Постанова № 11720677, 29.07.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29 липня 2010 р. № 2а-5595/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Варданяна О.В.,

за участю:

прокурора Галась О.М.,

представників позивача Палагута Б.Л., Красножона О.І.,

представника відповідача 1 не з`явився,

представника відповідача 2 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Броварського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області до

про приватного підприємства «Серж», Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області

скасування (припинення) державної реєстрації, визнання установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Броварський міжрайонний прокурор Київської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі позивач) звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Серж» (далі відповідач 1) та Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області (далі відповідач 2) про скасування (припинення) державної реєстрації відповідача 1, визнання недійсними з моменту держаної реєстрації установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі ПДВ)(а.с. 3 - 6).

У судове засідання з`явилися прокурор та представники позивача.

Представники відповідачів у судове засідання не зявилися повторно, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, заперечень на позов не подавали.

Прокурор та представники позивача не заперечували проти розгляду справи за відсутності відповідачів та за наявними матеріалами справи.

За таких обставин суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідачів та за наявними матеріалами справи.

Прокурор та представники позивача у судовому засіданні уточнили позовні вимоги, зокрема просили припинити юридичну особу відповідача 1, визнати недійсними з моменту державної реєстрації установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ відповідача 1.

Суд у судовому засіданні , заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

4 грудня 2003 р. відповідача 1 було зареєстровано як юридичну особу та перереєстровано 24 січня 2008 р. у зв`язку зі зміною місцезнаходження, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 11).

Відповідача 1 було взято на облік платника податків з 10 грудня 2003 р. за № 2256, про що свідчить довідка № 4228 (а.с. 12).

1 квітня 2004 р. відповідача 1 було зареєстровано як платника податку ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 про реєстрацію платника ПДВ (а.с. 19).

21 грудня 2007 р., на підставі заяви ОСОБА_3 від 20 грудня 2007 р. про передачу прав на відповідача 1 до ОСОБА_4, рішенням зазначеної особи, було визначено нове місцезнаходження відповідача 1, а саме: Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, 16/16 (далі юридична адреса) (а.с. 10).

Згідно з актами тематичної перевірки щодо знаходження суб`єкта підприємницької діяльності за юридичною (фактичною) адресою, відповідно, від 2-го березня, 1-го та 23-го липня 2010 р. (далі акти тематичної перевірки) за юридичною адресою, як це зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію юридичною особи, відповідач 1 не знаходиться. За зазначеною адресою розміщено публічне акціонерне товариство «Софія» (далі ПАТ «Софія») (а.с. 22, 38, 49).

У цих актах також зазначеною, що договір оренди між ПАТ «Софія» та відповідачем 1 не укладався (а.с. 22, 38, 49).

За наведених обставин прокурором в інтересах держави в особі позивача було подано даний позов.

Спірні правовідносини врегульовані Господарським кодексом України від 16 січня 2003 р. № 436-IV (далі ГК України).

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 57 зазначеного Кодексу суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

До того ж відповідно до вимог ч. 7 ст. 59 ГК України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Як убачається з вимог ч. 1 ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 238 зазначеного Кодексу види адміністративно - господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 247 ГК України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.

При вирішенні справи судом взято до уваги, що згідно з наявними у матеріалах справи актами тематичної перевірки відповідач 1 не знаходиться за юридичною адресою, зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 11).

За таких обставин суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги в частині припинення юридичної особи відповідача 1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно іншої частини позовних вимог, а саме: визнання недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, судом встановлено таке.

Єдиним доказом на обґрунтування зазначених вимог позивача було надано пояснення ОСОБА_4 (а.с. 7).

Зі змісту зазначеного документа вбачається, що він не підписаний особою, яка відібрала пояснення та жодним чином не завірений установою, яка надіслала цей документ до України (Управлінням департаменту фінансового розслідування Комітету державного контролю Республіки Білорусь по Гомельській області).

Крім того, судом враховано, що відповідача 1 було зареєстровано відповідачем 2 як юридичну особу 4 грудня 2003 р., а 24 січня 2008 р. ? перереєстровано у зв`язку зі зміною місцезнаходження, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 11).

Наявне у матеріалах справи рішення свідчить про те, що ОСОБА_4 прийняла у відповідача 1 у свою власність лише 21 грудня 2007 р. (а.с. 7).

У судовому засіданні 29 липня 2010 р. представники позивача пояснили, що з дати реєстрації відповідача 1 (4 грудня 2003 р.) та отримання ним свідоцтва № НОМЕР_1 про реєстрацію платника ПДВ (1 квітня 2004 р.) і до дати прийняття ОСОБА_4 у власність відповідача 1 у позивача до відповідача не було жодних претензій.

Наведене свідчить, що позовні вимоги про визнання установчих документів недійсними з моменту їх державної реєстрації є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ судом встановлено таке.

Чинним законодавством передбачено анулювання реєстрації платника ПДВ, Зокрема, його механізм визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 р. № 79, зареєстровано у Міністерств юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429 (далі ? Положення).

Так, анулювання реєстрації можливо у випадках, визначених п. 9.8 ст. 9, та за умов, передбачених у п.п. «а»-« ґ» п. 2.5 Положення.

Згідно з вимогами ч. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В частині позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ прокурором та представниками позивача цього зроблено не було.

Зокрема, ними не було надано суду жодного доказу на підтвердження наявності обставин, передбачених зазначеними підпунктами Положення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги у вказаній частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Припинити юридичну особу (що не повязано з банкрутством) приватне підприємство «Серж» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, буд. 16/6, код ЄДРПОУ 32628838).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.І. Виноградова

Постанову у повному обсязі виготовлено та підписано 30 липня 2010 р.