Постанова № 11742767, 07.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2010 р. м. КиївК-6854/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008 у справі № 11/314/07-АП Господарського суду Запорізької області

за позовом торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.07.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008 в позові Торговельно-промислової транснаціональної корпорації (ТПТК) «Кераміст»до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (СДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.08.2006 № 0000401322/0, від 26.10.2006 № 0000401322/1, від 28.12.2006 № 0000401322/2, від 14.03.2007 № 0000401322/3 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 204662,00 грн., в тому числі 56108,00 грн. основний платіж та 148554,00 грн. штрафні (фінансові) санкції в частині основного платежу в сумі 47338,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 143183,00 грн. відмовлено.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти порушення позивачем правил податкового обліку та завищення внаслідок цього валових витрат за І квартал 2004 року на 997,1 тис. грн., за ІІ квартал 2005 року І квартал 2006 року на загальну суму 121748,99 грн., за ІV квартал 2004 року на 40750,58 грн. (внаслідок порушення правил податкового обліку при врегулюванні сумнівної дебіторської заборгованості ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», безнадійної внаслідок сплину строку позовної давності дебіторської заборгованості ПП «Юніс», ТОВ НВО «Бінар», Яновська ЦЗФ, ПП «Імідж-Торг», КП «Уніпром»); за ІV квартал 2003 року І квартал 2006 року - 3908,49 грн. (внаслідок віднесення до валових витрат в повному розмірі витрат на утримання медичного пункту, замість 50%, як встановлено пунктом 16 розділу ІІ «Перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 96 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»); за ІV квартал 2005 року на 2149,63 грн. (внаслідок включення до валових витрат на оренду автомобілів у фізичних осіб за договорами оренди, укладеними без дотримання нотаріальної форми); заниження валового доходу за 2005 рік на 11344,03 грн. та заниження валових витрат за ІV квартал 2004 року на 9453,36 грн. (по кредиторській заборгованості перед ВАТ «Запоріжнерудпром»).

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, пункту 5.1 ст. 5, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 283/97-ВР), підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), ст. ст. 71, 86 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, СДПІ просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд встановив, що фактичною підставою для визначення ТПТК «Кераміст»податкового зобовязання в сумі 47338,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 143183,00 грн. згідно податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, що є предметом вирішення у даній справі, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 10.08.2006 № 25/08-08/13620827, про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.4.4, 5.4.8, 5.4.10 пункту 5.4 ст. 5, підпунктів 12.1.2. 12.1.2 пункту 12.1. підпункту 12.4.1 пункту 12.4 ст. 12 Закону № 283/97-ВР, внаслідок чого завищив скоригований валовий доход за 2005 рік на 997,1 тис. грн., занизив валовий доход за 2005 рік на 11,3 тис. грн., завищив валові витрати за 2003 рік (ІV квартал) на 14,1 тис. грн., за 9 місяців 2004 року - на 1008,6 тис. грн., за 9 місяців 2005 року на 75,3 тис. грн., за І квартал 2006 року на 60431,00 грн.

В судовому процесі встановлено, що станом на 30.06.2004 в бухгалтерському обліку ТПТК «Кераміст»обліковувалась дебіторська заборгованість у сумі 40750,58 грн., а станом на 31.03.2006 - в загальній сумі 121748,99 грн. в розрізі дебіторів-постачальників товарів, послуг: КП «Уніпром»- 40750,58 грн. (за дизельне паливо), ПП «Юніс»- 72449,40 грн. (за вугілля), ТОВ НВО «Бінар»- 3648,88 грн. ( за нафтопродукти), Яновська ЦЗФ 15000,00 грн. (за переробку вугілля), ПП «Імідж-Торг»- 55000,00 грн. (за соду кальциновану технічну), яка виникла внаслідок непоставки позивачу вказаними постачальниками товарів, послуг при попередній оплаті за них та за якою збіг строк позовної давності. Зазначені суми були включені позивачем до валових витрат у звітних періодах, на який припадає дата сплати авансових платежів цим постачальникам.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відсутність факту реальної поставки та втрата можливості через збіг строку позовної давності отримати товари, послуги від вказаних постачальників в примусовому порядку виключають оцінку витрат на придбання товарів, послуг як таких, що підпадають під ознаки валових витрат. Суд дав правильну оцінку бездіяльності позивача щодо зменшення валових витрат в податковому обліку за ІІ квартал 2004 року на 40750,58 грн. та за І квартал 2006 року на 121748,99 грн. як протиправній, оскільки позивач через відсутність факту поставки та права вимоги здійснити поставку до постачальників, яке підлягає судовому захисту, повинен був відкоригувати валові витрати на вказані суми.

Відповідно до підпункту 5.4.10 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами, укладеними згідно із законом.

Пунктом 16 розділу ІІ «Перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.2002 № 349-ІУ встановлено, що у 2003 році витрати, пов'язані із забезпеченням основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції цього Закону), включаються до складу валових витрат платника податку у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат.

Статтею 96 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» положення пункту 16 розділу II "Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо включення до складу валових витрат, витрат у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат, пов'язаних із забезпеченням основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, визначених у підпункті 5.4.9, та пунктів медичного огляду, передбачених підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" діють до 1 січня 2005 року.

З огляду на приписи наведених правових норм суд дійшов правильного висновку про завищення позивачем валових витрат в податковому обліку за ІV квартал 2003 року та за 2004 рік на загальну суму 21464,18 грн. за рахунок витрат на утримання пункту медичного огляду, що перевищують встановлене законом обмеження.

В судовому процесі встановлено, що, продовжуючи дію договору оренди автомобіля від 20.06.2002, укладеного між позивачем (орендар) та громадянином ОСОБА_1., на підставі якого позивач відніс до валових витрат 2149,63 грн., що склали витрати на технічне обслуговування та ремонт автомобіля, додатковою угодою від 20.06.2006, сторони договору не дотримались вимог частини 2 ст. 799 Цивільного кодексу України щодо нотаріальної форми такого договору. У звязку з цим суд обґрунтовано виходив з відсутності правової підстави для здійснення господарських операцій, фінансові показники яких були відтворені в податковому обліку, і, як наслідок, підстав для врахування цих показників в податковому обліку.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

За визначенням пункту 1.25 ст. 1 цього Закону безнадійна заборгованість це заборгованість, зокрема, за якою минув строк позовної давності.

Суд правильно застосував ці норми, дійшовши висновку про неправомірне заниження позивачем валового доходу за 2005 рік на 11344,03 грн., що складає суму його кредиторської заборгованості перед ДП УПТК ВАТ «Запоріжнерудпром»за отриманий, але не оплачений товар (щебінь), за якою збіг строк позовної давності, та завищив валові витрати за ІV квартал 2005 року на 9453,36 грн. внаслідок не від коригування валових витрат у звязку із збігом строку позовної давності по вимогам цього постачальника щодо сплати вартості щебеню при віднесенні витрат на придбання щебеню до валових витрат по першій події (оприбуткування) без фактичної сплати ціни придбання.

В І кварталі 2004 року позивач відніс до валових витрат 997100,00 грн. дебіторської заборгованості ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»за поставлений кокс доменний, які були стягнуті на його користь рішенням суду в ІV кварталі 2000 року та не були сплачені станом на І квартал 2004 року. Враховуючи час виникнення заборгованості, порядок податкового обліку суми цієї заборгованості регулюється пунктом 12.1 ст. 12 Закону № 283/97-ВР в редакції, чинній до 1 січня 2003 року (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»»від 24.121.2002 № 349-ІV), як це передбачено пунктом 5 Перехідних положень Закону № 349-ІV. Відповідно до підпункту 12.1.1 цього пункту платник податку - продавець товарів (робіт, послуг), у тому числі банки і небанківські фінансові установи, має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене зменшення здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з такого покупця або про визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу з покупця чи стягнення заставленого майна.

При зверненні позивача до суду в ІV кварталі 2000 року право на збільшення валових витрат у нього теж виникло в цьому звітному періоді. Виправлення помилки в податковому обліку (в тому числі і занижених показників) платник податків має право здійснити протягом строку давності, встановленого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), як це встановлено абзацами другим та третім пункту 5.1 ст. 5 цього Закону. Віднесення позивачем до валових витрат 997100,00 грн. в податковому обліку здійснено за межами вказаного строку, який складає 1095 календарних дні. У звязку з чим суд дійшов правильного висновку про неправомірне збільшення позивачем валових витрат за І квартал 2004 року. Разом з тим, суд не звернув увагу, що відповідно до висновків акту перевірки від 10.08.2006 № 25/08-08/13620827 це порушення податкового законодавства не призвело до донарахування податкових зобовязань, оскільки в податковому обліку за 2005 рік позивач завищив валовий доход на 997100,00 грн. за рахунок віднесення до валового доходу врегульованої сумнівної заборгованості ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»(а.с. 58, 79, 80, 141, т. 1).

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки штрафні (фінансові) санкції в сумі 124638,00 грн. були застосовані до позивача за порушення податкового законодавства, яке не призвело до донарахування контролюючим органом суми податкового зобовязання за результатами перевірки (завищення валових витрат за І квартал 2004 року на 997100,00 грн.), податкове повідомлення-рішення є неправомірним в частині застосування цих санкцій.

З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні, а позов - частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до правила розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову, встановленого частиною 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст»задовольнити частково, постанову Господарського суду Запорізької області від 25.07.2007, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2008 змінити; позов задовольнити частково; скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000401322/0 від 19.08.2006 в частині визначення торгівельно-промисловій транснаціональній корпорації «Кераміст»податкового зобовязання з податку на прибуток за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 124638,00 грн.

В позові про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000401322/0 від 19.08.2006 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 65883,00 грн., в тому числі 47338,00 грн. основний платіж та 18545,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст»судові витрати із сплати судового збору в сумі 1,70 грн. ( одна гривна 70 копійок ).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підпис М.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович