Ухвала суду № 11741900, 27.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 р.Справа № 2-а-41850/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Галан О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2010р. по справі№2-а-41850/09/2070

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0000661720/0 від 27.04.2009 року, №0000661720/1 від 26.05.2009 року, № 0000661720/2 від 07.07.2009року, № 0000661720/3 від 17.09.2009 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була здійснена виїзна планова перевірка, за результатами якої складено акт №699/17-02-08/2636701811/102 від 13.04.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомленнярішення №0000661720/0 від 27.04.2009 року, після первинної скарги прийнято податкове повідомленнярішення №0000661720/1 від 26 05 2009 року, після повторної скарги прийнято податкове повідомленнярішення № 0000661720/2 від 07.07.2009 року, після відмови Державної податкової адміністрації України у задоволенні скарги прийнято податкове повідомлення рішення №0000661720/3 від 17.09.2009 року на загальну суму 2739,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 1766,00 грн. та штрафні санкції на суму 973,00 грн. Зазначені податкові повідомленнярішення позивач вважає недійсними, оскільки ним правомірно включено до складу податкового кредиту сплачені суми за податковими накладними постачальників, а саме: ТОВ “Флешком” №33 від 23.06.2008р. на суму 3600,00 грн., ТОВ “Опта ЛТД” №18181 від 01.11.2007р. на суму 5902,92 грн., ТОВ “Ді Сі Лінк” №111 від 16.11.2007 р. на суму 420,00грн., та частково ТОВ “Опта ЛТД” №18437 від 29.11.2007р. на суму 1749,13 грн. Позивач зазначає, що вказані податкові накладні виписані у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. За таких обставин, позивач вважає винесені податкові повідомлення рішення недійсними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року адміністративний позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення рішення №0000661720/0 від 27.04.2009 року, №0000661720/1 від 26.05.2009 року, №0000661720/2 від 07.07.2009року, №0000661720/3 від 17.09.2009 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від19 січня 2010 року та прийняти нову, якою позов залишити без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №0000661720/0 від 27.04. 2009 року, №0000661720/1 від 26.05.2009 року, №0000661720/2 від 07.07.2009 року, №0000661720/3 від 17.09.2009 року, якими ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 1766,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 973 грн. є необґрунтованими та підлягають визнанню недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі направлення №236 від 26.03.2009 року проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.10.2007 року по 31.12.2008 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки №699/17-02-08/2636701811/102 від 13.04.2009 року. В висновках акту перевірки поряд із іншими зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, а саме: завищення суму податкового кредиту по ПДВ у листопаді 2007 року та другому кварталі 2008 року, чим порушено пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 та пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого донараховано податку в розмірі 1766,00 грн. ( а.с.8 -13).

На підставі висновків акту перевірки №699/17-02-08/2636701811/102 від 13.04.2009 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000661720/0 від 07.07.2009р., яким ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 1766,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 973 грн. (а.с.14).

Позивач не погодився з вказаним рішенням та оскаржив це рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, ДПА у Харківській області та ДПА України.

За результатами розгляду скарг рішення податкового органу залишені без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) взятий на податковий облік 03.10.2007 року у ДПІ Жовтневого району м. Харкова за №9753.

У періоді, що перевірявся, ФОП ОСОБА_1 був платником податку на додану вартість та перебував на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.10.2007р. №100072271, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Вказані обставини не заперечуються сторонами, у суду не виникає сумніву щодо достовірності та добровільності їх визнання, тому в силу положень частини 3 статті 72 КАС України, вони не потребують доказування.

В акті перевірки зазначено про вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р. внаслідок чого неправомірно включено до реєстру отриманих податкових накладних та складу податкового кредиту за другий квартал 2008 року податкової накладної від ТОВ “Флешком”(код ЄДРПОУ 35477142) №33 від 23.06.2008р. на суму 3600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.), на придбання матеріальних активів, що не відносяться до їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності регулюється Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746/99. Пунктом 6 зазначеного Указу встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником цілого ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, податку на додану вартість.

Разом з тим, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727" суб'єктам малого підприємництва - фізичним особам надано право вибору щодо реєстрації їх платниками податку на додану вартість.

Тобто платник єдиного податку - СГД - фізична особа самостійно визначає доцільність реєстрації платником ПДВ. У разі коли така особа приймає рішення бути платником ПДВ, на неї після її реєстрації платником ПДВ поширюється дія Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі Закон України “Про податок на додану вартість”) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закон України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 було придбано у ТОВ “Флешком”ноутбук НР 530 (КР 477АА) вартість якого становить 3600 грн. (в т.ч. ПДВ 600,00 грн.), що підтверджується податковою накладною №33 від 23.06.2008р.

Надана позивачем до матеріалів справи податкова накладна №33 від 23.06.2008р. видана постачальником ТОВ “Флешком”(код ЄДРПОУ 35477142), повністю відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом.

Так, відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 цього Закону, до групи 4 основних фондів відносяться електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов`язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп`ютерні програми, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7, основні засоби матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Наказом Мінстату України 29 грудня 1995 року №352 "Про затвердження типових форм первинного обліку" затверджена інвентарна картка обліку основних засобів (форма N ОЗ-6) яка застосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, та таких, що мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість. Інвентарна картка ведеться в бухгалтерії на кожний об'єкт чи групу об'єктів. У випадку групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об'єктів основних засобів.

Позивачем надано до матеріалів справи копію акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 29.09.2008р., яким зафіксовано та підтверджено введення ноутбука НР 530 (КР 477АА) в експлуатацію, та картку рахунку 131 необоротних активів, в якій відображено нарахування зносу на його вартість.

Таким чином, є правомірним включення до складу податкового кредиту за другий квартал 2008року податкової накладної від ТОВ “Флешком” (35477142) №33 від 23.06.2008р. на суму 3600,00грн., у т.ч. ПДВ 600,00 грн., з придбання ноутбука НР 530 (КР 477АА), який використовувався в межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки відповідачем зазначено про завищення податкового кредиту за листопад 2007 року на суму 1346,00 грн., що сталося внаслідок віднесення податкових накладних, які виписані та видані з порушенням вимог п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 абз. “е” Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (номенклатура поставки зазначена постачальником на іноземній мові).

Положеннями п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997р. №168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому, положеннями пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Відповідачем не оспорюється той факт, що постачальники позивача - ТОВ “ОПТА ЛТД” (код ЄДРПОУ 28745023), ТОВ “ДіСі Лінк” (код ЄДРПОУ 29692840) та ТОВ “Флешком” (код ЄДРПОУ 100074357) - мають статус зареєстрованих платників податку на додану вартість.

Надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні №18181 від 07.11.2007р., №18437 від 29.11.2007р., №111 від 16.11.2007р. мають всі обов'язкові реквізити, визначені п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Посилання відповідача на порушення абзацу “е” п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” при видачі податкових накладних є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в податкових накладних постачальником зазначалася номенклатура (назва) товарів, а недоліки в їх заповненні не можуть бути підставою для не підтвердження сплачених сум, включених до податкового кредиту.

Таким чином, висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, викладені в акті перевірки №699/17-02-08/2636701811/102 від 13.04.2009 року, про порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення сум податкового кредиту по ПДВ у листопаді 2007р. та у 2-ому кварталі 2008р. не відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вимоги наведеної норми не виконані, податкові повідомлення рішення прийняті необґрунтовано та підлягають визнанню недійсними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2010р. по справі№2-а-41850/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 02.08.2010 р.