Постанова № 11743475, 30.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2010 р. справа № 2а-20165/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивача Рябініна С.М.,

представника відповідача Поспєлової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Монохім” до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення рішення від 23.06.2010 № 0000022320/2

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Монохім” звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення рішення від 23.06.2010 № 0000022320/2.

В обґрунтування позову зазначив, що ДПІ у м. Харцизьку з 30.11.2009 по 18.12.2009 була проведена виїзна планова перевірки ТОВ „Монохім” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 23.12.2009 № 3399/23-2/23110754 та винесено податкове повідомлення рішення від 26.01.2010 № 0000022320/0 про нарахування податку на додану вартість в сумі 274169 грн. та штрафних санкцій в сумі 137084,5 грн.

Позивач не погодився із податковим повідомленням рішенням та направив скаргу до ДПІ у м. Харцизьку. Рішенням ДПІ у м. Харцизьку від 09.04.2010 № 9229/25-012-1 ТОВ „Монохім” відмовлено у задоволенні скарги та направлено нове податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 № 0000022320/1. На зазначене податкове повідомлення рішення Позивач подав скаргу до ДПА у Донецькій області з проханням скасувати його. За результатами розгляду скарги ДПА у Донецькій області було прийняте рішення від 17.06.2010 № 10077/10/25-013-5 яким ТОВ „Монохім” відмовлено у задоволенні вимог та направлено нове податкове повідомлення рішення від 23.06.2010 № 0000022320/2, яке Позивачем отримано 09.07.2010.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням ДПА у Донецькій області, зазначає, що „сітка затяжка” була придбана ТОВ „Монохім” у ТОВ „Макоптторг” за грошові кошти у безготівковій формі, які сплачені за товар повністю. Придбаний товар оприбутковано підприємством відповідно до накладних. Товар „сітка затяжка” відповідно до видаткових накладних було продано за договорами, укладеними за результатами відкритих тендерних торгів, проведених Міністерством вугільної промисловості на ДП „Добропіллявугілля”, ДП „Луганськвугілля”, ДП „Донбасантрацит”. Отримання та передача товару за цією операцією здійснювалась на підставі доручень повноважними особами та підтверджується відповідними накладними та записами у бухгалтерському обліку.

Позивач посилається на приписи Закону України „Про податок на додану вартість” і вказує, що виключення Відповідачем з податкового кредиту суми 274169 грн. незважаючи на наявність податкових накладних на придбання товарів та платіжних доручень про фактичні сплату ПДВ, ґрунтується на припущеннях і грубо порушує норми вищевказаного Закону. З урахування викладеного Позивач просить скасувати податкове повідомлення рішення від 23.06.2010 № 0000022320/2.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи адміністративного позову, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача не погодилась із адміністративним позовом та надала письмові заперечення де зазначила, що ДПІ у м. Харцизьку було проведено планову виїзну перевірку ТОВ „Монохім” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.09.09, якою встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Представник Відповідача вказує, що Позивачем завищено склад податкового кредиту на 274169 грн. внаслідок включення до податкового сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ „Макоптторг”, на придбання сітки затяжки фактичне отримання та використання якої у господарській діяльності не доведено.

Представник Відповідача посилається на довідку від 31.03.2009 № 818/23-1/23110754 позапланової виїзної перевірки ТОВ „Монохім” з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ „Макоптторг” за період з 01.08.08 по 30.09.08 встановлено, що ТОВ „Монохім” уклав усну угоду з ТОВ „Макоптторг” про постачання сітки затяжки 100х100. Як вбачається з угоди ТОВ „Макоптторг” у вересні 2008 року поставлено товари, на що виписані накладні та податкові накладні. Транспортування товару та вантажні роботи проводилися за рахунок постачальника. Розрахунки за поставлений товар здійснювалися у безготівковій формі.

Представник Відповідача вказує, що ТОВ „Макоптторг” не знаходиться за юридичною адресою згідно акту № 1509/23-3. Отже, вважає представник Відповідача, ідентифікувати господарські операції ТОВ „Монохім” з підприємством ТОВ „Макоптторг”, як операції, які виконувалися в межах господарської діяльності неможливо в звязку з відсутністю товарно транспортних накладних та заявок на перевезення. В ході проведення перевірки на ТОВ „Монохім” направлявся запит від 01.11.09 № 35855/23-213 про надання пояснень та документів до перевірки, проте документи до перевірки надані не були.

Представник відповідача вважає, що підприємством не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання постачання товарів.

