Постанова № 11720785, 04.08.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

4 серпня 2010 року 2а-6199/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Варданян О.В.,

за участю:

представник позивача не зявився,

представник відповідача Козленко С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом комунального підприємства „Теплотрансбуд” до

про Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Теплотрансбуд” (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 7 травня 2010 р. № 00087/3/1641 (далі повідомлення - рішення).

Представник відповідача подав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 45 - 49).

У судове засідання зявився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не зявився, заявив суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 40).

Представник відповідача проти розгляду справи за відсутності представника позивача та за наявними матеріалами справи не заперечував.

За таких обставин суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника позивача та за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 45 - 49).

Суд у судовому засіданні , заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Позивачем було подано до відповідача податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за півріччя та 9 місяців 2009 р., якими нараховано збір у сумі, відповідно, 44466 грн 47 коп. та 60621 грн 60 коп. (а.с. 52 - 53).

28 вересня 2009 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку податкових декларацій (розрахунків) позивача щодо податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за I квартал та півріччя 2009 р., якою встановлено, що розмір податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, зазначеного позивачем у податкових розрахунках, безпідставно зменшено у зв`язку з тим, що при заповненні податкового розрахунку платником податку позивачем не застосовано підвищуючий коефіцієнт за розміщення відходів та дозволів, як це передбачено п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 1 березня 1999 р. № 303 (далі Постанова № 303) десятикратний розмір за 1 квартал та півріччя 2009 р., що призвело до заниження податкового зобовязання на 941375 грн 97 коп.

28 вересня 2009 р. відповідачем було складено акт № 2172/1501/33123807 про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) (далі акт перевірки) (а.с. 50 - 51).

7 травня 2010 р., на підставі акта перевірки, відповідачем було виставлено податкове повідомлення - рішення, згідно з яким загальна сума податкового зобов`язання позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища становить 988444 грн 77 коп., у тому числі за основним платежем 941375 грн 97 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 47068 грн 80 коп. (а.с. 27).

Не погоджуючись із прийнятим повідомленням - рішенням, позивач подав до суду даний позов.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (далі Закон № 2181), Законом України "Про відходи" від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР (далі Закон № 187/98-ВР), Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-XII (далі Закон № 1264-XII), Постановою № 303, Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України вiд 3 серпня 1998 р. № 1218 (далі Постанова № 1218).

Так, згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з вимогами п.п 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Як убачається з п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно з вимогами п. 4 ст. 33 Закону № 187/98-ВР зберігання та видалення відходів здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначенні обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України № 187/98-ВР за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Згідно з вимогами ст. 44 Закону № 1264-XII встановлено, що за розміщення відходів суб'єктом господарювання сплачується збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 55 Закону № 1264-XII розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Як убачається з п. 15 Постанови № 303, контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюють органи державної податкової служби.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови № 303 збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за розміщення відходів.

Згідно з вимогами абз. 2 п. 4 Постанови № 303 суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів на розміщення відходів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів.

На підставі Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, який затверджено Постановою № 1218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Відповідно до п.8 Постанови № 303 у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1050 "Про внесення змін до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" (далі постанова № 1050) було внесено зміни до Порядку №303 в частині обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища та подання податкової звітності й сплати збору.

Постанова № 1050 набрала чинності з 1 січня 2009 р.

Відповідно до внесених змін з 1 січня 2009 року розмір збору, який справляється у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів, збільшено з п'ятикратного на десятикратний (п.8 Постанови № 303).

Наявні матеріали справи свідчать, що на 2009 р. позивач дозволи та погоджені ліміти на розміщення відходів у відповідача не отримувало, відповідно в поданих податкових розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал та за півріччя 2009 року розміри лімітів не відобразило (гр.6 податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища, форму якого затверджено наказом ДПА України від 17 березня 2005 р. № 111 у редакції наказу ДПА України від 3 квітня 2008 р. № 206), при цьому розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища проведено без застосування десятикратного розміру, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання збору у відповідних звітних періодах.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного повідомлення - рішення відповідач діяв правомірно та відповідно до вимог п. 8 Постанови № 303.

Наведене свідчить, що позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позову комунального підприємства „Теплотрансбуд” до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 7 травня 2010 р. № 00087/3/1641 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її оголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження (ч. 3 ст. 254 КАС України).

Суддя О.І. Виноградова

Постанову складено у повному обсязі та підписано 6 серпня 2010 року.