Ухвала суду № 11741585, 29.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 р.Справа № 2-а-1403/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010р. по справі№2-а-1403/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Куп'янський комбікормовий завод" <Список ><Текст >

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про нарахування штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Купянський комбікормовий завод", звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області, в якому просив суд визнати нечиними та скасувати податкові повідомлення рішення Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 05.02.2010р. № 0000062310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 12949,40грн. (основний платіж 8993,00 грн.; штраф 3956,40 грн.), від 05.02.2010р. № 0000291700/0 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 16186,02 грн. (основний платіж 5395,34 грн.; штраф 10790,68 грн.), а також визнати нечинним та скасувати частково рішення Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.02.2010р. № 0000082310 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 51764,98 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817, з посиланням на який були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, є помилковими. Відображених в названому акті порушень позивач не вчиняв, суму податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб обрахував правильно, а тому підстави для покладення на нього обовязку здійснити додатковий платіж з податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб відсутні. Щодо порушення норм з регулювання обігу готівки, то позивач не заперечував факту наявності порушень, проте, наголошував на недотриманні податковим органом вимог ст. 250 ГК України під час визначення розміру штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 р. позовні вимоги Приватного підприємства "Куп'янський комбікормовий завод" задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" , Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Конституції України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в межах апеляційної скарги, та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Купянський комбікормовий завод", пройшов процедуру державної реєстрації, одержав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №710404, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в Куп'янській об'єднаній державній податковій інспекції в Харківській області. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом.

З 29.12.2009р. по 26.01.2010р. працівниками Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Купянський комбікормовий завод" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 29.01.2010р. № 74/23/03288817.

З посиланням на зазначений акт Купянською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області 05.02.2010р. були винесені податкове повідомлення рішення № 0000062310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 12949,40грн. (основний платіж 8993 грн.; штраф 3956,40 грн.), податкове повідомлення рішення № 0000291700/0 яким визначене податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 16186,02 грн. (основний платіж 5395,34 грн.; штраф 10790,68 грн.), а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000082310, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 54236,18 грн.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 висновки відповідача про порушення Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: віднесення до складу валових витрат обігу та виробництва вартості наданих ЗАТ «УМЗ» послуг телефонного звязку, які не використовувались у власній господарській діяльності; про порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: неутримання податку з доходів фізичних осіб під час надання додаткових благ працівнику підприємства (директору) у вигляді сплати вартості наданих ЗАТ «УМЗ» послуг телефонного звязку, що не використовувались у власній господарській діяльності підприємства; про порушення п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, а саме: проведення готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, які перевищують десять тисяч гривень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Стосовно епізоду порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: віднесення до складу валових витрат обігу та виробництва вартості наданих ЗАТ «УМЗ» послуг телефонного звязку, які не використовувались у власній господарській діяльності

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" та ЗАТ "Український мобільний звязок" укладено контракт № 2100330 від 10.02.2005р., предметом якого є надання послуг мобільного звязку. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками та виписаними ЗАТ «УМЗ» податковими накладними. Крім того, в матеріалах справи наявні докази сплати Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" вартості отриманих послуг, що не спростовано відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході розгляду даної справи.

Проведене вивчення змісту акту від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів відповідність закону господарської операції за контрактом № 2100330 від 10.02.2005р., не вказував на нікчемність згаданого правочину, не зазначав про несумісність предмету контракту № 2100330 від 10.02.2005р. з господарською діяльністю Приватного підприємства «Купянський комбікормовий завод».

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на неможливість здійснення перевірки юридичної та фактичної обґрунтованості тих висновків, якими відповідач не керувався при винесенні спірного рішення.

Так, з акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 слідує, що судження відповідача про порушення Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вмотивовано доводом про те, що в період користування послугою «МТС-Інтернешенел» позивач не був зареєстрований субєктом зовнішньоекономічної діяльності та не мав взаємовідносин з іноземними покупцями та постачальниками.

В судовому засіданні суду першої інстанції на спростування обґрунтованості даного судження ОДПІ позивач надав рішення засновника ПП «Купянський комбікормовий завод” про проведення попередньої роботи з реконструкції обладнання заводу шляхом ведення перемовин з постачальниками зерносушильного обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, досліджуючи надані позивачем докази за правилами ст.86 КАС України, де указано, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (с.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86), правомірно прийняв як належні та допустимі докази розпорядження засновника ПП «Купянський комбікормовий завод” про необхідність проведення реконструкції заводу, так як викладені в цих відомостях дані повністю узгоджуються з відомостями додатку №2 до акту перевірки від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 щодо використання позивачем у власній господарській діяльності обладнання, яке було введено в експлуатацію ще в 1984 році.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заперечуючи проти позову, відповідач не подав до суду доказів на спростування доводів ПП «Купянський комбікормовий завод» про необхідність проведення реконструкції заводу, не надав доказів споживання ПП «Купянський комбікормовий завод» послуг телефонного звязку з метою, яка є несумісною з господарською діяльністю позивача, не навів достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості припущення про порушення ПП «Купянський комбікормовий завод»п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Судом таких доказів в ході розгляду справи також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що висновок відповідача про безпідставність включення Приватним підприємством "Купянський комбікормовий завод" на підставі п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат обігу та виробництва вартості послуг, сплачених ЗАТ «УМЗ»по контракту № 2100330 від 10.02.2005р. на загальну суму 35.970,00грн., є нормативно необґрунтованим та фактично недоведеним.