З урахуванням зазначеного, відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” Відповідач вважає спірне податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Харцизьку правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню

В судовому засіданні представник Відповідача заперечувала проти позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Монохім” зареєстроване виконавчим комітетом Харцизької міської ради 15.08.2001 за № 12791050004000031 та є юридичною особою (а.с. 34-41)

У період з 30.11.2009 по 18.12.2009 ДПІ у м. Харцизьку було проведено планову виїзну перевірку ТОВ „Монохім” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.09.09, за результатами якої складено акт від 23.12.2009 № 3399/23-2/23110754 встановлено, зокрема, порушення Позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 274169 грн. у тому числі по періодах: серпень 2008 року 125583 грн.; вересень 2008 року 148586 грн. (а.с. 101 147)

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, на підставі акту перевірки від 23.12.2009 № 3399/23-2/23110754 ДПІ у м. Харцизьку було прийнято податкове повідомлення рішення від 26.01.2010 № 0000022320/0 про нарахування податку на додану вартість в сумі 274169 грн. та штрафних санкцій в сумі 137084,5 грн. Рішенням ДПІ у м. Харцизьку від 09.04.2010 № 9229/25-012-1 ТОВ „Монохім” відмовлено у задоволенні скарги та направлено нове податкове повідомлення рішення від 09.04.2010 № 0000022320/1. На зазначене податкове повідомлення рішення Позивач подав скаргу до ДПА у Донецькій області з проханням скасувати його. За результатами розгляду скарги ДПА у Донецькій області було прийняте рішення від 17.06.2010 № 10077/10/25-013-5 (а.с. 9-13) яким залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Харцизьку від 26.01.2010 № 0000022320/0 (від 09.04.2010 № 0000022320/1) про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість (а.с. 9-13)

За результатами адміністративного оскарження 23 червня 2010 року ДПІ у м. Харцизьку прийняте податкове повідомлення рішення № 0000022320/2 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 411253,5 грн., у тому числі за основним платежем 274169 грн. та штрафними санкціями 137084,5 грн. (а.с. 8)

Як вбачається з акту перевірки посадовими особами податкового органу встановлено порушення Позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 274169 грн. у тому числі по періодах: серпень 2008 року 125583 грн.; вересень 2008 року 148586 грн., в звязку з тим, що не можливо ідентифікувати господарські операції ТОВ „Монохім” з ТОВ „Макоптторг” як операції, які виконувалися в межах господарської діяльності.

В обґрунтування правової позиції Позивач зазначає, що між ТОВ „Монохім” та ТОВ „Макоптторг” укладено Договір постачання № 148 від 26.08.2008, відповідно до положень якого ТОВ „Макоптторг” (Постачальник) зобовязується передати в обумовлені строки іншій стороні ТОВ „Монохім” (Покупець) товар згідно із Специфікацією, а Покупець зобовязується прийняти зазначений товар та сплатити його вартість (а.с. 24) Відповідно до Специфікації № 1 до вказаного Договору постачання товару здійснюється на умовах СРТ склад отримувача. (а.с. 23, зворотній бік).

На підтвердження здійснення господарської операції - поставки товару „сітки затяжки” від ТОВ „Макоптторг” Позивачем до суду надано податкові накладні від 29.08.08 № 95900, № 99600 від 15.09.08, № 100200 від 18.09.08, № 98400 від 09.09.08, № 98700 від 10.09.08, № 99800 від 16.09.08 (а.с. 25-28) та накладні на отриманий товар № 99600 від 15.09.08, № 99800 від 16.09.08, № 98400 від 09.09.08, № 98700 від 10.09.08, № 95900 від 02.09.08, № 95900/1 від 03.09.08, № 95900/2 від 04.09.08, № 95900/3 від 08.09.08 (а.с. 29-30) Зазначені документи також були надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки. При цьому, інших документів, які б підтверджували факт постачання товару „сітки затяжки” (товарно транспортні накладні, заявки на перевезення) з боку ТОВ „Макоптторг” на адресу ТОВ „Монохім” підприємством не надано.

ДПІ у м. Харцизьку в ході проведення перевірки спрямовувалися запити на адресу ТОВ „Монохім” від 04.11.2009 № 35855/23-213 „Про надання пояснень та документів до перевірки” та від 16.12.2009 № 372/23-213 „Про надання копій документів та письмових пояснень”, які отримані підприємством. Разом з тим, підприємством не надано до перевірки відповідні документи, вказані у письмових запитах.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивачем до суду були надані товарно транспортні накладні відповідно до яких ТОВ „Монохім” здійснював постачання „сітки затяжки” іншим контрагентам ДП „Добропіллявугілля”, ДП „Луганськвугілля”, ДП „Донбасантрацит” (а.с. 16-21) на підставі укладених відповідних договорів. (а.с.60-63, 77-80,83-86,89-92)

