Постанова № 11739514, 12.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.05.10Справа №2а-2001/10/10/0170 12:11 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Халецький О.В., представник по довіреності без номеру від 30.03.2010 року;

від відповідача - Болібкова А.В., представник по довіреності №3/10-0 від 01.12.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0022752303 від 13.11.2009 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7" - позивач - 08 лютого 2010 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0022752303 від 13.11.2009 року на суму 2579грн.50коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.11.2009 року працівниками податкового органу було проведено перевірку позивача, за результатами якої перевіряючи дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320), у вигляді не оприбуткування готівкових грошових коштів в сумі 515грн.90коп. в книзі обліку розрахункових операцій за 02.11.2009 року. Позивач зазначає, що грошові кошти, отримані за 02.11.2009 року, були оприбутковані в книзі ОРО в повному обсязі, однак у звязку з допущеною працівником позивача помилкою вказано, що зазначена сума була отримана та оприбуткована 01.11.2010 року. Позивач також зазначає про відсутність порушення з його боку в частині відображення суми виручки в книзі обліку розрахункових операцій, оскільки денний звіт за вказаний день був вклеєний в КОРО. На підставі викладено позивач дійшов висновку про те, що з його боку відсутні порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у звязку з чим фінансові санкції застосовані неправомірно.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти задоволення адміністративного позову заперечував, вважає прийняте рішення про застосування фінансових санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 12.05.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування фінансових санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320), у вигляді не оприбуткування готівкових грошових коштів в книзі обліку розрахункових операцій. Відповідач вважає, що позивач повинен був здійснити оприбуткування грошових коштів як шляхом підклеювання звітів, так і шляхом здійснення відповідних записів в КОРО.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека 36,7” (код ЄДРПОУ 20739121, юридична адреса: 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд.36) зареєстровано як юридична особа, є платником податків та зборів, на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що підтверджено матеріалами справи та представниками позивача і відповідача не оспорювалось і не заперечувалось. Позивачем з 01.11.2007 року за адресою: м. Сімферополь, ул. 1-й Конної Армії, 17А, відкрито аптеку №7, в якій позивач здійснює роздрібну торгівлю лікарськими засобами (що підтверджено наказом позивача №12 від 23.10.2007 року та ліцензією Державної служби лікарських виробів і виробів медичного призначення від 10.01.2007 року - а.с.24-25). Зазначені обставини представниками позивача та відповідача під час розгляду справи також не оспорювались та не заперечувались.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.2005 року №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно з законодавством України.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим Моніч О.П. та Сорокіним В.В. 03 листопада 2009 року проведена перевірка за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в аптеці, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. 1-ої Кінної Армії, буд.17А, де здійснює господарську діяльність позивач. Належність даного господарського обєкта позивачу підтверджена матеріалами справи та представниками позивача і відповідача під час розгляду справи не оспорювалась і не заперечувалась.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку було проведено на підставі направлень на проведення перевірки №4649/23-3 від 02.11.2009 року (а.с.29) і №4648/23-3 від 02.11.2009 року (а.с.34, зворотній бік). Суд зазначає, що вказані направлення на перевірку були вручені працівнику позивача завідуючій аптечним пунктом Сипка Н.І., що підтверджено її підписом на направленнях з зазначенням дати ознайомлення 03.11.2009 року; вказані обставини представником позивача не оспорюються та не заперечується.

Суд зазначає, що в акті перевірки наявна відмітка про те, що перевіряючими про проведення перевірки зроблено запис у журналі реєстрації перевірок контролюючих органів (а.с.30). Зазначені відомості акту представником позивача також не оспорююються та не заперечуються.

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності завідуючої аптечним пунктом Сипка Н.І., що підтверджено актом перевірки (а.с.30-31) та представниками позивача і відповідача не оспорюються.

