Ухвала суду № 11742235, 30.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2010 р. м. КиївК-16527/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Усенко Є.А.,

секретар Євтушевський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці

на постанову господарського суду Вінницької області від 18 грудня 2006 року

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року

у справі № 9/250-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Термінал»

до Державної податкової інспекції у місті Вінниці

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Термінал»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Вінниці від 24 жовтня 2005 року за №0002992301/0, від 25 листопада 2005 року за № 0002992301/1, від 19 грудня 2005 року за №0002992301/2 та від 01 березня 2006 року за № 0002992301/3.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 18 грудня 2006 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2005 року № 0002992301/0, від 25 листопада 2005 року № 0002992301/1, від 19 грудня 2005 року № 0002992301/2, від 01 березня 2006 року № 0002992301/3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Завод «Термінал»3,40 грн. судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року постанову Господарського суду Вінницької області від 18 грудня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Вінницької області від 18 грудня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Завод «Термінал», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Вінницької області від 18 грудня 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Вінниці провела виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Завод «Термінал»за період з 01 січня 2003 року по 01 липня 2005 року, за результатами якої було складено акт від 18 жовтня 2005 року № 709/23-50/14312660.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3 статті 8, пункту 12.4 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 6300,00 грн. та за перший квартал 2005 року на суму 27580,00 грн.

24 жовтня 2005 року ДПІ у м. Вінниці прийняла податкове повідомлення-рішення №0002992301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Завод «Термінал»суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 17094,00 грн., з яких: 6300,00 грн. за основним платежем, 10794,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 листопада 2005 року за № 0002992301/1, від 19 грудня 2005 року за № 0002992301/2 та від 01 березня 2006 року за № 0002992301/3 на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суми збору на обовязкове державне пенсійне страхування, нараховані на фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пільгових пенсій, є загальнообовязковим збором, і тому є усі підстави для включення їх до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія судді погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Завод «Термінал»є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Його працівникам пільгові пенсії було призначено відповідно до пунктів «а»? «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується доданими до справи письмовими доказами.

Як вбачається з довідки УПФУ в Ленінському районі м. Вінниці від 16 листопада 2006 року № 1644/05-23-1/03, витрати ВАТ «Завод «Термінал»на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списками № 1 та № 2 склали: в 2003 році за списком № 2 93282,90 грн.; в 2004 році за списком № 1 2823,13 грн., за списком № 2 60991,16 грн.; у І півріччі 2005 року за списком № 1 1844,87 грн., за списком № 2 21992,30 грн.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»? «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»встановлено ставку на обовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від обєкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у звязку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 зазначеного пункту Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, обов'язок з покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій Пенсійному фонду України покладений на підприємство законодавством, відшкодування таких витрат пов'язане з господарською діяльністю підприємства, а тому, віднесення таких витрат до складу валових витрат не суперечить загальному поняттю валових витрат, встановленому пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Здійснювана на вимогу законодавства компенсація Пенсійному фонду України витрат з виплати і доставки пільгових пенсій не підпадає під перелік витрат, встановлений пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які не включаються до складу валових витрат, а тому, виходячи із положень пункту 5.11 статті 5 цього ж Закону, які забороняють установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, віднесення таких витрат до складу валових витрат слід визнати правомірним.

Крім того, виходячи із правових підстав виникнення у підприємства таких витрат, а також з того, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є об'єктом оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 % даних витрат, з метою оподаткування віднесення таких фактичних витрат до складу валових витрат на підставі підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як суми внесених податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування», не буде суперечити принципам формування валових витрат, основними критеріями яких є понесення витрат у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, на потреби, пов'язані з веденням господарської діяльності.

У такому разі відображення витрат у бухгалтерському обліку, зокрема облік витрат на виплату і доставку пенсій на рахунку 651/1 «Розрахунки по пільгових пенсіях», не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення позивачем витрат до складу валових, порядок та підстави формування яких визначається виключно Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податкова інспекція у касаційній скарзі також посилається на відсутність підстав для віднесення понесених витрат з виплати і доставки пенсії до складу валових витрат на підставі підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обґрунтовуючи свою позицію тим, що у даному випадку збір нарахований не на оплату праці, а на витрати з виплати і доставки пенсій.

Суд касаційної інстанції відхиляє, як безпідставні, доводи податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення понесених позивачем витрат із виплати і доставки пенсії до складу валових витрат на підставі підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у даному випадку збір нарахований не на оплату праці, а на витрати з виплати і доставки пенсій, з огляду на вищевказану позицію щодо доцільності віднесення спірних витрат у 2004 році до складу валових витрат на підставі підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а не на підставі підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 цього ж Закону. Особливістю віднесення витрат зі збору на державне пенсійне страхування на підставі підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є нарахування такого збору на витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, а не на фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

Крім іншого, Державна податкова адміністрація України листом від 21 червня 2006 року № 6803/6/15-0316 «Щодо віднесення до складу валових витрат підприємств витрат на виплату та доставку пільгових пенсій»розяснила, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначених за списком N 2, включаються до складу валових витрат платника податку на підставі підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач правомірно включив до валових витрат суму витрат на доставку та виплату пільгових пенсій.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Вінниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Вінницької області від 18 грудня 2007 року та ухвала Житомирського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Вінницької області від 18 грудня 2007 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ С.Е. Острович

______ Є.А. Усенко