Рішення № 117362291, 21.02.2024, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

21.02.2024 Єдиний унікальний номер 205/12449/23

Єдиний унікальний номер № 205/12449/23

Провадження № 2/205/4/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Басової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Саруханової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2023 року позивач звернулась до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просила суд позбавити батьківських прав відповідача відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивований тим, що 01 вересня 2007 року укладено шлюб між позивачем та ОСОБА_1 , який було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня 2018 року. Від сумісного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дітей - ОСОБА_2 вихованням та матеріальним утриманням дітей не займається, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні 23 січня 2024 року ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Органу опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання сповіщався належним чином, письмово просив розглядати справу без його участі.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка, вислухавши думку дітей, оцінивши надані та здобуті докази, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 01 вересня 2007 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який було розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня 2018 року (а.с. 15).

Від цього шлюбу народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8, 11).

Згідно з довідкою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10 жовтня 2023 року № 481-23 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 10 жовтня 2023 року складає 38 606,80 грн. (а.с. 16).

Відповідно до характеристики КЗО «СЗШ № 105» ДМР від 10 жовтня 2023 року за період навчання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в школі батько навчанням та вихованням синів не цікавився, участі в житті дітей не приймав, батьківські збори не відвідував (а.с. 17).

Згідно з відповіддю КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 12» ДМР від 17 жовтня 2023 року № 408, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають зі своєю матір`ю, обслуговуються в Центрі, мають декларації з лікарем, отримують профілактичні щеплення згідно графіку за віком, мають доглянутий вигляд, матір виконує усі рекомендації лікаря. Батько жодного разу не супроводжував до медичного закладу своїх дітей (а.с. 20).

Батько дітей - ОСОБА_2 не приділяє уваги дітям, матеріально не допомагає, тим самим ухиляючись від виконання своїх батьківських обов`язків.

Своїм висновком Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради від 22 січня 2024 року № 3/9-16 вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 48-49).

Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 Конституції України).

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із частинами 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із частиною 1 статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що часто було свідком сварок сторін; відповідач нецензурно виражався на адресу дітей; кидав каміння в двір будинку позивача та погрожував позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд враховує думку дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в судовому засіданні 06 лютого 2024 року висловили бажання про позбавлення відповідача батьківських прав. Пояснили, що батько з ними не спілкується, не дарує подарунки.

При цьому, відповідач не спростував належними та допустимими доказами ухилення від виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає можливим позбавити відповідача батьківських прав щодо його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а отже з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (а.с. 28).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 51 Конституції України, ст. ст. 15-16 ЦК України, ст. ст. 7, 150, 155, 164-166, 171 СК України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 89, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 44152814, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 77), про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова