Постанова № 11720261, 14.07.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 липня 2010 р. № 2а-2057/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі: Варданян О.В.,

за участю

представника позивача Мороз Ю.А.,

представника відповідача Мацюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Інтернешнл» до

про Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області

визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УВК Інтернешнл» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 6 травня 2009 р. № 0000542300/0 та № 0000142200/0 (а.с. 2 - 3).

Представником позивача до суду було подано заяву про зміну позовних вимог (а.с. 218 - 221).

Представником відповідача до суду було подано заперечення до адміністративного позову (а.с. 120 - 132).

14 липня 2010 р. представником позивача до суду було подано другу заяву про зміну позовних вимог (а.с. 225), згідно з якою просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 6 травня 2009 р. № 0000492200/3 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 12749 грн 00 коп. та штрафних санкцій на суму 6374 грн 50 коп. та від 25 листопада 2009 р. в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 32284 грн 31 коп. та штрафних санкцій на суму 64568 грн 62 коп.

У судове засідання з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги у редакції заяви від 14 липня 2010 р. підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у зазначеній заяві. Крім того, у судовому засіданні просив оскаржувані повідомлення - рішення визнати неправомірними.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову. Також пояснив суду, що всі докази на обгрунтування заперечення до позову він надав, інших доказів у нього немає, про наявність таких доказів чи третіх осіб, йому не відомо.

У судовому засіданні представники сторін просили розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

З урахуванням викладеного суд ухвалив розглянути дану справу за наявними у ній матеріалами.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

17 січня 2006 р. позивач зареєстрований Київо - Святошинською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 87).

У період з 31 березня по 13 квітня 2009 р. головним державним податковим ревізором - інспектором відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб відповідача (далі податковий інспектор) було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17 січня 2006 р. по 21 грудня 2008 р. (далі перевірка).

16 квітня 2009 р. за результатами перевірки було складено акт № 206/23-2/33987320 (далі акт перевірки) (а.с. 139 - 180).

У розділі 4 «Висновок» акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

1) п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14012 грн 00 коп., у тому числі: за 2006 р. в сумі 1352 грн 00коп. (4 квартал): за 2007 р. в сумі 12660 грн 00 коп. (півріччя 12660 грн 00 коп., 9 місяців 12660 грн 00 коп., рік 12660 грн 00 коп.);

2) п. 13.5 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, наказу Державної податкової адміністрації України (далі ДПАУ) від 29 березня 2003 р. № 143, наказу ДПАУ від 16 січня 1998 р. № 28 позивач при здійсненні виплат на користь нерезидента з джерелом їх походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, не утримано податок з таких доходів за перевіряємий період в розмірі 45093 грн 07 коп.).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було видано два повідомлення - рішення від 6 травня 2009 р.: № 0000542300/3 (далі повідомлення - рішення № 1) та № 0000142200/0 (далі повідомлення - рішення № 2) (а.с. 8, 9).

21 травня 2009 р. позивачем до відповідача було подано скаргу № 11 на повідомлення - рішення № 1 та № 2 (а.с. 10 - 14). Рішенням відповідача від 15 червня 2009 р. № 6694/10/25-015 про результати розгляду первинної скарги повідомлення - рішення № 1 та № 2 залишено без змін, а первинну скаргу без задоволення (а.с. 15 - 20).

22 червня 2009 р. позивачем до відповідача було подано повторну скаргу № 16 (а.с. 21 - 26), за наслідками розгляду якої 18 вересня 2009 р. відповідач прийняв рішення № 1977/10/25-017/240-963, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а повідомлення - рішення № 1 та № 2 без змін (а.с.27 - 33, 34 - 35).

28 вересня 2009 р. позивачем до ДПАУ було подано повторну скаргу № 24 на повідомлення - рішення № 1 та № 2, за результатами якої 18 листопада 2009 р. ДПА в Київській області було прийнято рішення № 2451/10/25-017/240-1183 про доповнення рішення № 2, згідно з яким залишено без змін повідомлення рішення № 1, скасовано повідомлення - рішення № 2 у частині 397 грн 12 коп. основного платежу та 794 грн 24 коп. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, (а.с. 34 - 35), а також скасовано у відповідній частині рішення № 1.

25 листопада 2009 р., на підставі рішення № 3, відповідачем на заміну повідомлення - рішення № 2 було видано нове податкове повідомлення - рішення № 0000492200/3 (далі повідомлення - рішення № 3), яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 44695 грн 95 коп. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 89391 грн 90 коп. (а.с. 222).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями та вважаючи повідомлення - рішення № 1 та № 3 неправомірними, позивачем було подану позовну заяву до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України № 334/ 94-ВР, листами ДПАУ від 18 квітня 2003 р. № 3817/6/15-1316 (далі лист № 3817/6/15-1316) та від 27 червня 2006 р. № 12173/7/15-0517 (далі лист № 12173/7/15-0517).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У судовому засіданні представниками сторін було визнано такі обставини:

1) Акт перевірки не містить інформації щодо первинних документів, на підставі яких перевіряючими було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат в сумі 45946 грн 00 коп. (зазначені в акті 50996 грн 00 коп. за мінусом визнаних позивачем 5050 грн 00 коп).

