Рішення № 117406364, 19.02.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7610/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

представника відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним) Миколіва А.М.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом

позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819)

представник позивача ? Заставна Ольга Василівна

до

відповідач - ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ;

РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення заборгованості,

та зустрічним позовом

позивач ? ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ;

РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

представник позивача - Миколів Андрій Михайлович

( АДРЕСА_2 )

до

відповідач ? Акціонерне товариство «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819)

про захист прав споживачів,

встановив:

Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Акціонерне товариство «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № Z02.00205.006319924 від 05.02.2020 у розмірі 90678 гривень 53 копійки, а також понесені витрати на сплату судового збору у сумі 2684 гривні 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.02.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту та страхування №Z02.00205.006319924.

Відповідно до вказаного кредитного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 122406 гривень, зі сплатою 10% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач стверджує, що повністю виконав свої зобов`язання згідно з наведеним кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами, однак відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 25.01.2022 року. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 26.07.2023 року становить 90678 гривень 53 копійки.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором, у тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 14.09.2023 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства «Ідея Банк» у якому просить: визнати недійсним пункт 1.5. договору кредиту та страхування № Z02.00205.006319924 від 05.02.2020, пункт 4, колонку 7.4. таблиці пункту 5 паспорту споживчого кредиту додатку № 1 до договору кредиту та страхування № Z02.00205.006319924 від 05.02.2020 в частині встановленя плати за обслуговування кредитної заборгованості; зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування № Z02.00205.006319924 від 05.02.2020, зарахувавши сплачені кошти у сумі 68030 гривень 16 копійок, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу по договору кредиту та страхування № Z02.00205.006319924 від 05.02.2020. Мотивуючи зустрічний позов, ОСОБА_1 вказує, що встановлення банком плати за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливими умовами договору кредиту та страхування № Z02.00205.006319924 від 05.02.2020, оскільки суперечать нормам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Отже, положення договору кредиту та страхування № Z02.00205.006319924 від 05.02.2020, що передбачають обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів є нікчемними. ОСОБА_1 стверджує, що у період з 05.03.2020 по 26.01.2022, на виконання умов кредитного договору, нею було сплачено 68030 гривень 16 копійок, які банком було спрямовано на сплату платежів за обслуговування споживчого кредиту, відтак сплачені кошти слід перерахувати у рахунок погашення основного боргу за договором кредиту та страхування.

Ухвалою суду постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати від 11.10.2023, прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів. Об`єднано в одне провадження первісну позовну заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставни Ольги Василівни до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів. Змінено порядок здійснення провадження у справі та постановлено про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

16.10.2023 від ОСОБА_1 надійшов відзив на первісну позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги первісного позову остання вказує, що всупереч нормам чинного законодавства банком безпідставно було стягнуто з неї грошові кошти на погашення плати за обслуговування кредиту. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) стверджує, що пункт 1.5. договору кредиту та страхування №Z02.00205.006319924 від 05.02.2020, пункт 4, колонка 7.4. таблиці пункту 5 паспорту споживчого кредиту додатку № 1 до договору кредиту та страхування № Z02.00205.006319924 від 05.02.2020 в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними умовами договору, отже вимоги про стягнення такої плати є необґрунтованими та безпідставними.

06.11.2023 від представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» надійшли письмові пояснення. У своїх поясненнях представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. Вказує, що якщо недійсність правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин є нікчемним, то позовна вимога про захист прав споживачів, застосування наслідків виконання нікчемного правочину та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору не є належним способом захисту права чи інтересу особи. Обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

06.11.2023 від Гук М.І., яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Ідея Банк», надійшла відповідь на відзив. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) вказує, що чинне на момент укладення кредитного договору законодавство передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування умов, що передбачають сплату споживачами плати за обслуговування кредитної заборгованості. Крім того, звертає увагу на детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором із зарахуванням сплаченої відповідачем плати за обслуговування кредитної заборгованості в погашення іншої, згідно з умовами кредитного договору і відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 становить 11892 грн. 78 коп.

