Ухвала суду № 11742236, 14.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2010 р. м. КиївК-9550/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Усенко Є.А., Федоров М.О.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі Лозівська ОДПІ)

на постанову господарського суду Харківської області від 26.12.2006

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2007

у справі № АС-42/537-06

за позовом селянського (фермерського) господарства «Лан»(далі СФГ «Лан»)

до Лозівської ОДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Соколової Т.П.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2005 №000561700/0 та № 0001102310/0.

Постановою господарського суду Харківської області від 26.12.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2007, позов задоволено; оспорювані акти індивідуальної дії скасовано. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у стягненні з відповідача на користь СФГ «Лан»1000 грн. витрат на оплату юридичних послуг було відмовлено з мотивів недоведеності факту понесення позивачем цих витрат саме у звязку з даним спором. У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що з огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 672 «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову»(далі Постанова) оподатковуваний дохід фізичних осіб за оренду земельного паю за 2004 рік (незалежно від дати фактичної виплати орендної плати) мав бути обчислений, виходячи із собівартості сільськогосподарської продукції у 2003 році (а не у 2004 році, як це фактично було зроблено податковим органом). До того ж, за висновком судів, Постановою слід керуватися і при визначення бази оподаткування ПДВ операцій з поставки орендодавцям продукції в рахунок орендної плати.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Лозівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправомірність застосування позивачем собівартості продукції, що склалася у 2002 році, під час проведення розрахунків за оренду землі за 2004 рік. До того ж, за посиланням відповідача, база оподаткування ПДВ має визначатись за правилами статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», яка у спірних правовідносинах є спеціальною нормою по відношенню до Постанови.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Лозівської ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- Лозівською ОДПІ було проведено планову комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства СФГ «Лан»за період з 01.04.2004 по 31.05.2005, оформлену актом від 01.08.2005 №106/26-104/22668709;

- в ході цієї перевірки було виявлено факт здійснення позивачем розрахунків у натуральній формі під час виплати орендної плати за оренду земельних паїв;

- при цьому оренду плату за 2004 рік було фактично виплачено позивачем у лютому 2005 року, виходячи з собівартості сільськогосподарської продукції, що склалася у 2002 році; відповідні операції було відображено у бухгалтерському обліку СФГ «Лан»у січні 2005 року;

- наведені обставини слугували підставою для прийняття Лозівською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 03.08.2005 №0000561700/0, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9653,31 грн. (у тому числі 3217,77 грн. за основним платежем та 6435,54 грн. штрафних санкцій);

- на підставі висновку про заниження СФГ «Лан»бази оподаткування ПДВ з операцій з видачі сільськогосподарської продукції за цінами, нижчими ніж витрати на її виготовлення, Лозівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2005 № 0001102310/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ за штрафними санкціями у сумі 14406 грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності нарахування позивачеві податкових зобовязань за оспорюваними актами індивідуальної дії.

Постановою передбачено, що перерахунок обсягів натуральної та відробіткової форм плати за оренду земельної частки (паю) у грошову проводиться виходячи з фактичної собівартості визначених договором видів продукції, робіт (послуг), яка склалася в господарстві за минулий рік, відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1996 №452.

У розгляді цієї справи судові інстанції, дійшовши вірного висновку про необхідність використання позивачем собівартості продукції, що склалася у 2003 році, при обчисленні оподатковуваного доходу фізичних осіб, отриманого внаслідок одержання ними орендної плати у натуральній формі за 2004 рік, скасували податкове повідомлення-рішення від 03.08.2005 №0000561700/0, пославшись на те, що контролюючим органом, в свою чергу, базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб було визначено на підставі собівартості сільськогосподарської продукції у 2004 році. Однак з таким висновком погодитися не можна, позаяк в даному разі для правильного вирішення спору судам слід було визначити суму цього податку, яка підлягала сплаті СФГ «Лан»за умови обчислення її у відповідності з вимогами чинного законодавства (тобто за собівартістю продукції, що склалася у 2003 році), порівняти цю суму з сумою податку, фактично нарахованого та сплаченого СФГ «Лан», а також із сумою податкового зобовязання, нарахованого Лозівською ОДПІ за названим податковим повідомленням-рішенням, та на підставі цього зробити мотивований висновок щодо законності (або неправомірності) проведеного нарахування та суми такого нарахування.

Статтею 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

У вирішенні даного спору суди помилково надали пріоритетного значення Постанові у порівнянні з викладеною нормою Закону під час визначення бази оподаткування ПДВ операцій з передачі СФГ «Лан»сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за оренду землі. Адже з огляду як на правила превалювання нормативно-правового акта, що має більшу юридичну силу (яким за даних обставин є Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»), так і принципу пріоритетності спеціальної норми над загальною (позаяк бюджетний закон належить до спеціальних законів з питань оподаткування) в даному разі під час визначення бази оподаткування ПДВ слід керуватися саме вимогами Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік». У звязку з цим судам слід було перевірити відповідність здійсненого як позивачем, так і ДПІ обчислення бази оподаткування ПДВ за перевірений період вимогам названого Закону і за результатами зясованого дійти мотивованого висновку щодо законності податкового повідомлення-рішення від 03.08.2005 № 0001102310/0.

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені порушення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Лозівської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Харківської області від 26.12.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2007 у справі № АС-42/537-06 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Є.А. Усенко М.О. Федоров