За результатами перевірки складено акт №002574 від 03 листопада 2009 року (а.с.30-31), в якому вказано, зокрема, про неоприбуткування готівкових грошових коштів в книги обліку розрахункових операцій №0109004528р/4 на підставі фіскального звітного чеку №02269 від 02.11.2009 року на суму 515грн.90коп. в повному обсязі їх фактичних надходжень.

На підставі викладеного, під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320).

Як свідчить надпис на акті перевірки завідуюча аптечним пунктом Сипка Н.І. з актом перевірки ознайомлена, в акті перевірки зазначила, що зауважень до акту вона не має, отримала копію акту перевірки, що підтверджено її підписами.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АРК прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0022752303 від 13 листопада 2009 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 2579грн.50коп. (а.с.35, зворотній бік) за порушення вимог абзацу 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320) фінансова санкція застосована відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року №436/95 у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (515,90 х 5).

Вказане рішення було вручено позивачу 16.11.2009 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи на поштовому повідомленні (а.с.33, зворотній бік).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем вказаного рішення в адміністративному порядку та його скасування під час розгляду таких скарг.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що під час розгляду справи представником позивача не оспорювались підстави перевірки та дотримання працівниками податкового органу порядку проведення перевірки. Представником позивача також не заперечується, що перевіряючі зареєструвались в журналі перевірок контролюючих органів, надали направлення на проведення перевірки, оформили за результатами проведеної перевірки акт перевірки тощо. Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено допуск працівників податкового органу до проведення перевірки та відсутність будь-яких заперечень позивача стосовно її проведення. Суд також зазначає, що під час розгляду даної справи представниками позивача суду не повідомлено будь-яких відомостей стосовно неправомірних дій працівників податкового органу під час проведення перевірки, у звязку з чим у суду відсутні підстави для визнання зазначених дій неправомірними.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій за порушення абз.3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320), на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки” від 12.06.1995 року №436/95 за рішенням від 13 листопада 2009 року №0022752303 року судом встановлено наступне.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (надалі - Положення №637) визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Відповідно до пункту 2.6 п.2 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (абзац 1 пункту).

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (абзац 2 пункту 2.6).

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзац 3 пункту 2.6).

Відповідно до п.3.2. Положення №637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” оформляються згідно з вимогами цього Закону.

У ст.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Суд зазначає, що під час перевірки позивача відповідачем в акті перевірки зазначено, що станом на день проведення перевірки 03.11.2009 року позивачем не оприбутковані грошові кошти на підставі фіскального звітного чеку №02269 від 02.11.2009 року на суму 515грн.90коп.

Проте, проаналізувавши матеріали справи, надані позивачем і відповідачем докази, суд приходить до висновку, що не можна вважати суму у розмірі 515грн.90коп. такою, що була не оприбуткована виходячи з наступного.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копія книги обліку розрахункових операцій позивача №0109004528/р4 за жовтень-листопад 2009 року (а.с.9-10, а.с.29, зворотній бік, 32-33), згідно з якою позивачем за 30.10.2009 року на підставі фіскального звітного чеку №02268 оприбутковано 402грн.35коп., а за 01.11.2009 року на підставі фіскального звітного чеку №02269 оприбутковано 515грн.90коп.

Разом з тим, фіскальний звітний чек №02269 датовано 02.11.2009 роком, а не 01.11.2009 року. Суд також зазначає, що 01 листопада 2009 року є вихідним днем неділя; згідно з наказом позивача №12 від 23.10.2007 року в аптеці №7 неділя є вихідним днем.

Крім того, суд зазначає, що фіскальний звітний чек за 30.10.2009 року має номер №02268, фіскальний звітний чек за 02.11.2009 року - №02269. Тобто в матеріалах справи відсутній фіскальний звітний чек за 01.11.2009 року, а також відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачем в зазначений день 01 листопада 2009 року - здійснювалась будь-яка діяльність в перевіреному обєкті аптека №7 з продажу товарів (лікарських засобів) та отримувались від покупців грошові кошти, що мали бути проведені через реєстратор розрахункових операцій.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи в суді не надано доказів на підтвердження того, що позивачем 01.11.2009 року здійснювалась торгова діяльність та отримувались грошові кошти від покупців. Такі відомості відсутні також і в акті перевірки. Тобто позивач фактично не міг оприбуткувати в книзі ОРО грошові кошти в сумі 515грн.90коп. як такі, що надійшли 01.11.2009 року.