15.11.2023 ОСОБА_1 подано письмові заперечення. Сторона у справі вказує, що встановлення банком плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними умовами договору кредиту та страхування № Z02.00205.006319924 від 05.02.2020. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) вважає, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину є належним способом захисту.

Ухвалою суду від 29.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні адвокат Миколів А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , вимоги зустрічної позовної заяви підтримав та просив такі задовольнити у повному обсязі, первісну позовну заяву заперечив. Зауважив, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) визнає розмір заборгованості за кредитним договором у сумі 11892 грн. 78 коп.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями з відміткою про вручення поштового відправлення, а також довідками про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи. Відповідно до первісної позовної заяви, банк не заперечує проти проведення розгляду справи за відсутності уповноваженого представника.

З урахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.02.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z02.00205.006319924, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 122406 грн. зі сплатою 10% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Строк дії договору та дата повернення кредиту - 05.02.2023.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно кредитного договору, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін, не сплатив нараховані відсотки і комісію, а також інші платежі за кредитним договором.

За позовною заявою, останній платіж боржником здійснено 02.08.2022 року.

Сума боргу відповідача за кредитним договором, згідно наданого позивачем первісного розрахунку, станом на 26.07.2023 року, становить 90678 грн. 53 коп. та включає у себе: прострочений борг ? 68768 грн. 11 коп.; прострочені проценти - 8103 грн. 02 коп.; прострочена плата за обслуговування кредиту - 13807 грн. 40 коп.

Заборгованість відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 26.07.2023 року.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 02.02.2023 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористалась кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку за договором кредиту та страхування №Z02.00205.006319924 від 05.02.2020, у розмір заборгованості, заявленої у первісній позовній заяві, крім простроченого боргу, прострочених процентів, включена прострочена плата за обслуговування кредиту в сумі 13807 грн. 40 коп.

Згідно п.1.5 договору кредиту та страхування №Z02.00205.006319924 від 05.02.2020, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною ДКБФО, та розміщені на веб-сайті банку.

Відповідно до п.п.9.8.2, п.9.8 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за користування кредитом позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку за Договором кредиту, що включає в себе: надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, що стосується наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відтак, положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.(Постанова Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 204/8492/21 провадження №61-10602св22)

З матеріалів справи вбачається, що банк 06.11.2023 надіслав до суду відповідь на відзив відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), до якого долучив детальний розрахунок заборгованості за договором кредиту та страхування №Z02.00205.006319924 від 05.02.2020, станом на 26.07.2023 без плати за обслуговування кредитної заборгованості, згідно якого загальна заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 11892 грн. 78 коп., а не 90678 грн. 53 коп., як зазначено у первісному позові АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 . Тобто банк фактично провів перерахунок заборгованості.

Отже, встановлено, що банком на стадії судового розгляду даної справи фактично виконано позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання банку «здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №Z02.00205.006319924 від 05.02.2020, з часу його укладення, та зарахувати вже сплачені останньою кошти, що були спрямовані Акціонерним товариством «Ідея Банк» на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (за нікчемним правочином) в рахунок погашення основного боргу.

Таким чином, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що первісний позов АТ «Ідея Банк» слід задовольнити частково, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) слід стягнути розмір простроченого основного боргу, що становить 11892 грн. 78 коп., тобто у розмірі який також визнається боржником.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, врахувавши наведені вище обставини справи, оскільки суд прийшов до висновку, що позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором підлягає до часткового задоволення, то з останньої на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 352 грн. 01 коп.

Що стосується зустрічної позовної заяви, то згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнена від сплати судового збору. Оскільки, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, витрати щодо сплати судового збору слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11892 грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 352 грн. 01 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819)

представник позивача ? Заставна Ольга Василівна

відповідач - ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ;

РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення заборгованості,

та зустрічним позовом

позивач ? ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ;

РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

представник позивача - Миколів Андрій Михайлович

( АДРЕСА_2 )

відповідач ? Акціонерне товариство «Ідея Банк»

(79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819)

Повний текст рішення складено 01 березня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький