Ухвала суду № 11742283, 14.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2010 р. м. КиївК-18863/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А., Федоров М.О.

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі Кременчуцька ОДПІ)

на постанову господарського суду Полтавської області від 12.02.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007

у справі № 3/325 (22-а-208/2007)

за позовом приватного підприємства «Виробничо-промислове підприємство «Агротехбізнес»(далі ПП «ВПП «Агротехбізнес»)

до Кременчуцької ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Полтавської області від 12.02.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.11.2006 №0002782301/0/91 з мотивів наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, тоді як порушення постачальниками позивача по ланцюгу податкової дисципліни (у тому числі і ухилення від оподаткування) не може бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди ПП «ВПП «Агротехбізнес».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в даному разі відсутня така обовязкова підстава для виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, як документально підтверджений факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету з господарських операцій з поставки ПП «ВПП «Агротехбізнес»будівельних матеріалів за ланцюгом постачання.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- Кременчуцької ОДПІ було проведено додаткову виїзну позапланову документальну перевірку правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету на користь ПП «ВПП «Агротехбізнес»за березень 2005 року, оформлену актом від 17.11.2006 №626/23-120/30131024;

- в ході цієї перевірки було виявлено факт включення позивачем до складу податкового кредиту у названому податковому періоді 133218 грн. ПДВ за наслідками здійснення операцій з поставки позивачеві будівельних матеріалів за договорами, укладеними ПП «ВПП «Агротехбізнес»(покупець) з товариством з обмеженою відповідальністю «Міс»(постачальник) та приватним підприємством «Пілат»(постачальник) по таких ланцюгах постачання:

товариство з обмеженою відповідальністю «Міс»- приватне підприємство «Масла і смазки»- приватне підприємство «Пілат»- приватне підприємство «Техпласт»;

приватне підприємство «Пілат»- приватне підприємство «Техпласт»;

- за наслідками проведення зустрічних перевірок названих постачальників позивача було виявлено відсутність факту надмірного надходження відповідної суми ПДВ до бюджету за наслідками виконання операцій з поставок за вказаними ланцюгами, позаяк приватне підприємство «Техпласт»визнано банкрутом за рішенням господарського суду Полтавської області від 23.05.2006 у справі № 7/37-06;

- наведені обставини слугували підставою для прийняття Кременчуцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 28.11.2006 №0002782301/0/91, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 133218 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18976грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за перевірений період.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 цієї ж статті Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У справі, яка розглядається, попередні судові інстанції дійшли висновку, що наявність у платника податку позивача виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

До того ж, одним з основних мотивів задоволення цього позову судами зазначено принцип персональної відповідальності платника податків, з урахуванням якого власне порушення порядку обчислення та сплати податку контрагентами платника по ланцюгу не позбавляє такого платника права на отримання бюджетного відшкодування

Однак, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. І хоча за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), однак якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Як було зясовано судами, право позивача на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування виникло за наслідками виконання на адресу ПП «ВПП «Агротехбізнес»поставки будівельних матеріалів за вказаним ланцюгом постачання. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б засвідчили реальне виконання названої операції з поставки, як-от докази перевезення цього товару, його зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товару за кількістю та якістю тощо.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені порушення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Полтавської області від 12.02.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2007 у справі № 3/325 (22-а-208/2007) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Є.А. Усенко М.О. Федоров