2) Податковим інспектором було досліджено лише договір від 10 червня 2007 р. про надання транспортно - експедиційних послуг СПД-ФОП Єрмоленко С,М. та виявлено відсутність акту наданих послуг в червні 2007 р., який би підтверджував надані послуги на суму 5050 грн 00 коп. На підставі цього було зроблено висновок про безпідставність віднесення до валових витрат вартості отриманих послуг на суму 5050 грн 00 коп.

3) Згідно з актами виконаних робіт сума, сплачена позивачем за виконання перевезення до українського кордону складає 71343, 77 євро, а сума за виконання перевезення від українського кордону по території України складає 1992 євро (а.с. 56 - 72).

Враховуючи, що у суду не виникло сумніву щодо достовірності наведених обставин добровільності їх визнання, суд дійшов висновку, що не підлягають доказуванню перед судом такі обставини:

1) в акті перевірки не зазначено жодного документу, на підставі якого перевіряючими було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат в сумі 45946 грн 00 коп. (а.с. 139 - 180);

2) за перевезення вантажу за межами України позивачем було сплачено контрагентам 71343, 71 євро. Зазначені суми відображено а актах виконаних робіт (а.с. 56 - 72).

При вирішенні питання правомірності рішення № 1 судом взято до уваги, що в ідповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з ч. 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з поясненнями представника відповідача жодних інших доказів, які б підтверджували завищення позивачем валових витрат на загальну суму 45946 грн 00 коп. ніж ті, що містяться в матеріалах справи, ним до суду не може бути надано у зв`язку з тим, що такі докази у нього відсутні, як і відомості про третіх осіб, у яких такі документи могли б бути.

Факт відсутності акту надання послуг в червні 2007 р. на суму 5050 грн. 00 коп. представником позивача у судовому засіданні 14 липня 2010 р. не заперечувався.

Наведене свідчить, що повідомлення - рішення № 1 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 12749 грн 00 коп. та штрафних санкцій на суму 6374 грн 50 коп. є неправомірним та підлягає скасуванню.

При вирішенні питання правомірності рішення № 2 судом взято до уваги, що відповідно до вимог п. 1.21 ст. 1 Закону № 334/94-ВР доходами з джерелом їх походження з України є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Наявні матеріали справи свідчать, що висновок про порушення позивачем п. 13.5 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, що міститься в акті перевірки, було зроблено на підставі того, що відповідно до ст. 13 цього Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею, до яких, відповідно до п.п. «в» п. 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР,відноситься фрахт.

Відповідно до вимог п. 13.5 ст. 13 Закону № 334/94-ВР сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

Як убачається з листа № 3817/6/15-1316, компенсація вартості наданих нерезидентом послуг резиденту за межами України, яка не підпадає під визначення доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України та відповідно не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до договорів від 20 листопада 2006 р. № 01-06 та від 4 лютого 2007 р. № 040207П на загальну суму 553871 грн 67 коп., перевезення вантажів здійснювалося як на території України, так і на території інших країн, і плату за послуги перевезення було здійснено з урахуванням вказаної обставини. Підтвердженням окремої оплати послуг за виконання робіт за кордоном України є акти виконаних робіт, у яких зазначено вартість послуг, наданих за українським кордоном та вартість послуг, наданих перевізником на території України (від українського кордону до місця доставки) (а.с. 56 - 72) .

Наведене свідчить, що сума 71343, 71 євро (в еквіваленті 555871 грн 67 коп.) не є доходом, отриманим нерезидентом від діяльності на території України, а тому не підлягає оподаткуванню відповідно до вимог п. 13.5 Закону № 334/94-ВР.

Таким чином, доходом, отриманим нерезидентом із джерелом походження з України необхідно вважати суми, сплачені позивачем за надання послуг перевезення по території України, у розмірі 1992 євро, еквівалент якої відповідно до курсу НБУ на момент сплати склав 14408 грн 00 коп. Отже, за ставкою 6% підлягає оподаткуванню сума фрахту з джерелом походження з України, тобто 14408 грн 00 коп. (а не 553871 грн 67 коп. еквівалент суми 71343, 77 євро у гривнях).

Отже, податок на прибуток відповідачем повинен був бути нарахованим лише на суму, сплачену за виконання перевезення від українського кордону по території України, тобто на суму 14408 грн 00 коп., а не на суму 553871 грн 67 коп. як це зазначено у акті перевірки (а.с. 139 - 180).

За наведених обставин суд дійшов висновку, що, повідомлення - рішення № 3 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 32284 грн 31 коп. та штрафних санкцій на суму 64568 грн 62 коп. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, у даній справі представником відповідача цього зроблено не було. Зокрема, доказів, які б спростовували доводи представника позивача, ним суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними частково та скасувати податкові повідомлення - рішення від 6 травня 2009 р. № 0000492200/3 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 12749 грн 00 коп. та штрафних санкцій на суму 6374 грн 50 коп. та від 25 листопада 2009 р. в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 32284 грн 31 коп. та штрафних санкцій на суму 64568 грн 62 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .

Суддя О.І. Виноградова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 липня 2010 р.