Також суд зазначає, що грошові кошти в сумі 300грн.00коп., що зазначені в КОРО за 01.11.2009 року та фіскальному звітному чеку за 02.11.2009 року як сума службової видачі, були оприбутковані позивачем в касі належним чином, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1725 від 02.11.2009 року (а.с.23).

На підставі викладеного, судом встановлено, що на момент проведення перевірки сума у розмірі 515грн.90коп. була проведена позивачем через РРО відповідно до вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що підтверджується фіскальним звітним чеком (Z-звітом) позивача №002269 за 02.11.2009 року. Також позивачем відповідно до вимог п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000 року, фіскальний звітний чек №02269 від 02.11.2009 року підклеєний до КОРО, що підтверджено копіями книги ОРО, яка надана відповідачем під час розгляду справи в стані на час проведення перевірки (а.с.32-33). Зазначені обставини також підтверджені наданою позивачем під час розгляду справи копією книги ОРО (а.с.9-10).

На підставі викладеного суду приходить до висновку, що сума у розмірі 515грн.90коп. оприбуткована позивачем та була облікована в його бухгалтерському обліку.

Також відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оприбуткування грошових коштів в сумі 515грн.90коп. на підставі фіскального звітного чеку №02269 датою - 01.11.2009 року, а не 02.11.2009 року, як це зазначено в фіскальному звітному чеку від 02.11.2009 року, є технічною помилкою працівника позивача.

Більш того, суд зауважує, що проведення суми у розмірі 515грн.90коп. через РРО, зазначення її в фіскальній памяті РРО, відображення на роздрукованому та збереженому фіскальному звіті, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

За таких умов стає зрозумілим, що припис п.2.6. Положення №637 щодо необхідності запису сум отриманої готівки у книзі обліку розрахункових операцій набуває суто формальне значення, що повязане з дотриманням порядку її ведення.

Отже, суд зазначає, що технічна помилка працівника позивача з зазначення дати оприбуткування готівкових грошових коштів у КОРО в розмірі 515грн.90коп., що отримані 02.11.2009 року, іншою датою 01.11.2009 року, за наявності роздрукованого та збереженого фіскального звітного чеку, означає виключно порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не його ухилення від оподаткування зазначеної суми.

Більш того, суд звертає увагу відповідача на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення. Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті.

Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:

- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;

- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;

- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш “шкідливі” засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, з приводу чого слід врахувати наступне.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст.19 Закону України „Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що ст.1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі „Шмалько проти України” Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мирне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування фінансових санкцій передбачає вилучення у позивача грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації оспорюваного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У справі „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що застосування на підставі рішення від 13 листопада 2009 року №0022752303 фінансових санкцій до позивача у сумі 2579грн.50коп. за порушення вимог Положення №637 слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.

В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за продаж товарів, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 листопада 2009 року №0022752303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що до позивача застосовані фінансові санкції на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року №436/95.

Однак, суд зауважує, що зазначений Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року №436/95 встановлює відповідальність за порушення порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, порушення суб'єктами господарської діяльності норм з регулювання обігу готівки, в тому числі встановлює застосування фінансових санкцій за неоприбуткування готівки у каси.

Суд зазначає, як встановлено вище, позивачем було порушено порядок ведення КОРО.

Суд зауважує, що відповідальність за порушення встановленого порядку використання КОРО встановлена Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

Отже, за таке правопорушення застосування Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року №436/95 є необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Під час судового засідання, яке відбулось 12 травня 2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАСУ постанову у повному обсязі складено 17 травня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 листопада 2009 року №0022752303, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека 36,7".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека 36,7” (код ЄДРПОУ 20739121; 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, буд.36) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.