Проте, суд не приймає ці товарно транспортні накладні в якості належних доказів, з огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність господарської операції та реальність постачання товару „сітки затяжки” саме між ТОВ „Монохім” та ТОВ „Макоптторг”. Будь яких товарно супровідних документів та поставлений товар з боку ТОВ „Макоптторг” на адресу ТОВ „Монохім” позивачем до суду не надано. Не надано також документів, які б свідчили про оприбуткування сітки затяжки, поставленої ТОВ „Макоптторг” на адресу Позивача. Крім того, в зазначених товарно транспортних накладних не заповнені всі обовязкові реквізити, відсутні відомості про вантажно розрахувальні операції, не повністю вказано пункт навантаження та розвантаження, не заповнені графи 6-13 Відомості про вантаж. За накладними, виданими постачальником ТОВ „Макоптторг” платнику ТОВ „Монохім” неможливо ідентифікувати осіб, які здали та прийняли товар „сітку затяжку”.

Суд також зазначає, що відповідно до Довідки вивчення та узагальнення судової практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України „Про податок на додану вартість” Вищій адміністративний суд України у висновках звертає увагу на те, що судам слід ураховувати, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді. Як встановлено у судовому засіданні та не оспорюється сторонами, зазначені документи Позивачем при проведенні перевірки не надавалися. Судом також, відповідно до приписів ст. 11 КАС України було зобовязано представника позивача надати до суду реєстри отриманих та виданих податкових накладних, докази наявності складських приміщень, факт оприбуткування поставленого товару, проте зазначені документи також не були надані до суду.

Щодо інших документів, наданих Позивачем, які свідчать про постачання сітки затяжки контрагентам ДП „Добропіллявугілля”, ДП „Луганськвугілля”, ДП „Донбасантрацит” (накладні, акти прийому передачі, довіреності, специфікації) суд не бере їх до увагу з огляду на розбіжності в обємах постачання товару, адже, як вбачається із зазначених документів контрагентам ДП „Добропіллявугілля”, ДП „Луганськвугілля”, ДП „Донбасантрацит” було поставлено „сітку затяжку” (в комплекті анкерно посадочного обладнання) в кількості 23794 шт. , в той час як на адресу ТОВ „Монохім” з боку ТОВ „Макоптторг” було поставлено 26853 шт. При цьому, відомості про залишок ТМЦ („сітки затяжки”) на підприємстві Позивача відсутні.

Крім того, відповідно до Довідки від 31.03.2009 № 818/23-1/23110754 „Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Монохім” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Макоптторг”, встановлено, що ТОВ „Монохім” уклав усну угоду з ТОВ „Макоптторг” про постачання сітки затяжки. Транспортування товару та вантажні роботи проводилися за рахунок постачальника. Зазначена довідка підписана посадовою особою (головним бухгалтером) ТОВ „Монохім” без заперечень.

Разом з тим, згідно довідки Макіївської ОДПІ про результати перевірки ТОВ „Макоптторг” з питань правовідносин з ТОВ „Монохім” від 18.05.2009 № 3827/23-3/35354673 встановлено, що ТОВ „Монохім” уклав письмовий договір № 148 від 26.08.2008 з ТОВ „Макоптторг” про постачання сітки затяжки. Транспортування товару відбувалося автомобільним транспортом Покупця. Про зазначені обставини здійснення господарської операції між ТОВ „Монохім” та ТОВ „Макоптторг” повідомляв суду і представник Позивача.

Відповідно до ст. 3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/256, договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (Замовники). Пунктом 3.7 ст. 3 Правил визначено, що на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми. Але Позивачем в період проведення перевірки та під час судового розгляду справи не надано договорів укладених з перевізниками на доставку сітки затяжки.

Отже, в даних господарських правовідносинах наявні значні розбіжності між обставинами повідомленими Позивачем в березні 2009 року та обставинами, встановленими перевіркою в травні 2009 року та повідомленими Позивачем під час розгляду даної справи в суді.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту

З огляду на суперечність відомостей щодо здійснення господарської операції з поставки сітки затяжки між ТОВ „Монохім” та ТОВ „Макоптторг”, відсутність первинних документів які засвідчують факт поставки, суд вважає, що Позивачем не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання постачання товарів.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Відповідач довів правомірність винесення спірного податкового повідомлення рішення, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Монохім” до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення рішення від 23.06.2010 № 0000022320/2 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Монохім” до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про скасування податкового повідомлення рішення від 23.06.2010 № 0000022320/2 відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 30 вересня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 05 жовтня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.