Ухвала суду № 11742297, 14.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2010 р. м. КиївК-21407/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А., Федоров М.О.

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 16.04.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007

у справі № 25/358-А (22а-1944/07)

за позовом дочірнього підприємства «Немірофф-медіа»(далі ДП «Немірофф-Медіа»)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Шапченка І.С.,

відповідача Перепелюка О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2006 №0000332330/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 456813 грн. (у тому числі 304542грн. за основним платежем та 152271 грн. штрафних санкцій).

Постановою господарського суду міста Києва від 16.04.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007, позов задоволено частково; оспорюваний акт індивідуальної дії скасовано в частині нарахування ДП «Немірофф»податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 446813 грн. (у тому числі 297875 грн. за основним платежем та 148938грн. штрафних санкцій). В решті позову відмовлено. Ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що:

передачу позивачем рекламних матеріалів підприємствам-дилерам в рамках виконання договору від 28.02.2003 № 01, укладеного з дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія «Nemiroff»(замовник), не можна вважати безоплатною передачею, тоді як податковим органом безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з огляду на те, що розповсюдження рекламної продукції здійснювалося позивачем не з метою рекламування власних товарів (робіт, послуг), а в ході провадження господарської діяльності, яка полягала у проведенні рекламних кампаній замовника;

витрати позивача на відрядження його працівників документально підтверджені та обґрунтовані характером господарської діяльності ДП «Немірофф-медіа», що обумовлює правомірність віднесення позивачем таких витрат до складу валових витрат підприємства в порядку підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

з огляду на закінчення процедури адміністративного оскарження за податковим повідомленням-рішенням, прийнятого за наслідками зменшення податковим органом збитків позивача за 2004 рік на 26667 грн., у ДП «Немірофф-медіа»були відсутні підстави для включення до валових витрат у І кварталі 2005 року зазначеної суми.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати названі рішення місцевого та апеляційного судів в частині задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та неправильне застосування судами норм матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:

відсутність у позивача передбачених Законом документів, які б підтверджували звязок витрат на відрядження з господарської діяльністю ДП «Немірофф-медіа», як-от запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю позивача, доказів участі відрядженої особи у переговорах, конференціях, симпозіумах за тематикою, що відповідає з основній діяльності позивача, документів на підтвердження бажання встановити цивільно-правові відносини виключають правомірність включення ДП «Немірофф-медіа»витрат на відрядження та вартості білетів до складу валових витрат;

позивачем не здійснювались розрахунки з підприємствами-дилерами, яким ДП «Немірофф-медіа»передало рекламну продукцію, а відсутність затвердженого рекламного бюджету, як це передбачено умовами договору від 28.02.2003 №01, та будь-яких інших документів, які б засвідчували вид та обсяг рекламних послуг, наданих позивачем дочірньому підприємству «Українська горілчана компанія «Nemiroff», спростовує висновок попередніх інстанцій про оплатність переданих дилерам рекламних матеріалів.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що ДПІ було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Немірофф-медіа»за період з 01.01.2005 по 31.12.2005, оформлену актом від 04.07.2006 №86-23/305-32344180. В ході цієї перевірки було виявлено, зокрема:

- включення позивачем до складу валових витрат підприємства вартості безоплатно розповсюджених рекламних матеріалів у сумі 1119,1тис.грн. Фактично 28.02.2003 ДП «Немірофф-медіа»(виконавець) та дочірнім підприємством «Українська Горілчана компанія «Nemirоff»(замовник) було укладено договір № 01, відповідно до умов якого позивач зобовязався в межах затвердженого сторонами рекламного бюджету здійснити комплекс заходів з організації рекламних кампаній товарів, товарних знаків, імені тощо замовника. З метою виконання названого договору протягом 2004-2005 років позивач (замовник) уклав договори поставки з товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс технолоджі», товариством з обмеженою відповідальністю «Ена, ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Лордон компані»та товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА», на підставі яких названі контрагенти виготовили рекламну продукцію з логотипом ТМ «Nemiroff». В подальшому зазначену рекламну продукцію позивач за вказівкою дочірнього підприємства «Українська Горілчана компанія «Nemirоff»передав дилерам останнього, а саме товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес», товариству з обмеженою відповідальністю «Гор-Нова Компанія», товариству з обмеженою відповідальністю «Гамма», товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Софі»та приватному підприємству «Піонер-Дрінк», з якими дочірнім підприємством «Українська Горілчана компанія «Nemirоff»було укладено договори про розповсюдження його рекламних матеріалів;

