м. Дніпропетровськ.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що видаткова та податкова накладна, які видані позивачу ТОВ «Макра плюс» фіксують факт здійснення господарської операції, а саме факт придбання позивачем гофрокартону КГ (1,2*8).

Окрім того, позивачем надано договори купівлі-продажу гофрокартону КГ (1,2*8) у інших контрагентів у 2007, 2009, 2010 роках на підтвердження використання у своїй господарській діяльності гофрокартону КГ (1,2*8) для пакування напитків, виробництво яких є основним видом діяльності позивача. Також позивачем надано акт по визначенню норм по витратам сировини та матеріалів для пакування напитків від 02.02.2004 року, що підтверджує необхідність в придбанні гофрокартону для використання у власній господарській діяльності. Вказані документи спростовуюь висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні гофрокартону позивачем у його контрагента.

Не приймається судом до уваги як доказ вчинення нікчемної угоди між позивачем а ТОВ «Макра плюс» довідка про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Макра плюс» з питань підтвердження отриманих від платників податків згідно переліку в таблиці відомостей за квітень 2010 року від 25.06.10 № 4458/15-113/34746826, складена ДПІ у Київському районі м. Донецька з огляду на те, що цей документ фактично не є перевіркою господарської діяльності ТОВ «Макра плюс» по взаємовідносинам з позивачем. Зазначена довідка складена на підставі даних, зазначених в інформаційних базах податкової інспекції вибірковим методом, документи господарської діяльності ТОВ «Макра плюс» по взаємовідносинам з позивачем податковим органом не досліджувались. Висновок про наявні ознаки нікчемних угод взагалі з усіма контрагентами зроблений на підставі надання останньої податкової звітності ТОВ «Макра плюс», наявності (відсутності) основних фондів та наявності (відсутності) за юридичною адресою ТОВ «Макра плюс». Дані обставини не мають відношення до правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивача.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як довідка про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Макра плюс» з питань підтвердження отриманих від платників податків згідно переліку в таблиці відомостей за квітень 2010 року від 25.06.10 № 4458/15-113/34746826, складена ДПІ у Київському районі м. Донецька, якою зроблено висновок податкового органу про нікчемність усіх правочинів у відповідному періоді для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає. Долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема, договір, видаткова та податкова накладна, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість”, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди вересень, жовтень 2009 року відповідно до норм Закону України “Про податок на додану вартість”. Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком іншого податкового органу про нікчемність правочинів.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов закритого акціонерного товариства «Насолода» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 07.09.2010 року № 0002512341/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 750,00 гривень.

Скасувати податкове повідомлення рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 07.09.2010 року № 00025012341/0 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 795,00 гривень.

Присудити з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Насолода» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 жовтня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 жовтня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Савченко С. В.