Постанова № 11740365, 07.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 р. № 2а-7181/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Козьміна А.М.

за участю представників сторін:

Прокурора Панькевич Р.В. (посв.№100)

від позивача Водолазський Д.Д. (дов.№75/01 від 05.01.2010 року)

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

В.о. прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

пропро стягнення коштів , ВСТАНОВИВ:

В.о. Прокурора Личаківського району м.Львова звернувся до Львівського окружного адміністративного суду в інтересах держави особі Львівського центру зайнятості з позовом про стягнення з ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 9553,35 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач 02.12.2008 р. звернувся до центру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. В заяві відповідач зазначив, що не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа підприємець. Однак Львівським міським центром зайнятості встановлено, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа підприємець з 14.04.2004 року. Таким чином, відповідачем незаконно отримано допомогу з безробіття за період з 09.12.2008 р. по 31.08.2009 р. в розмірі 9553,35 грн.

В судовому засіданні Прокурор та представник Львівського міського центру зайнятості позов підтримали з підстав, викладених у позові, просять його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що оскільки свідоцтво було втрачено, він мав право на отримання допомоги з безробіття.

Заслухавши сторони, дослідивши документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_2 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи 02.12.2008 року.

Відповідачу у відповідності до власноруч підписаної заяви 09.12.2008 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

У період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного, Львівським міським центром зайнятості виявлено факт державної реєстрації ОСОБА_2 фізичною особою підприємцем, про що свідчить Свідоцтво серії НОМЕР_2.

Пунктом б) частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство"

Отже, судом встановлено, що під час отримання статусу безробітного, ОСОБА_2 був зареєстрований, як фізична особа підприємець з 14.04.2004 року, відтак не мав правових підстав на отримання статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю, призначеної у зв'язку з наданням такого статусу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 11 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 (надалі - Порядок № 219) державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи неподання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Відповідно до п. 12 Порядку № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Надання ОСОБА_2 статусу безробітного з 09.12.2008 року є доказом дотримання ним усіх вимог, зокрема й подання документів, необхідних для реєстрації в центрі зайнятості та отримання статусу безробітного.

Разом з тим, відповідно до п. 20 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, держав реєстрації фізичної особи - підприємця, початку виконання робіт (надання послуг) за договором цивільно-правового характеру. Таким чином, державна реєстрація фізичної особи підприємця є перешкодою для збереження статусу безробітного.

Відповідачу 20.07.2010 року Львівським міським центром зайнятості направлено претензію щодо відшкодування коштів в сумі 9553,35 грн., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 337374. Відповідач отримав цю претензію 23.07.2010 р., проте коштів не сплатив.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, відповідач отримав виплату з безробіття за період з 09.12.2008р. по 31.08.2009р. у розмірі 9553,35 грн.

Добровільно суму отриманої допомоги відповідач не повернув, тому спір виник щодо відшкодування допомоги по безробіттю нарахованої та виплаченої відповідачу в період державної реєстрації фізичною особою підприємцем.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року №1533-111, Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІ1.

Враховуючи те, що відповідач не мав права на отримання статусу безробітного відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки приховав від позивача інформацію про свою державну реєстрацію фізичною особою підприємцем, відтак не мав права на отримання допомоги, призначеної безробітному, отже, позовні вимоги є обґрунтовані, не спростовані відповідачем і такі, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: 79000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 79060, м.Львів, вул. Кн.Ольги,122, р/р 37170001000584 банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25555035) суму боргу в розмірі 9553 ( девять тисяч пятсот пятдесят три) грн. 35 коп.

3.Судовий збір зі сторін стягувати не слід.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Повний тест постанови виготовлено 13.10.2010 року.

Суддя Тертичний В.Г.