віднесення позивачем до валових витрат підприємства витрат на відрядження його працівників без наявності належного документального підтвердження звязку цих відряджень з господарською діяльністю ДП «Немірофф-медіа»;

завищення позивачем валових витрат у І кварталі 2005 року на 26667 грн. внаслідок неврахування факту зменшення контролюючим органом задекларованого ДП «Немірофф-медіа» відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового періоду.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 456813 грн. (у тому числі 304542грн. за основним платежем та 152271 грн. штрафних санкцій).

У справі, що розглядається, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про безпідставність застосування податковим органом до спірних правовідносин приписів підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якого до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Адже у наведеній нормі йдеться про порядок обліку витрат платника на здійснення рекламних заходів з метою рекламування саме власних товарів (робіт, послуг).

В даному ж разі, як вбачається з установлених судовими інстанціями обставин справи, передача позивачем рекламних матеріалів названим дилерам відбувалась в рамках виконання договірних зобовязань перед замовником дочірнім підприємством «Українська Горілчана компанія «Nemirоff». Отже, судами було вірно кваліфіковано названі витрати позивача як витрати підприємства, повязані із здійсненням його господарської діяльності, яка в даному разі полягала у наданні рекламних послуг. З огляду ж на оплатний характер договору від 28.02.2003 № 01 виконання позивачем окремих заходів у рамках цього договору не можна вважати безоплатним, незважаючи на відсутність затвердженого учасниками цього договору рекламного бюджету та детального опису наданих позивачем послуг.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу ж вимог пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, з огляду на наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на придбання рекламних матеріалів на виконання договірних зобовязань перед замовником в ході здійснення своєї господарської діяльності висновок ДПІ про безпідставне включення ДП «Немірофф-медіа»до складу валових витрат вартості безоплатно розповсюджених рекламних матеріалів у сумі 1119,1 тис. грн. є необґрунтованим.

Згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи документів (зокрема, звітів відряджених працівників позивача про використання коштів, наданих на відрядження, копій закордонних паспортів відряджених осіб, звітів про відрядження із вказівкою мети такого відрядження, посвідчень про відрядження, наказів про направлення працівників ДП «Немірофф-медіа»у відрядження, рахунків з готелів, копій авіаквитків тощо) судами було зроблено цілком обґрунтований висновок про наявність належного документального підтвердження витрат позивача на відрядження, які обумовлені цілями та характером діяльності позивача.

ДПІ не подано достатньо переконливих доводів про порушення судами правд оцінки доказів у встановленні цієї обставини. Посилання скаржника на обовязковість підтвердження звязку витрат на відрядження з господарською діяльністю підприємства певними документами, до яких належать запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю позивача, документи щодо участі відрядженої особи у переговорах, конференціях, симпозіумах за тематикою, що відповідають діяльності позивача, документи на підтвердження бажання встановити цивільно-правові відносини, не відповідають наведеним нормам Закону. Адже названим Законом не встановлено закритого переліку підтверджуючих документів, тоді як подані позивачем докази містять достатню інформацію щодо цілей відряджень та стосовно обґрунтованості витрат на такі відрядження.

З урахуванням викладеного у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для скасування правильних та обґрунтованих рішень попередніх інстанцій.

Розглянувши справи у межах поданої касаційної скарги, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 16.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007 у справі № 25/358-А (22а-1944/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Є.А. Усенко М.О. Федоров