Стосовно епізоду порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за рахунок несплати податку з доходів фізичних осіб під час надання додаткових благ працівнику підприємства (директору) у вигляді сплати вартості наданих ЗАТ «УМЗ»послуг телефонного звязку, що не використовувались у власній господарській діяльності підприємства

Судом встановлено, що висновок ОДПІ про порушення позивачем названих норм закону фактично вмотивований судженням про надання директору ПП «Купянський комбікормовий завод” додаткового блага у вигляді вартості послуг мобільного телефонного звязку, які, на думку ОДПІ, не призначені для використання у власній господарській діяльності означеного субєкта господарювання.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість такого твердження, суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Аналізуючи положення процитованої норми закону, суд першої інстанції правомірно вказав на те, що додатковим благом є грошовий еквівалент вартості предметів матеріального світу, робіт та послуг, які набуваються фізичною особою у власність чи отримуються (споживаються) нею з метою задоволення власних (особистих) потреб такої фізичної особи.

Вказане розуміння змісту поняття «додаткове благо» повністю узгоджується з наведеним в п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначенням доходу, який згідно з ст.3 згаданого закону і є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять доказів споживання директором ПП «Купянський комбікормовий завод” послуг мобільного телефонного звязку у власних (приватних, особистих) інтересах. В ході розгляду справи відповідачем таких доказів до суду першої інстанції не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного зясування всіх обставин по справі не виявлено.

Отже, сума коштів, сплачених Приватним підприємством «Купянський комбікормовий завод» на користь ЗАТ «Український мобільний звязок» як вартість послуг мобільного телефонного звязку, не може слугувати показником для визначення доходу конкретного працівника даного субєкта господарювання у вигляді «додаткового блага».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правові підстави для визнання правомірним висновку ОДПІ про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 5395,34 грн. відсутні.

По епізоду порушення п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637

Проведене судом вивчення змісту акту від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 показало, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з абз.1 ч.1 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95р. № 436 (далі за текстом Указ) є відображені в акті факти проведення позивачем готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, які перевищують десять тисяч гривень.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно погодився з висновком ОДПІ, що такі дії є порушенням вимог п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320; далі за текстом Положення).

Разом з тим, юридична відповідальність за такі дії запроваджена абз. 2 ч. 1 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а не абз.1 ч.1 ст.1 Указу як зазначив відповідач при винесенні спірного рішення від 05.02.2010р. №0000082310.

Таким чином, оскільки судовим розглядом встановлено, що спірне рішення субєкта владних повноважень прийнято на підставі норми права, яка не передбачає можливості притягнення до юридичної відповідальності за те порушення, яке відображено в акті від 29.01.2010р. № 74/23/03288817, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення відповідача в оспорюваній позивачем частині підлягає скасуванню, так як винесено на підставі неналежної норми права.

Окрім того, при вирішенні спору суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги те, що відображені в акті від 29.01.2010р. № 74/23/03288817 порушення відбулись: 05.08.2008р. на суму 2050, 35 грн.; 19.09.2008р. на суму 9832,14 грн.; 15.10.2008р. на суму 14000,00 грн.; 27.05.2009р. на суму 1235,60 грн. Штраф було накладено ОДПІ рішенням від 05.02.2010р. №0000082310.

Запроваджена за дані порушення Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» міра юридичної відповідальності за своїми ознаками відповідає наведеному у ст.238 Господарського кодексу України визначенню адміністративно-господарської санкції.

Відтак, реалізація субєктом владних повноважень цієї міри юридичної відповідальності має відбуватись з урахуванням ст.250 Господарського кодексу України, де вказано, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З положень ст.250 Господарського кодексу України слідує, що закінчення будь-якого із передбачених означеною статтею строків, які є рівнозначно присікальними, унеможливлює застосування адміністративно-господарської санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним застосування відповідачем штрафних санкцій в розмірі 51764,98 грн. за порушення, які були скоєні позивачем до 05.02.2009р. на загальну суму 25882,49 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст. 3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в оскаржуваній позивачем частині, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що такі рішення податкового органу порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року по справі№2-а-1403/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010р. по справі №2-а-1403/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 03.08.2010 р.